Журнал Житомир инфо
Новости сегодня: Суббота, 23.02.2019    15:52:08
Журнал Житомира » Статьи » Пресс-релизы, Житомир, Украина

Михаил Сергеевич Грушевский в Житомире

М.С. ГРУШЕВСЬКИЙ НА ЖИТОМИРЩИНІМ.С. ГРУШЕВСЬКИЙ НА ЖИТОМИРЩИНІ

Минуло 75 років з того часу, як у Кисловодську помер перший президент України Михайло Сергійович Грушевський, знаний історик, активний громадсько-політичний діяч, вчений, державотворець.

В останні роки історики і дослідники багато зробили для написання об'єктивної біографії М. С. Грушевського. Поряд з академічними працями свій внесок у цю справу роблять і краєзнавці. Важливе місце у житті видатного українця посідає Житомирщина, з якою Михайла Сергійовича пов'язували родинні, творчі, наукові, державницькі інтереси.

В селі Сестринівка Бердичівського повіту (тепер - село Козятинського району Вінницької області - прим. М.К.) народилася мати Михайла Сергійовича. В Сестринівці минули дитячі і юнацькі роки Михайла Грушевського, сюди він приїздив на канікули, навчаючись у Київському університеті імені св. Володимира. Його духовним учителем був інший відомий український історик - професор Володимир Боніфатійович Антонович, який народився в містечку Махнівка того ж Бердичівського повіту. Попутно зазначимо, що в Махнівці народився також відомий діяч Центральної Ради та партії українських есерів Ісаак Пугач, а з Сестринівкою пов'язані життя і діяльність першого українського військовика, члена Центральної Ради Петра Чечеля.

Як з'ясувалося, родинні зв'язки М. С. Грушевського з нашим краєм тривали і наприкінці ХІХ століття. У фондах Державного архіву Житомирської області відомому краєзнавцю Руслану Кондратюку вдалося виявити документ, з якого стало відомо, що Михайло Сергі¬йович був хрещеним батьком у новонародженого сина свого двоюрідного брата Григорія Івановича Грушевського. Останній, як виявилося, протягом 1892-1897 років вчителював у стремигородському однокласному народному училищі на Житомирщині (Стремигород - тепер село Коростенського району - прим. М.К.).

Григорій Грушевський - самобутній письменник, етнограф і фольклорист на прохання Михайла Грушевського і Миколи Лисенка записував народні пісні серед мешканців Стремигорода та навколишніх сіл. Про це розповідають численні листи Григорія до Михайла Грушевського, копії яких зберігаються у фондах новостворюваного історико-меморіального музею М. Грушевського - філії Музею історії міста Києва.

Після створення М. Грушевським на початку 1917 року в Києві Центральної Ради її осередки стали організовуватися й на місцях. З метою роз'яснення політики Центральної Ради Михайло Сергійович і його соратники надсилали в губернії і повіти різноманітні інструкції, листи. У Державному архіві Житомирської області зберігається підшивка першої україномовної губернської газети "Громадянин" - органу нової влади, з якою у 1917-1918-х роках активно співпрацював Михайло Сергійович. Це тема для окремої розповіді.

Зазначимо лише, що публікації М. С. Грушевського в житомирській газеті "Громадянин" виразно відбивають еволюцію політичних поглядів М. Грушевського, вміння його послідовно трансформувати свої наукові та політичні погляди в умовах швидкої зміни історичних реалій.

З перебігом військових подій початку 1918 року, які змінювалися калейдоскопічно, Житомир мусив прийняти на себе функції... столиці України. Як це сталося?

Наприкінці січня 1918 року більшовицькі війська, на чолі яких стояв російський сатрап, колишній царський полковник М. Муравйов, підійшли до Києва і почали обстріл, а згодом і штурм міста. Прагнучи врятувати столицю від знищення більшовицькими військами, Центральна Рада прийняла рішення вивести війська й артилерію з центра у передмістя, а державні органи евакуювати до Житомира. В ніч з 27 на 28 січня Центральна Рада (під охороною Січових стрільців) прибула до Житомира. Її поява у місті не викликала особливого захоплення ані в місцевих обивателів, ані у міської влади. Про це переконливо свідчить протокол надзвичайного засідання міської думи.

28 січня 1918 року відбулося термінове засідання міської думи, на якому розглядалося питання "про становище в м. Житомирі у зв'язку з поточними подіями й зайняття м. Києва більшовиками".

Із заявою виступив представник Центральної Ради Слоницький (тут і далі ініціали у документі відсутні - прим. М.К.), який повідомив, що уряд має намір зайняти приміщення гімназії Покрамович (цей будинок по вулиці Пушкінській тепер перебудовано і в ньому знаходиться факультет іноземних мов Державного університету імені Івана Франка - прим. М.К.). Заява Слоницького викликала вкрай негативну реакцію у більшості гласних міської думи. Зокрема, гласний Айнгорн зазначив, що дума в політичній боротьбі не може стати на той чи інший бік. Її мета - турбота насамперед про безпеку населення всього міста. Тому бажано, щоб Центральна Рада якнайшвидше залишила Житомир. З категоричними запереченнями щодо перебування Центральної Ради в Житомирі, у зв'язку з присутністю якої може статися розгром міста, виступили й інші гласні думи. Та, незважаючи на далеко не гостинну зустріч, Центральна Рада все ж таки вирішала зупинитися в Житомирі.

Не отримавши притулку у місті, члени Центральної Ради змушені були залишитися жити у ... залізничних вагонах безпосередньо на залізничній станції. Та навіть і в цих складних умовах Центральна Рада продовжувала плідно займатися законотворчою діяльністю.

