Роз’яснення щодо сплати страхових внесків у зв’язку з набранням чинності Закону України “Про внесення змін до законів України ” Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

У зв’язку з набранням чинності з 17.07.2010 року (опубліковано в газеті “Голос України” від 17.07.2010 за № 131) Закону України “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування “ (далі - Закон), Пенсійний фонд України повідомляє.

Відповідно до зазначеного Закону фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов’язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у:

липні - вересні – 294,82 грн.

жовтні – листопаді – 301,12 грн.

грудні – 306,10 грн.

Оскільки, на сьогодні, максимальна величина з якої справляються страхові внески становить 13320 грн, щомісячна сума самостійно визначеного страхового внеску, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, не може перевищувати 4422,24 грн.

Сплата страхових внесків здійснюється у строки визначені частиною шостою статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а саме щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме:

за липень-вересень 2010 року – до 20 жовтня 2010 року;

за жовтень - грудень 2010 року – до 20 січня 2011 року.

Враховуючи те, що згідно законодавства мінімальний розмір страхового внеску встановлено на календарний місяць, а також те, що страховий стаж особам для призначення пенсії обчислюється в місяцях, сплата страхових внесків за липень 2010 року здійснюється у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Платникам, які не сплатять суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску у терміни до 20 жовтня 2010 року та 20 січня 2011 року надсилається розрахунок сум, які підлягають сплаті за квартал з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податків разом з вимогою про їх сплату для узгодження.

Суми несплачених страхових внесків стягуються у порядку, встановленому статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

За підсумками року, зазначені особи подають до органів Пенсійного фонду за місцем взяття на облік звіт (до 1 квітня наступного за звітним роком), за формою згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26-1.

З метою зменшення фінансового навантаження на платника при сплаті страхових внесків раз на квартал пропонуємо провести роз’яснювальну роботу з платниками щодо можливості сплати ними коштів помісячно.

Сплата внесків платниками здійснюється на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в установах ВАТ “Державний ощадний банк України”, на які зараховується частина єдиного та фіксованого податків, за місцем взяття на облік цих осіб, як страхувальників. Реквізити рахунків і порядок сплати просимо терміново довести до зазначених осіб.

Для прикладу наведемо порядок розрахунку суми, яку повинен сплатити до пенсійного фонду підприємець – платник єдиного податку за ставкою 200 грн за серпень:

1) Мінімальний розмір пенсійного внеску за серпень:

33,2%*888грн=294,82

де 888грн – мінімальна зарплата для періоду з 1.07 до 30.09

2) Сума, яка відраховується до ПФУ із сплачуваної щомісячно суми єдиного податку:

200 грн* 42% = 84

3) сума яка підлягає доплаті в пенсійний фонд за серпень:

294,82-84=210,82

"Дебет-Кредит"

Так что пока только увеличилась сумма.
Кстати, можно же по телефону проверить те платежи которые былди, я вот делал раз в квратла, за 5 минут мне назвали все что я платил - копейка в копейку.

Много ли знаете готовых платить 200+210 ежемесячно?
Особенно молодых, которые только-только начинают стартовать? Посчитайте к этим (якобы крохам) - аренду, покупку оборудования, амортизацию, расходные материалы, оплату телефонов, транспорт, ... и ещё принести денег немного в семью.
А выбегать заказчика?
А скидку на услугу?... А...а...а...

Так (может быть я ошибаюсь) могут рассуждать только те, кто сидит на хорошей ставке и, мало думает о иных вещах за исключением, вовремя получить аванс и получку.

Поэтому и средняя зарплата по области... Но многие ли ёё видят?

Добавлено (22 Июль 2010, 13:41:28)
---------------------------------------------

Вы чувствуете, в каком направлении сдвигаете?

Здесь (да и вообще) соглашусь с вышесказанным, но...
В чём вина предпринимателя, поставленного в такие условия своим государством. Я имею ввиду, что если бы был выбор пойти на ставку, то думаете туда не ломанулись бы тысячи и тысячи тех, кто наелся этого т.н. предпринимательства вдоволь.

Знаю многих, например оконщиков, готовых работать почти в ноль - лишь бы что-то делать. А установщиков дверей, а рекламистов, а таксистов, а базарщиков...? Да сотен профессий.

Многие бежали бы от своей нынешней работы на ставку, даже минимальную. Здоровье подорванное - не стоит никаких заработанных денег. Лекарство дороже обходится. Но это же не их вина.. Они волею судьбы оказались в таком положении. И у них можно спросить, а зарплата в 1500 у учителя - это много или мало?

И пойдет ли учитель с теплого кабинета (не в обиду необходимой и нужной профессии и этих людей) - на зимний базар частным предпринимателем?

Это не из "солидарной" пенсии, согласитесь. Иначе, любой гражданин определенного возраста(работает он или нет) "должен" государству. Но это ведь не так!
То, что Вы себе поставили за правило - это совсем другое. Я также придерживаюсь его - но это мои обязательства перед самим собой.

Трудно не согласится со всеми написавшими. Каждый по-своему прав. Соглашусь и с тем, что многие не просто не хотят платить, а категорически увильнут. Суть в другом. Мы должны жить в государстве способном регулировать эти вопросы.
Нельзя ко всем примерить одну гребёнку. А то дошло до того, что заходишь на фирму, а там висит на стене 23 свидетельства частных предпринимателя. А надо, то добавят ещё пяток.
Вот о чём речь. Не сравнимые вещи - даже теоретически.
Вот где государство должно регулировать. Вот где скрытые резервы.
Никто не отказывается платить. Не в этом речь. Речь в суммах: и заработанных, и оплаченных в виде налогов.
Почему такое положение только у нас? Что нет жизненного опыта других стран? Так трудно применить (частично) их отработанные годами, стандарты?
Отвечу: "Просто - не выгодно. Это думать надо. Ломать стереотипы. Легче всех под одну гребёнку. И частника-одиночку еле-еле сводящего концы с концами, и "фирмочку" в которой неплохо проводится несколько десятков миллионов через частных предпринимателей. (хотя по-закону вроде бы и не придерёшься)."

Тут группа известных господ кричит о диктате (которго и в помине нет) ибо если бы он был, то одна часть из них уже давала бы показания на другую часть, сидящую в соседнем кабинете!

Так что несформировавшееся гражданское и зрелое общество со всеми вытекающими и ест, на мой взгляд, главная причина того, что даже и неплохие законы у нас часто вообще не работают! Увы.

В любом случае с чего-то надо начинать. Беда в том, что у нас каждый по-своему понимает это "с чего-то".

Столько лет самостоятельности. Сколько цветных и разных правительств. И красные были, и оранжевые были, и бело-сердечные были, и бело-синии были.... и..и.. а мы как были не консалидованные, так ими и остались. А кто хотел нас консолидировать? Или все (или почти все) хотели только нас нагнуть, нагреть, поиметь???
Обидно-с.

Как говорится, "может что-то в консерватории поменять"?

Упс. Отвлекусь...