noname, а я решила прогнать хандру дедовским... вернее, бабушкиным средством - шопингом. назаказала и румяна, и блеск, и новые духи.. жду понедельника, как Рождества
Баба_на_роликах, я уже нашопинговалась. нечем теперь даже за интернет заплатить и на работу пешком хожу. но это хоть полезно.
Шоппинг - это когда ручками. Схватишь вожделенную вещицу, поСЧупаешь, перед приобретением. А ножками... что?
Баба_на_роликах, че заказала-то?? вообще, лучше покупать, а не заказывать. а то пока заказ придет, уже и перехочется для меня каждый заказ - загадка. пока дождусь, то уже забуду что заказывала...
Іноді так хочеться просто посумувати, навмисно вганяєш себе у депресивний стан, думками, відповідною музикою, фільмами. Просто хочеться відчути, що ти ще людина, що в тебе можуть бути якісь почуття, емоції, хочеться знати, що життя не покинуло розум. Це починається із думки, що досить вже ідіотської посмішки, придуркуватих жартів, награного сміху, з'являється гостре почуття потреби у чомусь справжньому, намажешся змінити полярність, тільки згодом ловишся на думці, що ти знову втік від себе, змінивши одну роль іншою. Справді, починаю розуміти: сучасна людина, ховаючись за усім цим конформізмом, толерантністю, солідарністю, просто втратила своє "Я", сірість і буденність суспільства не дозволяє бути "живим"; усе частіше помічаєш синтетичність, бутафорію у зустрічних перехожих, людство поступово втрачає обличчя, а змінює його маска Рональда Мак-Дональда, ось так виглядає сучасне постіндустріальне буття... І знову, пишучи цей текст я обманюю сам себе і вас за одно, граючи словами і почуттями.
Хто вже тепер знає, де та правда, де брехня? Всі кольори життя у хуртовині перетворюються у сірий, білого та чорного не знайти. Лише думки вирують у свідомості, штовхаючи із холоду в жар, не дають сконцентруватися, вся математичність мого розуму губиться, компас крутиться як шалений, прилади збожеволіли, орієнтири втрачені - мій мозок у "Бермудському трикутнику".
Сообщение отредактировал Slightly^_^mad - Вс, 18.04.2010, 00:14:42
Лише думки вирують у свідомості, штовхаючи із холоду в жар, не дають сконцентруватися, вся математичність мого розуму губиться, компас крутиться як шалений, прилади збожеволіли, орієнтири втрачені - мій мозок у "Бермудському трикутнику".