Поет Тарас Мельничук

Особливий стиль цього маловідомого, але надзвичайно талановитого поета вразив мене відразу. Найбільш ціную в ньому саме цю оригінальність, епатуючу, дивну, але дуже органічну. Не люблю штучності, особливо у поезії - коли автор намагається виділитись, використовуючи якісь карколомні прийоми и дивні форми. У Тараса Мельничука все виходить само собою і дуже природно. Доля цього чоловіка дуже складна, кому цікаво http://uk.wikipedia.org/wiki/Мельничук_Тарас_Юрійович

Ось кілька особливо симпатичних мені поезій, хоча люблю всю його творчість - пронизливо відкриту і відверту до людини.

 ***
Косив. Отак ось! Від плеча.
А ліва все вперед ішла...
Вмирають трави – а мовчать,
І лиже мед з коси бджола.

І піднімаються стеблини,
І хочуть знову прорости.
Але коріння...
На корінні
Давно вже мертвий сік застиг.

І умирають сині трави,
І їх ніхто не воскресить...

І лиш бджола повзе чорнява –
І лиже, лиже мед з коси.

***

я князь роси
я знаю

трави міцно
прикуті ногами
до галери степу

море – босе

писана земля
розколота кров’ю
а над гранітами

душа морозу
плаче квітами

***
а там
де сніг розтав
води прозорої калюжка
завглибшки на півпальця
все інше –
чужина