Вот нашел очень интересную фразу:** Также подписанты единогласно утвердили координатором организации известного украинского писателя Дмитрия Павлычко.**
Сижу и думаю-ето же насколько надо быть СЕКТОЙ для того, чтобы набирать к себе всяких перевертышей типа Павлычко и Яворивского...
В связи с етим назрел вопрос ко всем желающим **отменить приговор Украине**: будьте так любезны и прокомментируйте следуюшие метаморфозы, произошедшие с вашим координатором. Особено интересно почитать Кену, Вируса, IBM...
Жду комментарии, сказочники... ************* А вот поэтические метаморфозы Павлычко.
Тексты когда он был ченом КПСС и незалежцем:
Павлычко:
Член КПСС:
І на Схід дивились галичани.
На Москву дивись в надії, Львів...
Як добре, що на світі є Москва,
Моя земля, столиця і надія!
Не член:
Ми триста років Москві служили,
Пора настала - вставай з колін!
До краю свого перепечену кров'ю
Ми чуємо в серці московську стрілу.
Член:
Тож не вдалось огидливим ізгоям
Вас отруїти жовто-синім гноєм
У холодно-вітряній чужині.
Не член:
Прапор вносять до залу
Синьо-жовтий - імперія - в шок!
І сходить із п'єдесталу
Ненависті й зла божок.
Член:
До комунізму стрімки плаі -
Це Україна - зоря моя.
Партія - серце її
Ум її - партія!
Не член:
Ми відали - КПРС -
Нагайка твердотіла.
Але ж лизали, наче пес,
Кров, що на ній горіла.
Член:
Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатских гір.
Мені всміхнулась доля люба
У сяєві Кремлівських зір.
Не член:
Хай бачить він, лакей з природи,
Як виправляються хребти,
Як валяться кремлівські сходи,
Що він по них навчивсь повзти.
И самое свежее, обращение Павлычко в поддержку воровки Тимошенко:
Дорога українська родино!
Перемога Януковича на президентських виборах 7 лютого – це друга державна мова, єдиний економічний простір, митний союз, повна залежність України від Москви у внутрішній і зовнішній політиці. Це втрата всіх надбань у національному та демократичному житті України часів політичної самостійності. Україна – страшно сказати – обернеться в губернію відновленої російської імперії.
Це може статися насамперед через те, що лідери Помаранчевої революції пересварилися та втратили прихильність народу. Московські спецслужби проти України використали знову бацилу особистої амбітності, звинувачень у зраді, заразу, яка обертала друзів у ворогів упродовж усієї нашої історії. Хвороблива неприязнь Ющенка до Тимошенко не створена світоглядними мотивами. Тимошенко як символ Майдану деколи помилялась, але завжди намагалася підкоритися волі Ющенка, одначе, оточений підлабузниками, „любими друзями”, підісланими агентами, Президент відкинув усі спроби налагодження й порозуміння в стосунках із Прем’єром. Я був і залишаюся прихильником Ющенка, але тепер мова йде про Україну, коли я не можу, не маю права не сказати правди.
Заява Ющенка про те, що Тимошенко і Янукович – „два чоботи пара” – неправдива, бездоказова, спрямована на те, щоб ставленик Москви, головний опонент Президента, дійшов у тих чоботах до влади.
У нас є вибір! Хто не визначився з ним, хто хотів би на виборах 7 лютого умити руки, як Пілат на судилищі над Христом, той засуджує Україну на розп’яття, повернення на хрест, з якого моє покоління зняло її 1991 року.
Але Тимошенко відрізняється від Януковича. Вона стоїть за єдину українську державну мову, економічну і насамперед енергетичну незалежність, за вступ до Європейського Союзу, за проведення організаційної і пояснювальної роботи в Україні з метою вступу до НАТО, за прагматичні та корисні для нашої держави взаємини з Росією.
Національні, демократичні, людяні й християнські сили України готуються до боротьби проти нового московського зверхництва та поневолення. Вони повинні об’єднатися й стати за Тимошенко, бо в її особі мають і матимуть союзника. Голосування за Тимошенко – це підтримка живого розуму, здатного розвиватися і відповідати на жорсткі виклики часу не за писаними вказівками помічників і спічмейкерів, а за власними думками.
Знаю, люди, які по всій Україні вже проголосували за Тимошенко, це – народ з Майдану. В нашій теперішній страшній ситуації, коли стоїмо за крок до безодні я закликаю голосувати за Тимошенко з багатьох причин.
Найважливіша серед них – це вибір самої Тимошенко, її відвага стати проти бездушної, антиукраїнської, керованої агентурою КГБ кліки Януковича.
Тимошенко ніколи не була чоботом з ноги Януковича. Вона завжди ходила рівно та високо несла прапор України.
Дмитро ПАВЛИЧКО 21.01.2010 р. **********