Добавлено (03/12/2008, 14:14:30)
---------------------------------------------
ЗМЕЯ, неа , я еще там не был , но думаю что зимой там будет исключительно мистично ,
ведь место это мистическое , здесь ходит очень много легенд . Ты для интереса посмотри инфу. про эту местность в интернете .

Добавлено (03/12/2008, 14:17:18)
---------------------------------------------
а местам там очень дикие , куда браться Карпатам .Полесье - царство нетронутой природы. В нем еще сохранились сплошные лесные массивы, протянувшиеся на сотни километров. Когда в годы Великой отечественной войны решался вопрос о месте проведения в тылу врага совещания командиров партизанских отрядов, выбор сразу пал на север Центрального Полесья. Дозвониться сюда — целая проблема! Если вас в конце концов соединят, то в телефонной трубке вы скорее всего услышите звуки радио. Благодаря нашему "Укртелекому" мы самый что ни на есть "затерянный мир", по крайней мере у себя в Украине.

Добавлено (03/12/2008, 14:19:41)
---------------------------------------------
Из одного описания на каком-то сйте
"Представьте себе по-настоящему дикий лес, где между деревьями разбросаны каменные валуны. Маленькие, чуть побольше и вовсе гигантские, высотой с двух, трех этажный дом. По одной из теорий они были принесены ещё ледником из Скандинавии. По другой гипотезе эти камни - остатки древних гор. Все тот же ледник во время своего движения разрушил их. Современные формы образовались под действием выветривания в течении двадцати тысяч лет. Почему Каменное село? Это уже из народа. Согласно одной из легенд в незапамятные времена на этом месте стояло богатое село. Однажды, бедняки из соседнего села пришли с просьбой о помощи. Но никто из богачей не внял их мольбам. На рассвете хаты и другие постройки окаменели.
Другая легенда говорит, что как-то в это село зашел путник и попросил немного еды. Богатеи, выслушав просьбу дали ему сверток. Но когда путешественник при выходе из села развернул его, то увидел там камень. Обернулся тогда путник и проклял село, которое сразу же и окаменело. Путешественником был сам Господь Бог.
Третья рассказывает о «Чертовой мельнице». Якобы черти в этом месте по ночам строили мельницу. Но однажды нечистых застало пение петуха. Черти бросили работу, мельница рассыпалась. А осколки ее до сих пор громоздятся между деревьев. И действительно, некоторые камни по форме напоминают огромные жернова.
Есть еще повествование о битве в этом месте Иисуса с тёмной силой. После долгого сражения нечистый был свергнут в преисподню. А Иисус, возносясь на небо, сделал несколько шагов по камням, оставив на одном из них отпечатки своих ног. Этот камень со Следами Бога теперь является святым местом в Каменном Селе, к нему приезжают поклонится и бросить монетки в один из следов.
Сегодня к этому камню приставлена лестница. Рядом табличка с просьбой вести себя на святом месте пристойно. Интересно, что даже в самое холодное время отпечаток всегда остается теплым. Если постоять в этом Следе, то можно набраться здоровья. А если еще и загадать желание, то оно непременно сбудется.
Вот только найти этот самый камень достаточно непростая задача. Ведь валуны разбросаны на площади в пятнадцать гектаров! Подсказкой служит то, что огромный валун состоит из двух половинок."

Але я теж хочу і в Карпати і в Крим в похід (хай літом для першого разу чи як...) і взагалі пподорожувати) Мо ви мене тож десь там на замітку візьмете??? Бо от не знаю з чого і як починати...

на высоте 2000 м промокаешь и промерзаешь до трусов, в прямом смысле слова, и никаких перспектив на улучшение погоды, а до ближайшего жилья 2 дня ходу - сто раз подумаешь, а нужно ли это?
Большую долю успех в походах играет психологическая подготовка , одним уже надоедает просыпаться в сыром спальнике ,выходить на холод и бегать вокруг палатки что б согреется и они хотят поскорее домой , после чего они становятся агрессивными , злыми , начинают ссорится с другими членами группы.,а другим кажется что все нормально, они делают свою работу , каждое утро собирают палатки, рюкзаки и идут в гору . Я видел людей без физ.подготовки но с сильным желанием зайти на гору ,чайников в этом деле. но зато мы их закидывали на перевал 3,500 и без термо белья , спец обуви и снаряги .Людей которые вобще гор не видели .

