«Журнал Житомира» в рамках общественной кампании «Спасти самолет Жукова» поинтересовался мнением известных житомирян, депутатов о том, что для них значит самолет в парке и стоит ли его переносить?

(слева направо) Георгий Мокрицкий и Николай Кострица

- Я думаю, не треба що хай стоїть літак. Все таки це був колись персональний літак Жукова. Крім того це вже пам’ятка техніки – через 50 років матиме ще більше історичне значення. Хоча в принципі не обов’язково, щоб він стояв у парку. Якщо знайдеться пристойне місце – чому б і ні.

Наприклад, біля Монументу слави. Бо в парку він трохи затиснутий, його не видно через дерева.

Гадаю, не варто в літаку робити ніяких музеї. Треба привести до ладу і хай дирекція парку визначиться, що там можна організувати, влаштувати.

Ставили Ту-104, коли реконструювали Старий бульвар. До смт Озерного він долетів власним ходом. Потім від нього від’єднали крила, везли по вулиці 1-го травня, щоб не зачіпати контактні тролейбусні лінії. Щоб він вписався у поворот, довелося розбирати турнікети огорожі і навіть прибрати один стовб.

- Я маю революційні погляди стосовно парку. Я би прибрав би із нього увесь граніт і повернув би доріжки, що були за часів Шодуара.

До речі, і сам парк має називатися його ім’ям, а не Юрія Гагаріна.

Також треба прибрати усі «півнушки» і так звані «малі архітектурні форми», привести в порядок береги Тетерева… Тобто повернути парку колишнє обличчя.

Микола Васильченко, заступник Житомирського міського голови:

- Я ще пам’ятаю парк, коли він був піонерським і літака там не було. Але мої діти вже не уявляють його без нього.

Якщо б літак був у нормальному стані, то справді можна було б розмістити там якісь музейно-екскурсійні експонати. Або влаштувати не «пітєйноє завєдєніє», а заклад для культурного відпочинку.

Це найлегший шлях прибрати літак із парку, а потім його десь поріжуть на брухт.

Думаю, треба привести його в належний стан і хай він там і далі стоїть.

Ярослав Долгих, депутат Житомирської обласної ради, голова фракції ХДС:

- Літак нині вже є певним символом міста.

Я ще був дитиною, коли встановлювали. Тоді це була ціла подія в моєму житті. Батько повів мене дивитися на літак. Це був перший справжній літак, по якому можна було полазити. Пам’ятаю тоді крила лежали окремо, а діти оточили літак як мурахи.

Це був справжній атракціон – піднятися по трапу, подивитися в кінозалі мультфільм.

Сьогодні літак це вже частина житомирської субкультури. Якщо б зараз хтось сказав, що треба знести водонапірну вежу і поставити там «висотку», то дуже багато житомирян будуть проти цього.

На моє глибоке переконання, як депутата обласної ради і людини, подібні питання мають вирішуватися на місцевих референдумах.

Запевняю вас, що таку ж думку мають і депутати фракції Християнсько-демократичного союзу в облраді, яку я очолюю. Серед них Микола Крук, Ігор Шевченко, Микола Головач, Ірина Синявська.

Анатолій Каленський, секретар Житомирської міської ради:

- Для мене це набагато більше, ніж просто літак. Я, як ніхто інший, розумію, що таке літак відомої людини. Адже я сам авіатор – літав на вертольотах Мі-8, МІ-24 у Чехословаччині, на Далекому Сході.

Тому такий пам’ятник прикраса для будь-якого міста.

Ту-104 ніхто переносити не збирається. Зараз вивчається його вся його історія. Швидше всього там розташується музей. Ветерани-льотчики вже ремонтували кабіну, але роботу не завершили.

У задній частині літака планується зробити електронний тир. Посередині буде невеликий музей авіації.