Моє життя в неволі ! / Руслан Коцюбинський / Авторская колонка / Журнал Житомира / Zhitomir City Journal

Руслан Коцюбинський

Під час розмови Євгеній (так звали мого співрозмовника ) говорить мені: ”Ти знаєш, я незабаром стану мільярдером”. Я посміхнувся і запитав, чому він так вважає ? На що отримав цікаву змістовну відповідь. Так ось, виявляеться, що під час однієї з поїздок до Німеччини, він познайомився з чоловіком на ім’я Ганс чи то Фрідріх. Так от цей Ганс є типовим мільярдером капіталістичного світу так, саме мільярдером.

Після того, як нацистська Німеччина була знищена країнами переможцями, її було поділено на дві держави: Федеративну Республіку Німеччину ( ФРН ) та Німецьку Демократичну Республіку ( НДР ). В кінці сорокових років минулого століття, ФРН так як і НДР рішенням уряду скасували рейхсмарку - тогочасну грошову одиницю. На заміну пришла звичайна марка і фактично відбулась така собі інфляція, або навіть кажучи, грошова рівність всіх громадян, які почали отримувати зарплатню близько 60 марок не залежно від займаної посади.

Так отой Ганс, на початку 50-х років, не доїдав, фактично голодував, ходив в старому одязі, економив, на чому тільки міг, маючи в голові мрію, яку згодом почав втілювати в життя.

А мрія була проста як божий день, закачавши рукава, він взяв в оренду одне авто і почав вивозити побутове сміття з однієї вулиці. За декілька років він вже мав три машини та найманих працівників. Ще пройшло парочку років, і він став фактично монополістом в даному місті. З роками він поступово почав відкривати філіали в інших містах. Майже за сорок тяжких років праці, Ганс став мільярдером та власником найбільшої компанії в Німеччині з вивозу побутового сміття.

Вислухавши, я сказав, що так то воно так, але нажаль не просто як то може здатися на перший погляд. Розумієш, Женя, це у них там, було засуджено тоталітарний режим, а в нас ні. Після того, як зник СРСР і Україна теж ввела нову тимчасову грошову одиницю ( купон ) і навесні 1992 року пришла гіперінфляція, відбулась так само, як і в Німеччині грошева рівність.

Але як потім виявилось, ця рівність була лише для простих людей, а для тогочасної еліти все було інакше.
Зустрілись ми нещодавно з тим Женею, я й питаю: “ну що став мільярдером ? Це ти ту фірму відкрив про яку мені розповідав?”. А він каже мені: “Та де там, покищо я думав хтось це вже давно зробив”.

Я кажу: “Та не журись, розумієш, ми з тобою зі старту були викинуті на узбіччя.

Якщо Ганс витратив близько сорока років що б стати мільярдером, розпочавши з однієї машини, створивши найбільшу кампанію, то в Україні така компанія з вивозу побутового сміття з’явилась з нічого, просто на пустому місці, як фантом”.

На даний час, ця псевдо еліта не українська за формою та змістом, поступово будує систему лібералізму де пропагується те, що людина вище, ніж нація та держава, де людське єство вище за все. Сьогодні відбувається така собі підміна цінностей, ми, українці, можемо незабаром опинитись в тій ситуації, як і індіанці, котрі тисячоліттями жили на своїй землі, але одного дня на їх землю ступила нога колонізатора. Та силою і підступністью створила резурвуацію. Індіанців огородили парканом, надали будинок, з часом комп’ютер, авто, мобільний телефон та все що доступно в США кожній людині. Але забрали найголовніше що є у кожного народу - волю на самовираження. Індіанці поступово почали втрачати свою мову, свою культуру, свої звичаї.

Кожен знає, що за Дарвіном, шляхом еволюції людина пішла від мавпи. Рушійною силою перетворення мавпи на людину стала праця. Деякі публіцисти стверджують, що можливо за 300-700 років ті індіанці можуть пройти зворотній процес еволюції.

Сьогодні, на 17 році Української державності, диву даєшся, звідки в нас є вже декілька сотень мільярдерів. А все просто - ми не зробили люстрацію, ми не зробили Нюренберг – 2, як це зробили німці, найголовніше ми не очистили владу.

Ми українці маємо дивитись на світ через українські окуляри. Бути господарями на власній землі.