Добавлено (03/12/2008, 14:51:57)
---------------------------------------------
кому-то из низ понравилось ,кому-то нет .Надо быть сумашедшим фанатиком что б после такого влюбится в горы , ведь половина после приезда (отпуска) брали больничные ,что б не показываться на работе с таким лицами!!! Кто и дальше ездит в горы , а кого от них тошнит .
Я видел много примеров , встретил группу туристов в жуткую погоду , смотрю ,а у них девушка сидит и плачет . оказывается она боится спускаться ,у нее промокли ноги , она устала и никуда не пойдет... вот еще пример , но уже с этого поход 7ноября . Одного из наших участвовавших в походе парня пришлось госпитализировать в Верховыне . Причину я так и не понял .

Добавлено (03/12/2008, 14:54:18)
---------------------------------------------

Добавлено (03/12/2008, 14:54:46)
---------------------------------------------
нужно ж както начинать!

А по поводу "не знаеш, или тебе єто нужно...", то пока не попадеш в такую ситуацию и не поймеш, что єто на самом деле - тяжело ответить...

Михайло Савчук із Ворохтянського аварійно-рятувального пункту на Прикарпатті показує лижі, які купили на гроші Івано-Франківської облдержадміністрації

Михайло Савчук із Ворохтянського аварійно-рятувального пункту на Прикарпатті показує лижі, які купили на гроші Івано-Франківської облдержадміністрації (фото: Ірина КОПИСТИНСЬКА)
68-річного командира Ворохтянського рятувального підрозділу Михайла Савчука називають найдосвідченішим рятувальником Прикарпаття. Він надає допомогу туристам вже понад 30 років.

— У горах проявляються всі людські слабинки. Один чоловік помер на вершині від серцевого нападу, інший — з голоду, — каже Михайло Савчук. Стало погано, сів, не може йти. — Питаю його, чи снідав. Каже, ні. Витягую шоколадку. Чоловік з’їв її і через кілька хвилин сам пішов. Я завжди беру із собою шоколад, шмат хліба і пляшку з водою.

Невеличка кімната рятувальників із двома телефонами, картою гір та гірськолижним спорядженням розташована на третьому поверсі селищної ради у Ворохті. Під будинком — старий службовий ”уазик”. Ним шестеро рятувальників виїжджають на виклик у гори по 20 разів на рік — хтось заблукав, хтось пошкодив ногу, когось накрило снігом. Михайло Савчук сходив у майже чотири сотні рятувальних походів.

Колись Михайло Васильович працював тренером зі стрибків на лижах у дитячій спортшколі. Потім пішов у рятувальники. Каже, що раніше вчив на лижах стояти, а тепер рятує тих, хто вже вміє їздити.

Раніше рятувальникам зарплату затримували, а тепер почали платити вчасно. Правда, заборгованість за січень—лютий залишилась. А ще треба одяг відповідний купувати — легкий, теплий, щоби воду не пропускав. Секонд-хенд рятує.

Найчастіше в горах губилися діти. Все через недосвідчених провідників.

Добавлено (03/12/2008, 15:21:23)
---------------------------------------------
Місяць тому від вінницької групи відстали дві дівчинки, розповідає. — По дорозі на Говерлу 12-річній дитині стало погано. Керівник групи залишив її на півдорозі й наказав нікуди не йти, поки по неї не прийдуть. А мала почала вертатися сама. Ми почули жалібний крик ”Допоможіть!” і знайшли дівчинку. Вночі знову дзвінок — пропала ще одна дівчинка з цієї ж групи. Керівник теж залишив втомлену дитину по дорозі, але трохи вище. Знайшли її аж вранці на Закарпатті.

Заблукалим у горах пан Михайло радить вийти на галявину, наламати гілля, розкласти вогнище й сісти під деревом.

— Між густими деревами біля вогню вітер і дощ не такі страшні, — пояснює. — Від грози теж треба в лісі ховатися. Он влітку двох хлопчиків на Чорногорі блискавкою вбило — не встигли сховатися. Та й вовки близько до вогню не підійдуть. А їх останнім часом побільшало. Взимку ж вогонь розпалювати життєво необхідно — щоби не замерзнути та ноги просушити. Бо мокрі легко відморозити.

Рятувальник розповідає, що туристи часто з собою беруть багато горілки.

— Якось хлопців зі Львова довелося збирати по цілій вершині, — згадує з усмішкою. — Повдягали смокінги й понапивалися. Валялися, хто де впав. А взагалі у горах краще не засиджуватися допізна — блуд може вчепитися. Знаєте, від чого він береться? Коли людину в горах застає вечір, вона починає панікувати й робить усе не так. На одного чоловіка блуд найшов майже під базою. Крутився цілу ніч, а дороги знайти не зміг. Аж зранку почув людські голоси і вийшов.

