Комментарии пользователя amberis на ЖЖ.инфо

Так більшість з житомирян сенсу у перейменуванні вулиць не вбачає, окрім усвідомлених Патріотів, Свободівців та :) пана Мокрицького :) Імітація діяльності - теж діяльність.

До уваги відвідувачів вже представлені творчі доробки молодих житомирських художників та митців, а також їх відтворення через музику, поезію, танець.

І все це выдбулося під музичний супровід:
Сергій Yaroma (саксофон)
В’ячеслав Поліщук (гітара)
Кирил Балабуха (перкусія)
Женя Авдєєв (гітара)
та ін.

ОЦІНЮВАТИМУТЬ ТА ОБИРАТИМУТЬ ФАВОРИТІВ БУДУТЬ ГЛЯДАЧІ!

«МИ БАЧИЛИ МАЙБУТНЄ!» А ВИ? ;)

Це не патріотично!!! Патріотично буде - вулиця Лупиздрикова :)))

надибав віршик-антипод:
«Мы ведь люди, а не волки:
Забирай любую с полки.
Только скряги и сквалыги
Не дают знакомым книги.» :)

а ще два прислів’я:

Просящему книгу отруби руку,
Дающему книгу отруби обе руки.
(Китайская мудрость)

Просящему книгу дай две.
(Японская пословица)

:) Клин клином вышибают.
+1500

ЗАВТРА РОЗПОЧИНАЄМО! :)

:)))
Пройду по Абрикосовой, сверну на Виноградную
И на Тенистой улице я постою в тени
Вишневые, Грушевые, Зеленые, Прохладные
Как будто в детство давнее ведут меня они.

+1500

на 168. В такому випадку і так звані «нові українські херої» - не герої, а як ви виразилися «ничтожные прихвостні»! І Шухевич, і Бендера... :)

:) Не солодші. Зате і хрін і редька дуже корисні для здоров’я.

на 222. Я не дзеркало, щоб дивувати :) Читайте книги, відвідуйте культурні заходи, вивчайте логіку - менше буде хибних силологічних тверджень у висловлюваннях. І, раз перейшли до Сибіру, пригадаймо Єрмака - він, напевно ж, підкорив Сибір для того, щоб туди потім ворогів народу засилати.

на 232. радий що вас насмішив :D

:D до Жовтих Вод і Корсуня...

Тобто, стверджуєте, що при царі-батюшці жилося все-таки краще? :)))

:) ну так полякам і Хмельницький - не гетьман України :)))

Віршик з книжкової шафи Чуковських:
«Не шарь по полкам жадным взглядом -
Здесь не даются книжки на дом.
Лишь безнадежный идиот
Знакомым книги раздаёт» :)

Журі II-го відбіркового туру «Art-Now Session Житомир»:
Кондратюк Василій Іванович (голова житомирської обласної організації національної спілки художників України, заслужений художник України)
Войтенко Валентин Андрійович (відповідальний секретар спілки художників України, заслужений художник України)
Поліщук Олена Петрівна (доктор філософських наук, завідувач кафедри естетики, етики та образотворчого мистецтва Житомирськкого державного університету ім. Івана Франка)

Пішла політична реклама :)

Серед учасників: Ігор Воропай, Сергій Носок, Галина Касьянчук, Оленка Гаєвська, Світлана Новікова, Віталій Талько, Тетяна Свірідова, Віталій та Ірина Столярови, Віталій Правдицький...

на 110. До цього приводить ідіотська, насильницька українізація.

В мене є ПРОПОЗИЦІЯ! Давайте повернемося до мови, якою написано «Слово о Полку Ігореве»! Щодо мови часів Київської Русі заперечень не має? Не лепо ли ны бяшет, братие, начяти старыми словесы трудных повестий...

А Україна - окупант Росії? :)))) Читайте Біблію - ця земля заповідана самим Яхве через Авраама патріархам еврейського та арабського народу ;) Чи у вас і до нього є претензії?

«Надеюсь, это отношение не имеет отношение к отношениям между нами.»
У чьому «прикол»?

