Комедіанти Депардьє і Путін

Більшість із тих, хто читає ці рядки, в курсі подій: французький президент-соціаліст Франсуа Олланд провів законопроект про 75 % податок на прибуток французьких мільйонерів; мільйонер Депардьє образився й виїхав до Бельгії; попри те, що французький аналог Конституційного суду скасував новий закон, повертатись на батьківщину актор відмовився; а потім узагалі позбувся французького громадянства, натомість отримавши російське.

Але схоже, що виклад сюжету в мас-медіа має таке ж відношення до реальності, як фільм «Астерікс і Обелікс проти Цезаря» - до фактів історії.

По-перше, ми не знаємо, чи позбувся Депардьє французького громадянства. Усе, що ми маємо – його відкритий лист до французького уряду. В цьому листі від 16 грудня минулого року Депардьє каже, що його надзвичайно образив ніхто інший, як прем’єр-міністр Франції Жан-Марк Ейро, котрий назвав «податкову втечу» актора «ницістю», й заявив, що вона «варта зневаги».

«Хто ви такий?!», - риторично запитує актор у політика. Й заявляє, що назавжди віддає П’ятій республіці свій паспорт та номер соціального страхування («котрим не скористався жодного разу»). А сам буде тепер «громадянином світу».

Проблема в тому, що французька бюрократія так не працює. Недарма саме слово «бюрократія» має франко-грецьке коріння. Для того, щоб людина позбулася громадянства, необхідні процедури, рішення, печатки, підписи відповідальних осіб… Ні про що таке у випадку з Жераром Депардьє ми не чули.

Тож є всі підстави вважати, що він і досі залишається громадянином Франції. Зрештою, як влучно відзначив після грудневого демаршу актора міністр праці Мішель Сапен, французький паспорт месьє Депардьє не завадив би – треба ж йому доглядати свої виноградники.

Інша річ, що Депардьє навряд чи мав законні підстави стати співвітчизником Путіна. Автор цих рядків тричі уважно перечитав федеральний закон РФ про російське громадянство, і переконався, що знаменитий француз не відповідає майже жодній з вимог, котрі цей закон ставить перед особами, що бажають перейти в російське підданство. Він не має родичів у Росії, не проживав там протягом встановленого терміну, не знає російської, не походить з країн колишнього СРСР…

Навіть стаття про набуття російського громадянства іноземцями, котрі мають значні досягнення в області науки, техніки й культури, вимагає, щоб спочатку відповідний іноземець прожив у Росії як мінімум рік. Депардьє, як відомо, в Росії ніколи не жив.

Єдина норма, під яку теоретично міг підпадати Депардьє – це ч. 3 ст. 13 Закону. Там сказано, що без жодних додаткових умов громадянство Росії можуть отримати іноземці, котрі мають «особливі заслуги перед Російською Федерацією».

Але це виглядає кепським новорічним анекдотом. Швидше вже можна припустити, що головна заслуга Депардьє перед Росією – це розкручене в ЗМІ отримання російського громадянства. Котре він отримав авансом як відплату за дану «заслугу»… Змія кусає власний хвіст.

Заради докладності зазначимо, що Путін у своєму указі про надання громадянства Депардьє взагалі не посилається  на жоден закон. Він посилається лише на пункт «А» статті 89 конституції Росії. А пункт цей вказує, що президент Росії «вирішує» питання надання російського громадянства.

Коротше кажучи, схотів – і дав. А закон нехай собі як хоче.

Навіщо це Путіну – ясно. Захват «русофілів» і злість «русофобів», котрі неважко помітити і в українських соцмережах, говорять самі за себе. Хіба може бути краща ілюстрація «вставання Росії з колін», аніж те, що європейські знаменитості «тікають» до Росії? І ось уже ВО «Свобода» вимагає бойкотувати фільми з Депардьє і справедливо вказує, що актор, котрий «втік від соціалістів», виглядає досить дивно, коли співає дифірамби комунізму («мій батько був комуністом» - написав Депардьє у своєму публічному коментарі щодо набуття громадянства РФ).

А опоненти «Свободи» не менш справедливо вказують, що соратникам Тягнибока варто для початку оголосити бойкот французькому Національному фронту під керівництвом Марі Ле Пен. Адже ця політична сила виступає за тісний союз Франції з Росією! А «Свобода» вважає цих правих французів партнерами!

Ось він який, Депардьє. Скільки людей завдяки йому при ділі.

А між тим, у пошуках пояснень кроків відомого актора можна збудувати й гіпотезу, вкрай далеку від політики. Навіть не збудувати гіпотезу, а так – поглянути на деякі факти.

Наприклад, на той факт, що Бельгія (де, як ми пригадуємо, Депардьє купив нерухомість заради уникнення податкового пресу Парижу) теж визнає подвійне громадянство. Але далеко не для всіх.

Зокрема, у цій країні заборонено подвійне громадянство з Францією. Тоді як із Росією – цілком дозволено. Відчуваєте?

Якщо Депардьє наполягатиме, Париж рано чи пізно муситиме виконати його вимогу про відмову від французького громадянства. Після чого актор, як громадянин Росії (а зовсім не «громадянин світу», як він пафосно обіцяв), а до того ж – власник бельгійської нерухомості, зможе подати на бельгійське громадянство.

Навряд брюссельські чиновники насміляться відмовити, маючи перед очима печальний приклад французьких колег. А з іншого боку, дружбі Депардьє з Путіним це не завадить також.

Просто зірки шоу-бізнесу допомогли одне одному в епізодах