Транспортний вузол Житомира / Владислав Пучич / ТОЧКА ЗРЕНИЯ - авторская колонка / Журнал Житомира / Zhitomir City Journal

Владислав Пучич

Транспорт є стратегічно важливою галуззю будь-якої сучасної економічної системи.

Яскраво цю важливість засвідчив ранок 19 лютого, коли жоден тролейбус чи трамвай не виїхав з депо. Тисячі житомирян, аби не запізнитись на роботу, мусили втискуватись в і так переповнені в години пік маршрутки або користуватись послугам таксі.

Про привід до акції ми дізнались у страйкуючих. Так, за словами п. Михайла Черниченка, акція протесту відбулась через постійну невчасну виплату зарплати. У колективному договорі була зазначена умова розраховуватись до 10 числа за минулий місяць. Та адміністрація ЖТТУ почала порушувати домовленості. Станом на 18 лютого існувала заборгованість за грудень-січень.

Начальник Житомирського трамвайно-тролейбусного управляння п. Андрій Амелін розуміє причини, які призвели до такого форс-мажору:
А.А.: Страйк продовжувався з 5 години ранку до 9:15. Після перемовин з колективами обох депо заступника міського голови Ігоря Гундича роботу було поновлено. Основна вимога – це виплата заборгованості по заробітній платні і подальша її рівномірна виплата. Загальна заборгованість на даний момент (19 лютого-авт.) становить 168 тис. грн., але до кінця тижня ми її погасимо.

В.П.: Що спричинило таку заборгованість?
А.А.: На даний момент існує заборгованість державного бюджету перед підприємством у сумі 3,5 млн. грн. за підсумками 2007 року. Цих грошей ми не отримали. Це і є основною причиною заборгованості по зарплаті.

В.П.: Яка сума компенсацій державою необхідна для нормальної роботи підприємства?
А.А.: Нам необхідно 24 млн. в рік субвенцій на перевезення пільгових категорій громадян. На цей рік нам виділено 12 млн.

Отож, з одного боку держава гарантує пільговий проїзд у міському електротранспорті 34 категоріям пасажирів. З іншого, – за розрахунками ТТУ, фінансово забезпечує лише половину з них. Хоча методом нехитрих математичних підрахунків можемо бачити, що ТТУ запитує майже 66 тис. грн. на день. Багато це, мало чи достатньо – судити фахівцям.

Андрій Амелін все ж сподівається на розуміння ситуації чиновниками, перш за все обласного рівня.
А.А.: Немає зрозумілої методики розподілу субвенцій. Зараз вони розподіляються виходячи з кількості пільговиків, які проживають у тому чи іншому районі. Але ми возимо не лише міських жителів, але й велику кількість приїжджих.

Однак і манни небесної комунальні електротранспортники не особливо очікують, маючи рецепт виходу з кризи.
А.А.: Одним з напрямків, де ми бачимо альтернативну можливість прибутку, є створення на базі ТТУ комунального автогосподарства. Ми розглядаємо можливість придбання 40 автобусів.

В.П.: Чи передбачається поновлення тролейбусного парку?
А.А.: В бюджеті міста та у держбюджеті закладено на умовах співфінансування 50:50 по 4,1 млн. грн. Якщо ці гроші ми отримаємо, це дозволить придбати ще 10 нових тролейбусів.

В.П.: Як відомо, держава не повністю виконала аналогічні фінансові зобов’язання у минулому році….
А.А.: Це пояснюється тим, що державний спец. фонд не був наповнений. Це не було виконано у масштабах всієї країни.

Однак, часу на пошуки виходу залишилося не так вже й багато. За словами працівників ТТУ, якщо не буде змінена ситуація, вони страйкуватимуть ще. А дехто вже шукає іншу роботу. Хоча зазначають, що рівень зарплат (від 800 до 1500 грн.) робітників влаштовує. От тільки б вчасно…

Власне, трамвайно-тролейбусне управління не є монополістом у сфері міських пасажироперевезень. Інший вид міського транспорту – мікроавтобуси – має також труднощі. Щоправда, дещо іншого характеру.

Безперечно, неприємною новиною для більшості житомирян стало підвищення вартості проїзду як у електротранспорті, так і у маршрутках. Однак, не задоволені таким підвищенням не лише пасажири.

За словами п. Олександра Луценка, директора підприємства “Транскомсервіс”, підвищення до 1,25 грн. є не зовсім обґрунтованим. Експлуатація машин на дизельному паливі вартує значно дорожче. І навіть 1,50 грн. не є тим мінімумом, який необхідний перевізникам.

Підтримує свого колегу і Леонід Бурковський – в.о. голови Асоціації перевізників Житомира.

Л.Б.: Ми просили 1,50 грн. Але, якщо дивитись реально, то це вже теж не влаштовує. Проїзд має бути більшим за 1,50 грн. Якщо ми будемо робити собі у збиток, ми просто не зможемо випустити машини у справному технічному стані, ми не зможемо заправити машину. А податки, зарплатня, розбиті дороги…

Резонно жаліються підприємці і на дефіцит кваліфікованих водіїв, і на деяких житомирян, які навмисно завдають шкоди автобусам.
Зупинятись автотранспортники не збираються, а звертатимуться, пропонуватимуть міській владі підвищити тариф до 1,50 грн.
Безперечно, транспорт є життєво важливою галуззю міського господарства. Важливою для транспортників, для яких це щоденний хліб. Важливою для кожного житомирянина, а відтак, – для місцевої влади. І для того, щоб знайти компроміс у цій ситуації, треба бути мало не царем Соломоном.

То ж, на часі важкий процес пошуку цього самого взаємоприйнятного рішення.

"До ладу!", №2(12) - Березень 2008