Навіяло:
«В парижском кафе сидит пожилой немец, пьет кофе, а рядом компания гарных хлопцев распивает из-под полы самогон и заедает салом. Немец в недоумении:
- Простите, господа, Вы откуда?
- Да с Украины!
- А что это такое: Украина?
- Незалежная держава, дед! У нас и герб, и гимн, и флаг!
- А где это?
- Ты шо спятил? У нас и флаг, и герб, и гимн. Ты шо Донбасс не знаешь?
- У моего отца там шахты были еще. Но это же Россия!
- Совсем сдурел, старый! У нас и флаг, и герб, и гимн. Крым!
- Я юношей воевал в Крыму с русскими. Но это же тоже Россия! А какой язык-то у вас?
- Украинский! Державна мова!
- А как по-украински будет «нога»?
- Нога, дед!
- А «рука»?
- Рука!
- А «голова»?
- Голова!
Немец прибалдел:
- Простите, а «задница»?!
- Срака!
- Так вы из-за одной СРАКИ выдумали герб, гимн и флаг?»

Алаверди: перекладіть українською зі збереженням ритміки: Мы считаем, таем, таем... ;)

Мрякость брюкости до восклюмья равнялась 7 всхлюпам, а после восклюмья - 12 всхлюпам. На сколько повысилась мрякость брюкости после восклюмья?

Звичайно :) А ось і найбільш відомий російський аналог :)

«Песня о Бармаглоте»

Варка́лось. Хливкие шорьки́
Пыря́лись по наве́,
И хрюкота́ли зелюки́,
Как мю́мзики в мове́.

О бойся Бармаглота, сын!
Он так свирлеп и дик,
А в глуше рымит исполин —
Злопастный Брандашмыг

Но взял он меч, и взял он щит,
Высоких полон дум.
В глущобу путь его лежит
Под дерево тумтум.

Он стал под дерево и ждет,
И вдруг граахнул гром —
Летит ужасный Бармаглот
И пылкает огнем!

Раз-два, Раз-два! Горит трава,
Взы-взы — стрижает меч,
Ува! Ува! И голова
Барабардает с плеч!

О светозарный мальчик мой!
Ты победил в бою!
О храброславленный герой,
Хвалу тебе пою!

Варкалось. Хливкие шорьки
Пырялись по наве,
И хрюкотали зелюки,
Как мюмзики в мове.

За что я дюблю украинский язык.
Все дети мечтают стать «большими», и только украинские дети мечтают стать «великими».
Все девушки, выходя замуж, становятся «женами», и только украинки— «дружинами».
Еще очень хочется, чтоб тебя не просто «любили», а еще и «кохали», чтоб тебя не просто «понимали«, но еще и «розуміли», то есть подходили с разумом, с умом…
Хочется жить не просто в окружающем «мире», а в «світі», то есть в Свете. И быть не «сливками» (будто тебя слили), а «вершками» (вершиной) общества.
И вообще, чтоб ты не просто «скучал», а «сумував» и не «по мне», а «за мною». И хочу быть не «последней», а «останньою», чтоб не шёл по следу, а просто остановился. На мне.
/Татьяна Вечирко, из сборника «Весна в любу. погоду»/

Не зрозуміло яким боком уривок до фотовиставки і круглого столу...
За знання класики - твердий «+»

От вже й інший «свободівець» піариться на піднятій telefon’ом проблемі :)))
http://zt.20minut.ua/news/10200814

:)
АПЕЛЛЕС И ОСЛЕНОК

Кто самолюбием чрез меру поражен,
Тот мил себе и в том, чем он другим смешон;
И часто тем ему случается хвалиться,
Чего бы должен он стыдиться.
_____________

С Осленком встретясь, Апеллес
Зовет к себе Осленка в гости;
В Осленке заиграли кости!
Осленок хвастовством весь душит лес
И говорит зверям: "Как Апеллес мне скучен,
Я им размучен:
Ну, все зовет к себе, где с ним ни встречусь я
Мне кажется, мои друзья,
Намерен он с меня писать Пегаса",-
"Нет,- Апеллес сказал, случася близко тут,-
Намереся писать Мидасов суд,
Хотел с тебя списать я уши для Мидаса;
И коль пожалуешь ко мне, я буду рад.
Ослиных мне ушей и много хоть встречалось,
Но этаких, какими ты богат,
Не только у ослят,
Ни даже у ослов мне видеть не случалось".

Зустріч дійсно вийшла цікавою. «Демократичному альянсу» - файно дякуємо за ініциативу!

Зустріч вийшла доволі цікавою і жвавою :)

Мене теж символ «закоханих» здивував: розіп’яте серце у зашморгу виглядає якось лиховісно...
Не маю уявлення хто забажає мати його у своєму сімейному альбомі...

Не приписуйте мені чужих хвороб. Те що мені не подобається PR-діяльність окремих «політиків», ще не робить мене комуністом, втім, «патріотом» теж не робить :)