Справа білоруського опозиціонера «безпосередньо входить в коло державних інтересів»

Вже третій рік спеціальний уповноважений український орган – Держкомнацрелгій – шукає підступи для відмови відомому білоруському опозиціонерові Ігорю Коктишу в наданні політичного притулку.

Навіть зараз, коли білоруська влада вклалася в декілька хвилин, зриваючи перед усім світом маску зі свого обличчя в день президентських виборів, українська сторона не зважила на серйозну підтримку Ігоря Коктиша з боку українських, закордонних, міжнародних та міжурядових організацій.

Варто нагадати, що коли Ігоря тримали в Україні під вартою з наміром видати його в руки білоруського режиму, він був визнаний всесвітньою організацією Міжнародна Амністія в’язнем сумління. Персонально його питання піднімалося на засіданні Парламентської Асамблеї Ради Європи. В справу Ігоря Коктиша позитивно втрутився Європейський суд з прав людини. За долею цього білоруса, затаївши дихання, слідкував увесь світ.

Ще в 2008 році Коктиш попросив в Україні притулку, проте без пояснення причин йому було відмовлено на останній стадії цієї процедури. Почалися судові тяжби. Коли Ігор виграв справу в суді, представник Держкомнацрелігій Микола Георгієвич Бельський подав апеляційну скаргу. Але і цього разу суд не дозволив процвітати необ’єктивності і непрофесійності певних посадових осіб. І ось тут відбулося найцікавіше.

– Ми отримали листа із Вищого адміністративного суду,– розказує Ірина, дружина Ігоря Коктиша, яка є його представником на території України,– Як вияснилося, севастопольська прокуратура подала касаційну скаргу. Увага! Севастопольська прокуратура! Відколи це питаннями міграції чи політичного притулку в нашій державі займається прокуратура, а не Держкомнацрелігій?

У своїй касаційній скарзі представник прокуратури В. Вишинський заявив, що ця справа «безпосередньо входить в коло державних інтересів», і саме тому прокуратура втручається в неї. В свою чергу, Генеральна прокуратура України у своїй письмовій відповіді Коктишам заявила, що представник прокуратури в своїх діях не вийшов за межі своїх повноважень.

– В мене виникають побоювання через втручання в цей процес прокурора, – заявляє Ігор Коктиш, – Незважаючи на те, що з точки зору закону це можливо, сам акт такої надмірної уваги наштовхує на ряд певних думок. До того ж, я пам’ятаю гіркий досвід, коли за «проханням» прокуратури севастопольський суд видав безстрокову санкцію на мій арешт, яка пізніше була визнана Європейським судом незаконною. В моїй справі достатньо лише простої об’єктивності.

Тим часом, це вже не перша спроба українських силових структур дискредитувати Ігоря Коктиша. 3 листопада працівники житомирського ОБНОНу намагалися звинуватити Ігоря, його дружину та друзів у вживанні та виготовленні наркотиків, назвавши квартиру, в якій вони проживали і готувались до тоді ще майбутніх президентських виборів в Білорусі, наркопритоном. Проте в процесі розгляду скарг, поданих Коктишем та іншими учасники справи, вияснилось не лише, що опозиціонери – не наркомани, але й те, що в Житомирі діяла мафія в погонах під керівництвом начальника ОБНОНу, який 30 грудня був оголошений в розшук (http://zhzh.info/news/2010-12-31-8989). Інші представники ОБНОНу, які приймали участь в підкиданні наркотиків Коктишу, вже знаходяться в слідчому ізоляторі (http://zhzh.info/news/2010-12-15-8879, http://zhzh.info/news/2010-12-21-8922 , http://zhzh.info/news/2010-12-16-8885).