Савчук каже, що найнебезпечніше в горах узимку — можна потрапити під зсуви снігу, які класифікують як невеличкі лавини.

— Багато хто ноги-руки на санках ламає — не вміє керувати, — розповідає рятувальник. — Якось один хлопець зламав шийку стегна. Вирішив загальмувати на великій швидкості. Запхав ногу у сніг — і перелом.

Найчастіше люди гинуть у саме лавинах-зсувах. У Карпатах тисячі тонн снігу, кожної зими зсуваючись із вершин, змітають усе на своєму шляху. Торік під зсувом снігу в районі урочища Драгобрат загинуло п’ятеро лижників.

Добавлено (03/12/2008, 15:21:52)
---------------------------------------------
Якось під лавину потрапила група молдаван. Усіх не знайшли, — згадує Михайло Савчук. — Я аж весною йшов тими місцями. Сніг якраз почав сходити. Спочатку побачив куртку. Через кілька метрів — светр. А потім під деревом замерзлого чоловіка в майці. У паніці людина починає тікати від лавини, роздягається — і замерзає під снігом.

У кабінеті дзеленчить телефон — командир Івано-Франківського гірського рятувального загону перевіряє, чи закінчилася наша бесіда.

— Та оце домучують мене, — усміхається пан Михайло. — Я розповідаю про наші справи. Але дуже обережно! Кажу, що нам тепер помагають.

Поради туристам

- Одягніть водо- і вітронепроникні костюми.

- Візьміть запасні шкарпетки.

- Запасіться продуктами.

- У гори слід вирушати зранку й повертатися до заходу сонця.

- Від грози якнайшвидше ховайтеся в лісі.

- Узимку не йдіть у незнайомі місця — сніг приховує небезпеку.

- Перед походом проконсультуйтеся у рятувальних пунктах. Візьміть карту гір і телефони рятувальників.

- Не переоцінюйте своїх сил.

- Якщо заблукали, сядьте під деревом і по мобільнику викличте рятувальників. Розпаліть вогнище.

Добавлено (03/12/2008, 15:22:15)
---------------------------------------------
Телефони карпатських рятувальників

Івано-Франківське регіональне відділення 8(03422) 2 21 65, 8(0342) 77 94 63
Львівське регіональне відділення 8(0322) 39 54 70, 8(067) 787 56 17, 8(0322) 39 50 70
Чернівецьке регіональне відділення 8(0372) 22 38 49, 8(03722) 7 67 57
Ужгородське регіональне відділення 8(03122) 3 41 22, 8(03122) 2 36 39, 8(03122) 2 36 39
Верховинський рятувальний підрозділ 8(03432) 2 19 41, 8(096) 372 44 00, 8(03432) 2 19 71
Воловецький рятувальний підрозділ 8(03136) 2 22 90, 8(03136) 2 27 94
Ворохтянський рятувальний підрозділ 8(03434) 4 11 49, 8(03434) 4 13 97
Говерлянський рятувальний підрозділ 8(03132) 4 40 52, 8(067) 947 14 92
Косівський рятувальний підрозділ 8(03478) 2 16 77, 8(03433) 9 32 76
Міжгірський рятувальний підрозділ 8(03146) 2 23 45, 8(03146) 2 77 10
Мукачівський рятувальний підрозділ 8(03131) 2 32 08, 8(03131) 9 28 32
Осмолодський рятувальний підрозділ 8(03474) 362 47
Рахівський рятувальний підрозділ 8(03132) 2 10 13, 8(067) 916 16 41
Cлавський рятувальний підрозділ 8(03251) 4 21 02, 8(03251) 4 25 03
Усть-Чорнянський рятувальний підрозділ 8(03134) 7 63 83, 8(03134) 7 62 55
Яремчанський рятувальний підрозділ 8(03434) 2 22 08, 8(03475) 4 41 65
Ясінянський рятувальний підрозділ 8(03132) 4 23 23, 8(03132) 4 20 99, 8(067) 795 74 44

Добавлено (03/12/2008, 15:24:13)
---------------------------------------------

Добавлено (03/12/2008, 15:37:02)
---------------------------------------------
MOKRIZZONNI, фотка жесть!

Добавлено (03/12/2008, 15:37:59)
---------------------------------------------
і спасибі за пораду . Будемо мати на увазі:)

а че такое с людьми творилось?, эт от высоты или они чет нето делали?

Иришка, какие обиды?!! это просто диалог. и спасибо тебе за то что ты, уже имея опыт, подсказываешь как сделать лучше.
в пешие походы (по 20 км за день) я не ходила, но когда идем в поход по пещерам полазить там маршрут 8 км, который мы проходим за 3-4 часа(взависимости от группы)+ тод подъем на плато(900м при наклоне примерно в 45 градусов)! ты его на себе испытала!в августе мы с Рыжим побили свои рекорды, группу подняли по этому подъему за 20 мин!

каменное село.
я тож туда хочу! будете ехать не забудьте про меня. если что помогу с транспортом.

Добавлено (03/12/2008, 18:55:04)
---------------------------------------------

у меня тоже самое происходит после походов. а еще очень чувствуется разница в воде которую мы пьем в городах. находясь на плато мы себе водичку для готовки и питья берем в пещерах.вода чистейшая!порода, в данном случае карст выступает природным фильтром.+ в этих пещерах присуцствует серебро, железо и марганец.
А воздух! чистейший! там буковые леса. запх разнотравья! а чай какой вкусный из дикой земляники, шалфея, лимонника...

На Кавказе , вода до такой степени чистая , мягкая что нельзя смыть мыло с рук , не то что у нас "абразивная" .

Добавлено (03/12/2008, 19:52:02)
---------------------------------------------

Добавлено (03/12/2008, 22:46:40)
---------------------------------------------
а то что там шумит ветер или шуршит тент палатки, налазившись за день по всем дырам в округе, спим как убитые.
иногда я даже просыпалась от того что полнейшая тишина - в палатке никто не хропит , птицы спят, ветер не шумит...

1) физ подготовки как таковой совсем не было;
2) не знала, что там в пещерах и как
3) боюсь высоты (даже с 7-го этажа знакомых, когда смотрю вниз начинает голова кружиться)
4) рюкзака и т.д., и т.п - не было
5) почти каждый сквозняк ощущаю на себе и, все благодаря тому, что высокую температуру выходила на ногах.

НО! Что же меня толкнуло на то, чтобы пойти в такой поход -вопрос?? Могу с уверенностью сказать, что - это были:

ИНТЕРЕС К НОВОМУ + ВЕРА и УВАЖЕНИЕ к пещерам, ОГРОМНОЕ ЖЕЛАНИЕ + ЛЮБОВЬ К ПРИРОДЕ ( и всему, что в ней встречается) + ЖЕЛАНИЕ ДОКАЗАТЬ СЕБЕ, что Я СМОГУ!!
(приведу такой пример, хотя он и незначительный: во второй раз, в июне, в походе, во время приготовления обеда обварила кипятком правую руку, всю ладонь - было совсем не катастрофически, но организатор (Наташа) и инструктор не разрешали спускаться в пещеру самостоятельно, так как по основной веревке, если я не ошибаюсь, надо было идти самой (в пещеру Вялого 124 м, туда и обратно 248 м). Хотели спустить парашютом. НО! ЖЕЛАНИЕ ДОКАЗАТЬ САМОЙ СЕБЕ, что я смогу было намного больше, чем рука, которая пекла нитак уж и слабо, учитывая то, что на правую руку (для правшей) основная нагрузка при самостоятельном спуске.

Добавлено (03/12/2008, 23:07:28)
---------------------------------------------
Да, Наташь, помню...как мы тебя оставили одну, а сами в 5-ром полезли в пещеру и еще ж лазили там до 2 ночи...Я б наверное уже на дереве сидела или сошла бы с ума, от страха, оставшись одна %)

Добавлено (04/12/2008, 11:17:36)
---------------------------------------------

Добавлено (04/12/2008, 11:35:33)
---------------------------------------------
если сравнивать

Добавлено (04/12/2008, 14:13:03)
---------------------------------------------

Абсолютно згоден, що для походів тре і фізична і моральна підготовка і нормальне спорядження... Але дуже сумніваюсь що кров з носу тре одразу технологічно одягатись... звісно, комфорт, але ж це похід все таки... То скоріш питання "релігії" - мембрани і всьо такоє, і часу - всьо за раз найкраще не купиш... То все рівно як спір з приводу того яку систему фотоапаратів вибирати - Кенон, Оліки чи Нікони - кожен спец буде хвалити те, до чого він звик, але хай він таки досить авторитетний, то не означає, що інших варіантів нема...

А для фотографв - це ще від 3 до 5 кг додаткової ваги (фотік, два об’єктиви, штатив + акумулятори + кофр маленький + карман там...). От по горах не ходив, але в невеликих піших вимаршах був - тре також ще більше бігати - щоб щось нафоткати... Тому варіант, що тре просто пройти з точки А в точку Б і топати постійно і просто фоткати по дорозі - якось не дуже приколює. Хіба що з цього починати...