http://pravda.com.ua/news/2008/6/3/76969.htm
підкреслювання мої-W. витяги
А що, може, і справді подаруємо Крим Росії? Тільки й усього – передати Кримську волость, забутий Богом край. Росія ж так жалібно пхикає.
...
Ще краще – зробимо Медведєву несподіваний сюрприз на день народження. Ми йому Кримську волость піднесемо, а він у відповідь, дивись, теж щось цікавеньке підкине. Ну, наприклад, газ по 50 доларів.
...
Ну, а якщо серйозно. Треба взаший гнати тих сучих синів та дочок, самозванців, які "казенні землі розбазарюють". Натомість пора й уторопати, і не лише, як кажуть, "в общих чертах", що ж насправді відбувається в Україні та її околицях.
...
Причини проблем треба шукати в середині країни. Внутрішні кланово-олігархічні чвари, бездарність влади та цілковиту її байдужість до потреб та вимог громадян найлегше списати на підступи сусідів. Розберіться, мовляв, спочатку в себе дома.
...
Нинішня міждержавна штовханина України з Росією відбувається в умовах радикальної зміни світового політичного ландшафту, сформованого в результаті II світової війни.
...
Сепаратистські рухи активізувались у Грузії, Молдові, Бельгії, Великобританії та інших країнах.
...
Під реальною загрозою розвалу та поголовної китаїзації Росія починає приндитися та шукати ворога, щоб згуртуватися і відтягнути час схлопування Великої Росії у нематеріальну точку сингулярності.
Маніакальне загострення войовничості Росії на ґрунті постімперської неповноцінності знайшло вихід у ритуалізованій агресії проти України. Сьогодні розвіюються, як дим, останні ілюзії щодо можливості трансформації російського імперського авторитаризму у бік демократії.
...
У конфлікті з ненависним їм "бандерівським режимом" геостратеги північного сусіда виходять із таких базових міркувань. По-перше, Кримський півострів – невід’ємна частина території Росії, тимчасово окупована "галіцаями" – найслабкіша ланка української державної самостійності.
По-друге, виведення ЧФ із Севастополя означатиме крах кремлівської політики відродження Російської імперії на пострадянських теренах.
По-третє, збереження у будь-який спосіб, примусовий чи добровільний, присутності ЧФ у Криму на невизначений термін означатиме кінець України як суверенної держави.
По-четверте, джокером у рукаві російських геополітичних картярів є той факт, що значна частина кримчан орієнтована скоріше на Білокам’яну, ніж на Стольний Град.
По-п’яте, для розв’язання кримського питання не виключається й застосування силового сценарію.
...
Мимоволі спадає на думку приклад Мюнхенської змови.
...
Здійснивши у травні 1938 року, при цілковитому потуранні тогочасних головних політичних акторів, аншлюс Австрії, нацистська Німеччина під загрозою застосування воєнної сили заявила свої претензії на територію Судетської області Чехословаччини, де компактно проживали етнічні німці.
Судетські німці, голосом націонал-сепаратистської Судетсько-німецької партії, фінансованої нацистами, постійно репетували про утискання прав з боку уряду Чехословаччини, вимагали автономії, а також проведення референдуму про приєднання Судетської землі до Германії.
...
Так, за одну ніч купка держав Європи винесла смертний вирок суверенній Чехословаччині.
...
Кримські росіяни голосом "Російської громади Криму" – відверто антиукраїнської організації, фінансованої Росією, – постійно репетують про утискання політичних, мовних, культурних та релігійних прав українською владою.
...
Розвинені західні "демократи та демократки" із полегшенням проймуться цими бідами та визнають легітимність кримського сепаратизму.
А далі – справа техніки, переважно військової.
...
Добавлено (04/06/2008, 19:30:15)
---------------------------------------------
Лише наївний може всерйоз розраховувати на те, що провідні країни світу підуть на відкритий конфлікт із Росією заради чужої їм дивакуватої країни. Всім зрозуміло – а ні старушці Европі, а ні дядьку Сему так не хочеться ризикувати власним спокоєм та добробутом.
Ніхто не буде втручатися у бійку через абстракті принципи демократії та права; всі керуються лише політичними та матеріальними інтересами. Держави "першого" світу з чистою душею здадуть неньку в утиль, в обмін на стабільність та безперешкодне постачання енергоносіїв.
...
Об’єктивно Україна має лише три варіанти при виборі напрямку зовнішньої політики:
- реінтеграція у пострадянський простір;
- позаблоковість або нейтральність;
- інтеграція у євроатлантичні і європейські структури.
...
Реалізація першого варіанту призведе до поступового розчинення усього українського в Україні. В рамках процесів відродження Росії у статусі великої держави, існуванню самостійної України немає місця.
Позаблоковий статус також не надає Україні жодних гарантій безпеки. Тримати "кругову оборону" може лише внутрішньо згуртована нація з міцним ресурсним, промисловим, людським та, особливо, військовим потенціалом.
Сучасна Україна, на жаль, не може похвалитися такими перевагами. А за наявності небезпечного сусіда з проявами девіантної поведінки, територіально агресивного, нейтральність означатиме нейтралізацію національної державності.
Таким чином, тільки вступ до НАТО залишає Україні, як незалежній державі, хоч якійсь шанс убезпечити себе від неадекватних територіальних апетитів сусідів та зберегти перспективу подальшого самостійного розвитку.
І Росія вимушена таки буде зважати на цей факт. Недарма її шовіністично налаштована владна еліта аж "зі штанів вискакує", так протидіє інтеграції України до Північноатлантичного Альянсу.
межах НАТО? Здається немає жодної.
Зараз знову заговорили про передчуття III світової війни. Такі самі тривожні настрої поширювались в Європі у 30-х роках минулого століття. Однак моторошні очікування безглуздої бійні тоді зачіпали, як правило, тих, хто був першим втягнутий у вир протистояння. Інші – байдуже спостерігали осторонь.
Сьогодні, як це не прикро, Україна опинилася на передовій.
Глобальні загрози примушують український політичний клас усвідомити: настав час нарешті подорослішати. Пора набратися мужності та зважитися на ухвалення доленосних для країни рішень.
Що робити – відомо давно. Послідовність кроків чітко та детально розписано у безлічі наукових робіт, концепцій та програм.
Питання в тому, чи спроможний хтось із владоможців взяти на себе цю тяжку ношу, відмовившись від звичних та дорогих їх серцям справ: дерибану землі, газових оборудок, хабарництва, забудови парків, дитячих та спортивних майданчиків тощо.
Сьогодні, на жаль, можна знайти чимало бажаючих, і не лише в Росії, дати в морду Українській революції.
Одначе в українців ще є час зробити так, щоб у недругів при словах "самостійна Україна" виникало єдине бажання – піти повіситися на першому ліпшому суку від безсилля.
Ігор Радзієвський, кандидат наук з державного управління, спеціально для УП
А який з трьох сценаріїв найбільш прийнятний Вам?
Украина, Житомир
Шутка. 
Германия, Житомир
