Рідні наші та близькі! Пишемо вам із шанців Першої інформаційної російсько-української війни просто на броні перегрітого від пострілів комп’ютера. Зараз у нас невелике затишшя, над головою літають осколки ворожого флуду, хтось на правому фланзі підірвався на мінах інформаційного поля, але ми вже не зважаємо на такі дрібниці.

Підкріплення ніяк не підходить, постачання нема – все добуваємо самотужки...

Найбільш дістають ворожі групи спецпідрозділу "В Україні": "Ізвєстія", "АіФ", "Московській комсомолєц"...

Щоденні інформобстріли віялом, коли буквально голову не можна підняти, не те щоб огризнутися. Вчора на сусідів знову налетіли замасковані диверсанти з "Фактів", а у бліндаж кинули новинну гранату "Сьогоднівці".

Вартові не впізнають їх через нашу форму та прапори, якими прикриваються бойовики. Пропонували начальству віддати наказ відрізняти своїх від чужих за мовою, але воно нічичирк. Може, правду кажуть, що у штабі – зрада?

Рятують тільки думки про вас, рідні наші! Як ви там у далекому інформаційному тилу? Мріємо про зустріч, про те, як сядемо ввечері перед нашим українським телевізором, відкриємо український глянцевий журнал...

Ми переможемо, ми обов’язково переможемо, бо ми – добровольці, а тому кожен вартий шістьох найманців. І хай війна наша – партизанська, але не вперше партизани боронять рідну землю від ворога. Не вперше і не востаннє…".

http://pravda.com.ua/news/2009/9/23/102046.htm