Сьогодні: Сб, 20.04.2024 03:41:02
| ЖЖ » Новини » Місто і життя » 2016 » Октябрь » 12 » 16:26:45 |
Житомирское кафе «Три гуся» переместят с Киевской на Лятошинского
Кафе-бар «Три гуся», которое расположено в центре Житомира неподалеку кинотеатра «Украина», в скором времени переедет в другое место.
Соответствующее решение депутаты горсовета могут принять уже на сессии 13 октября, передает «Вголос.zt».
Городской совет готов предоставить участок для кафе по улице Лятошинского, напротив ресторана "Смоленск". Об этом во время заседания бюджетной комиссии городского совета 11 октября рассказал директор департамента градостроительства и земельных отношений Дмитрий Пшоняк.
«Земельный участок сейчас огражден забором. Однако владельцы заведения уже согласились на такой обмен. На место предыдущего размещения "Трех гусей", по улице Киевской, ранее претендовала объединенная дирекция кинотеатров города. Затем они отказались от своих претензий. Теперь снова хотят. Там должен быть обустроен сквер», - рассказал Пшоняк.
Впрочем, по словам директора департамента, главной причиной перемещения кафе является реконструкция улицы Киевской.
Тэги:
Схожі новини:
Оголошення на ЖЖ інфо:
На Щуку хтось бомагу в суд подав,
Що буцім би вона такеє виробляла,
Що у ставку ніхто життя не мав:
Того заїла в смерть, другого обідрала.
Піймали Щуку молодці
Та в шаплиці
Гуртом до суду притаскали,
Хоча чуби й мокренькі стали.
На той раз суддями були
Якіїсь два Осли,
Одна нікчемна Шкапа
Та два стареньких Цапа, —
Усе народ, як бачите, такий
Добрячий та плохий.
За стряпчого, як завсігди годиться,
Була приставлена Лисиця…
А чутка у гаю була така,
Що ніби Щука та частенько,
Як тільки зробиться темненько,
Лисиці й шле — то щупачка,
То сотеньку карасиків живеньких
Або линів гарненьких…
Чи справді так було, чи, може, хто збрехав
(Хто ворогів не мав!), —
А все-таки катюзі,
Як кажуть, буде по заслузі.
Зійшлися судді, стали розбирать:
Коли, і як воно, і що їй присудити?
Як не мудруй, а правди ніде діти.
Кінців не можна поховать…
Не довго думали — рішили —
І Щуку на вербі повісити звеліли.
— Дозвольте і мені, панове, річ держать, —
Тут обізвалася Лисиця. —
Розбійницю таку не так судить годиться:
Щоб більше жаху їй завдать
І щоб усяк боявся так робити, —
У річці вражу Щуку утопити!
— Розумна річ! — всі зачали гукать.
Послухали Лисичку
І Щуку кинули — у річку.
1858