Вже наступного дня відбулося засідання Ради народних міністрів, на якому було здійснено перерозподіл обов'язків між членами урядового кабінету.

На засіданні 30 січня було прийнято відозву Ради народних міністрів до народу України, в якій повідомлялось про більшовицьку агресію, причини вимушеного переїзду Центральної Ради та уряду УНР з Києва до Житомира. На цьому засіданні було прийнято також ряд законів (в тому числі і земельного), проведено обговорення Радою народних міністрів питання про звернення до Німеччини щодо військової допомоги в очищенні України від більшовицьких нападників (за введення німецьких військ голосували чотири міністри, один утримався).

1-го лютого відбулося засідання Малої Ради, на якій обговорювалося питання про "доповнюючу конвенцію з Німеччиною в справі воєнної допомоги Україні в боротьбі з більшовиками". Раді народних міністрів доручалось ужити всіх заходів, як внутрішнього, так і зовнішнього характеру, для боротьби з анархією, в тому числі "підписувати всякі умови з іншими державами".

Хід військових дій вплинув на перебіг подій і під загрозою зайняття Житомира більшовиками, Мала Рада та уряд вимушені увечері 1 лютого виїхати у напрямку Сарн (тепер - місто Рівненської області - прим М.К.). Після звернення уряду В. Голубовича до німців за допомогою, останні не забарилися. Німці послали в Україну корпус фельдмаршала Германа фон Ейхгорна, який невдовзі окупував Житомир та інші міста Правобережної України. У моїй філокартичній колекції є поштові листівки з видами Житомира і Бердичева, видані німцями в цей час. На зворотному боці листівок у вихідних реквізитах зазначено: "Військова група Ейхгорна". Зазначимо, що 30 липня 1918 р. Ейхгорн загинув внаслідок теракта, здійсненого крондштатським матросом Борисом Донським за санкцією Центрального комітету українського відділення партії лівих есерів.

Певний час Центральна Рада перебувала у Коростені. Тут було прийнято ряд важливих законів. Зокрема, 12 лютого Малою Радою було ухвалено закон про впровадження в УНР з 16 лютого 1918 року нового (григоріанського) календаря. Це число наказано "рахувати першим числом місяця березоля (марта)". Цього ж дня було прийнято закон про впровадження середньоєвропейського часу (стрілка годинника поверталася назад на 1 годину і 8 хвилин). Але головною подією стало затвердження гербом УНР тризуба - "знака Київської держави часів Володимира Святого". Після зайняття з боєм 11 лютого Житомира військами куреня П. Болбочана Центральна Рада та Рада народних міністрів 13 лютого повертаються із Коростеня знову до Житомира.

14 лютого Рада народних міністрів призначає Комірного головним комісаром уряду УНР при головнокомандуючому німецькими військами в Україні, затверджується спеціальна інструкція про права та обов'язки комісара.

15 лютого з метою підсилення влади на місцях видається наказ про запровадження посад губерніяльних та повітових комендантів, як зазначалось, для "боротьби з анархією взагалі і для охорони майна військового".

З 15 лютого в Житомирі почала виходити газета "Народна воля", редакція якої переїхала з Києва. Вона однією з перших надрукувала прийняті на території Житомирщини закони УНР. Вже в першому числі газети, що вийшла в Житомирі 15(28) лютого, вміщено статтю М. Грушевського "Український державний герб", а наступного дня - "Очищення огнем".

У першій декаді березня засідання Малої Ради в Житомирі відбувалися майже щоденно. Було ухвалено закон про грошову одиницю - гривню та друк кредитних державних білетів вартістю 2, 5,10, 20,100, 500 і 1000 гривень. Ухвалено закони про громадянство УНР, тимчасовий статут про громадські роботи, реєстрацію громадянства УНР.

На засіданні Малої Ради в Житомирі, що відбулося на початку березня, було також схвалено закон про новий адміністративно-територіальний устрій УНР, згідно з яким скасувався поділ України на губернії, повіти, встановлювався поділ на землі. Відповідно до нового поділу Житомир мав стати адміністративним центром Болохівської землі.

Активній законотворчості Центральної Ради у її другий приїзд до Житомира сприяв очевидно і той фактор, що цього разу вона мала пристойне приміщення і гарні умови для своєї роботи. Містилась Центральна Рада у будинку дворянського зібрання. Це було одне з найкращих приміщень на той час у місті. На жаль, під час Другої світової війни цей історичний будинок було зруйновано. На цьому місці 1961 року зведено 1-шу міську поліклініку.

У червні 1998 року під час конференції "Українська національна ідея: історія і сучасність" перебування у Житомирі Центральної Ради відзначено пам'ятною меморіальною дошкою, яка нагадує, що наше місто декілька тижнів було столицею УНР.

Одним із останніх нормативно-правових документів, прийнятих Центральною Радою в Житомирі, був циркуляр про застосування української мови, в якому давалися інструкції місцевим органам влади з впровадження її на місцях. Цим циркуляром українська мова визнавалась державною та передбачалося до порушників щодо її застосування вживати найсуворіших заходів. А саме: усунення з посади та судове переслідування.

9 березня 1918 р. Центральна Рада з Житомира повернулася до Києва - столиці УНР. Тривала спроба становлення української державності.

Зв'язок М. С. Грушевського з нашим краєм - вельми цікава і ще малодосліджена сторінка життєпису Великого українця та діяльності українських державних інституцій.

Микола КОСТРИЦЯ, краєзнавець, доктор географічних наук, професор
Автор: Микола КОСТРИЦЯ
Житомир | 23.12.2009 | Просмотров: 20671 | Грушевский, Житомир
Обратите внимание:
Комментариев: 0

Читайте также:


Другие новости сегодня: