Комментарии пользователя Юрко на ЖЖ.инфо

А що перекручено? Вже дивився від початку. По реченнях:
1. Комуна проводить спільні антиукраїнські мітинги з московським патріархатом? Проводить.
2. Спільний мітинг нацистів та жидів можливий? Ні.
3. Марширують комуняки з образами та патретами сталіна, лєніна, Нікалая? Так.
4. Майже як та бабуся, мені говорили в Житомирі.
5. Це когось сьогодні дивує? Ні.
І так далі за текстом. Що тут перекручене? Де саме?

Так, очевидно, сказано у вікіпедії, тим паче - російській версії і баста.

Я розумію, що кращого від Вас прокурора не існує, але по суті звинувачень є що сказати? Чи, як завжди, попатякати голослівно? Конкретно: де перекручення?

Ось і я неодноразово вимагав розрахунок вартості одного пасажирокілометра. В результаті численних переписок отримав дві різні цифри. Ось перша, від 8 липня 2011 року за підписом секретаря міськради пані Леонченко: "Собівартість проїзду одного пасажира ... складає 2 грн. 59 коп.".
А ось друга, яка випливає з наданої мені копії протоколу проведення обговорення проекту рішення міськвиконкому "Про встановлення вартості проїзду пасажирів автомобільним транспортом по місту Житомиру" від 4 квітня 2011 року: "...середня вартість проїзду пасажирів автобусами в м. Житомирі стном на 18.03.2011 року дорівнює 2 гривні 91 копійка."
Жодних механізмів розрахунку надано не було. Звідси висновок: всі розрахунки взяті зі стелі. І, зверніть увагу, від 18.03 до 08.07 собівартість зменшилась (?).

Я розумію, що вікіпедія, як "авторитетне" видання може дещо трактувати по-іншому. Але інколи почитайте щось інше, ширше рамок вікіпедії. Якби Ви подивились в кінці, то побачили б, що написав це Віталій Романченко з Бердянська, з яким я цілком згоден. А негарно брехати в прілічном общєствє - де я стверджував, що являюсь істориком? Вивчаю архівні документи - так. Тепер перейдемо до теми: точніше, будьте ласкаві, де що перекручено і підтасовано?

Як було сказано попередньо - правду читати важко. Особливо сподвижникам руссссссскава міра. Хоча для Вас, який називає себе журналістом, варто було дочитати до кінця, щоби знати принаймні для себе.

Те, що Ви пишете, базуючись, головним чином, на такому безальтернативному для Вас виданні, як Вікіпедія, я запримітив давно.

Ось і я хочу знати - чому політика так нахабно лізе в релігію? А релігія, в свою чергу - в політику? Хто давав право Рижукові щось комусь дарувати?

Історія на цьому не закінчилась. Московська церква була де-факто незалежною, але ще не де-юре. Проголосити свій патріархат Москва могла лише через Вселенський Собор. І тут цар Фьодор у 1586 р. пропонує антіохійському патріархові Іокимові ініціювати скликання Собору. Ясна річ, не обійшлось без "фінансової складової": Іокимові надали чималі кошти й обіцяли дати ще більше після Собору. Але інші патріархи відмовились створювати Московський патріархат. Пройшло два роки, і у 1588 році до Москви по грошову допомогу приїхав сам Вселенський патріарх Єремія II (хоч турки й не чіпали константинопольське духовенство, але й не субсидіювало його). Москалі (тоді ще не росіяни – так вони стануть офіційно іменувати себе з 1721-го – року створення Російської імперії) почали й від нього вимагати скликати Собор; коли ж Єремія II відмовився – запропонували нову авантюру: залишитись у Москві й очолити Московський патріархат. Коли й від цієї ахінеї голова канонічної Константинопольської церкви відмовився – московити, як стверджує у своєму фундаментальному дослідженні український історик П. Штепа, посадили його під домашній арешт і півроку тримали у фактичному ув'язненні! Однак Московський патріархат все ж було юридично створено – з порушенням всіх релігійних норм та відвертою фальсифікацією: 26 січня 1589 року ухвалено "Уложенную грамоту", у котрій було просто вигадано, за П. Штепою, історію про Вселенський Собор, що ніби відбувся того року у Москві за участі православного духовенства світу. Даний "фантастичний роман" у статусі офіційного документа і став основою народження Московського патріархату на чолі з патріархом Іовом. Під примусом (погрозою втопити) Єремія II все ж підписав грамоту й утік додому – у Константинополь. "Уложенную грамоту" визнавали фальшивкою сучасники подій – митрополит Ієротей та митрополит Макарій. Новгородське єпископство одразу ж не визнало створення Московського патріархату. Однак за підтримки держави московська церква стала панівною у Росії, проте, до самого падіння 1917 року влада і церква Росії марили завоюванням Константинополя. Без нього легітимність Росії як центру світового православ'я здавалась нісенітницею. У 1686-1688 роках Київську митрополію, що зберігала вірність канонічному Вселенському патріархатові і боролась проти московської церкви 32 роки, було фактично ліквідовано й приєднано до Московського патріархату. Так, образно кажучи, "незаконнонароджена донька вбила матір…".

Віталій Романченко: Московскоє православіє (інквізитори у рясах)

Незаконне народження. Аби послабити політичну й релігійну вагу Києва під час політичної кризи на Русі, суздальський князь Андрій Боголюбський у 1169 році пограбував та спалив Київ. Цей рік, на думку історика В. Ключевського, є роком народження Московської імперії, котра існує і нині (як я зазначав вище – у якості "Третього Рейху"). Саме з цього року Київ втрачає статус столиці Київської Русі, а окраїнне Суздальське князівство отримує політичну незалежність. До цього часу всі руські князі намагались оволодіти Києвом як столицею слов'янської держави й правити там, але каральний похід Боголюбського мав інший сенс – стерти стару столицю для нової – північної. В часи татаро-монгольської навали московитські "святі отці" відверто перейшли на бік ворога: у церквах молились за здоров'я ординських ханів, наказували вірянам не бунтувати, бо монголи є "справедливою Божою карою за гріхи людей" і т.п. Але бартер є бартер: азійські загарбники звільнили церкву від податків, що неабияк підсилило колаборантські настрої духівництва Північно-Східної Русі – Московії, що народжувалась. Власне, князі Північно-Східної Русі – Московії (окраїни України-Русі) – масово переходили до співпраці з татаро-монголами, тому й церква трималась "генеральної лінії". Змішані шлюби (чого не було в Україні) московитів і татар, схвалені церквою, створили нові якісні умови народження російської держави як спадкоємиці Золотої Орди. Аристократія Московії – бояри – у XVI ст. були поголовно татарського походження, включно і з царем Борисом Годуновим. Та й землі Золотої Орди з її населенням майже у повному складі стали частиною Московського царства.

Незаангажовану людину дивує факт: Русь була хрещена у Києві – з нього християнство поширилось давньослов'янською державою. Київська митрополія була підпорядкована канонічному Вселенському патріархатові (Константинополь). Звідки ж взявся патріархат Московський? Першу спробу реалізувати релігійний сепаратизм Московія здійснила у 1448 році: без погодження з константинопольським патріархом, князь Васілій II, за підтримки московських єпископів, призначив митрополитом Іону. Вселенський патріархат та інші церкви засудили дане незаконне призначення й не визнали Іону митрополитом. Російські історики пояснюють дане злочинне діяння так: 1.) ніби Москва стала правонаступницею Константинополя – мовляв, колиску православ'я захопили турки, а тому московити мали право на проголошення незалежної церкви. Але Іону призначили у 1448 році – за п'ять років до падіння Константинополя; 2.) московські попи не бажали визнавати Флорентійську унію 1439 року щодо об'єднання Східної та Західної церков. Унія була схвалена Вселенським Собором майже одноголосно, але так і не реалізована. Хотілось би запитати московських істориків: якщо причиною релігійного сепаратизму була унія, то чому ж московити чекали 9 (!) років? Якась надто запізніла реакція: документ давно відійшов у небуття, про нього вже всі забули, – а ось у Москві тільки-но дізнались… Заднім числом прихильники неканонічного Московського патріархату верзуть дурниці, більше того – й після падіння Константинополя, Вселенський патріархат продовжував своє існування. Туркам і на думку не спадало нищити авторитетну, канонічну церкву. Патріархат розвивається і в XXI столітті (лише у Туреччині має 5 єпархій, 10 монастирів та 30 духовних шкіл; більшість православного українського духовенства США та Канади підпорядковано Константинополю – Стамбулу) – якщо пам'ятаєте, влітку 2008 року Вселенський патріарх Варфоломій офіційно відвідав Київ. Політична брехня Московії з 1448 року й донині заважає Російській Православній Церкві (РПЦ) мати статус дійсно канонічної, бо вона є просто злочинно самопроголошеною. Але тут же РПЦ постійно звинувачує Українську Православну Церкву Київського Патріархату у неканонічності! Як кажуть – "Чиє б нявчало, а твоє б мовчало".

Поки московської церкви були на законних підставах підпорядковані Константинополю, всі єпископи клялись не визнавати митрополитом нікого, крім призначеного Вселенським патріархом (у 1448 р. московські священики зрадили своїй клятві), але вже з 1458 року до присяги додали слова "…і по вєлєнію государя", а з 1495 р. з тексту присяги вилучили й слова про Вселенського патріарха… Всі московські царі та імператори коронувались за участі попів-самозванців. РПЦ – неканонічне збіговисько політичних лакеїв у рясах. Іншого визначення, по правді, неможливо знайти.

Правду завжди важко читати.

Точніше, їм на нас плювати, БО МИ МОВЧИМ.

Згідно вказаного Вами розпорядження вони працюють в звичайному режимі руху. Вартість одного пасажирокілометра складає не більше 0, 23 грн, тобто 11 км протяжності маршруту містом дозволяють ставити ціну 2,50 грн.

Олег Ольжич, Іван Огієнко, Улас Самчук, Володимир Короленко, Олексій Опанасюк...

Їм лише останнім рішенням повернено статус маршрутного таксі. Раніш вони всі працювали як автобуси загального режиму руху.

Не можуть.

Бажано русссскій язик. Їх же там багато! І ані хатят разгаварівать на радном язикє! Імєют право!

Ніхто не отримує. Лише голова та секретар, тобто, ті хто на постійному місці роботи.

Не любой, а справедливої конкуренції. І на німецькій території.

...дрібні маріонеткові федеративні утворення. Дайош в Німмеччині другу державну!

А звідки їй то знати? В голові ж лише "нацюцюрники"...

Дійсно, чому це Ваш друг Ліза вже Дарвіном прикривається.

Все можливо. А тут передвиборча показуха пішла.

Насправді це посилання відразу показує рівень руссссскава "історіка" Андрєя Міхайлава. Він приблизно як в Ігора Шурпана. Чи Вови Грєбьонкіна.
1) Діти в школі знають, що Бульбу-Боровця звали Тарас, а не Васілій.
2) Якщо брати творення УПА "Поліська Січ" саме так, як описує Міхайлов, то це 20 червня 1940 року, а не кінець літа 1941-го.
3) Саме міліція формувалась окремо. Поліція - то в Росії.
4) Титул Отамана наданий Бульбі-Боровцю Президентом УНР в екзилі Андрієм Лівицьким.
5) Чому "історік" Міхайлав не знає про розпуск УПА "Поліська Січ" 16 листопада 1941 року?
6) Співпраця з червоними "партизанами" була 1942-43 року; після порушення умов домовленостей червоними, а саме, підлого вбивства 8-х бульбівців, припинена.
7) "Історік" Міхайлав не знає про існування ОУН(Б) та ОУН(М), а також про створення УНРА та УНА.
8) Відсутні посилання на архівні документи.
9) Чому 14 жовтня? Сомволічно. Давнє козацьке свято. Мав би знати руссскій історік Андрєй Міхайлав.

Подібні історії для русссскіх історікав не є проблемою. Безліч. Читайте на здоров'я. Вам це подобається.

А Ваша була б до чого?)))

Насправді ми давно (ще в травні) провели збори громадян з утворення ініціативної групи щодо проведення Всеукраїнського референдуму з питання впровадження Закону України щодо земельних відносин, в т.ч. заборони продажу земель сільськогосподарського призначення. Зараз справа у суді. Жодного комуніста я там не побачив. Та й прикінцева мета трішки відрізняється. Я ж відповів лише чітко на питання, як воно поставлене: "так" чи "ні".

Ото ж бо і я про це. Романе, нєужелі... (див. комент № 137).

Ах, ну да, ну да...
Якби це було правдою, я б сам звернувся з вимогою покарати такого кіоскера, позаяк на цінникові має бути вказано назву українською.

Я Львові лазив по мерії та облраді, заглядав у всі кутки.

Ніяк не можу зрозуміти - з якою метою розміщена зверху світлина Стрякіної?