|
События в Украине
|
|
| pushistik13 | Дата: Пн, 14.06.2021, 14:30:43 | Сообщение # 8601 |
Лейтенант
Репутация:
-195
Награды: 4
 Габон, Житомир
|
Цитата ker4 (  ) руду придется с Курска катать
там или дожимать смотрящих за "линией фронта" или на металл |
|
Offline
()
|
|
|
| predi | Дата: Сб, 19.06.2021, 20:46:34 | Сообщение # 8602 |
Генерал-лейтенант
Репутация:
218
Награды: 15
 Канада, Москва
|
Росія своїх не "бросает", вони їх кидає, реально і жорстко.
Колаборантські дебіли, котрі привели "руський мир" вже або лишились всього, або сіли за грати.
Але житомирським блюдолизам пупкіна це не зайде в голову, бо здатність до мислення у них нульова.
|
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| Юрий1962 | Дата: Сб, 02.10.2021, 07:37:55 | Сообщение # 8603 |
|
Рядовой
Репутация:
0
Награды: 1
 Соединенные Штаты, Житомир
|
Дума про десять братів-українців, що воювали з фашистами та усі повернулися додому
Ти, моя нещасна земля України, рясно полита кров’ю, 80 років тому чобіт нацистського ката вступив на тебе.
Та полетіли у небо мільйони невинних душ дітей, жінок і людей похилого віку.
Та запалали полум’ям сотні міст і сіл.
Та не побачили своїх дружин солдати.
Та не зустрілися зі своїми чоловіками дружини.
І не народилися на світ діти.
Нескінченні три роки страждала під окупацією ти, моя бідна українська земля…
Страшну картину побачили визволителі, що вигнали восени 1943 року фашистів: України не стало.
Попелища, зруйновані заводи, фабрики і шахти. І незліченні братські могили.
Здавалося, немає в світі сили, щоб змогла все це пережити, та й відновити зруйноване. Але знайшлася така сила. Це змогли зробити воїни-переможці, які повернулися з фронтів і перемогли фашизм.
Про одніх з них ця оповідь.
Минулого століття в селі Бровахи, що під Корсунь-Шевченківським, в родині Лисенка народилося 16 дітей – 11 синів і 5 дочок.
Батько Макар і мати Євдоха нескінченно любили їх.
Але помер Макар. І на руках у Євдохи Залишилося 16 дітей, але у важку голодну годину вона не втратила жодного. Упросила залишити їй корову, вдову пошкодували. А в 1936 році старший син Явтух поїхав на Далекий Схід на заробітки, але пропав у тайзі…
Коли почалася Велика Вітчизняна, з материнського дому пішли на фронт всі 10 синів: Хтодось, Петро, Іван, Василь, Михайло, Степан, Микола, Павло, Андрій та Олександр.
Першим у 1944 році повернувся син Микола. Вижив він дивом в бою, де втратив усіх своїх товаришів. До війни він був трактористом, а перед тим, як потрапити на фронт, йому довелося пережити німецькі табори в Корсуні і в Києві. І щоразу він тікав додому, до мами, до рідної землі. Восени 1943 року багатьох людей зібрали в Дарниці у величезний сарай, але знищити не встигли – прийшли радянські війська. Тоді став Микола до гармати і пішов на захід.
Степан перший свій бій прийняв під Смоленськом. Був він танкістом, правда, без танка, не вистачало на початку війни танків на всіх. З того бою його винесли через 2 тижні з важким пораненням в голову. У госпіталі провів 1,5 року і повернувся до своєї 83-ї гвардійської танкової дивізії. А коли війна закінчилася поїхав добивати фашистів на Далекому Сході. Додому повернувся в 1947 році.
Павло Лисенко, війна для якого почалася під Корсунем, теж повернувся додому тільки в 1947. Була у нього після закінчення війни справа в Карпатах-в лавах Червоної Армії чистив ліси від банд. А коли прийшов додому, мама його не визнала. У неї в цей час квартирували новобранці, яких відправили рубати ліс. Постукав у вікно Павло, а мама почула, та рукою тільки махнула: «Іди, йди, солдатик, повний будинок…”Потім визнала, довго плакала.
Найрадіснішою подією для Павла на війні, за його словами, стала випадкова зустріч з братом Михайло. Полковий розвідник Михайло Лисенко йшов (сам, правда, того не знаючи) за орденом Слави, в цю ніч вони з товаришем в тилу у німців захопили бронетранспортер і сім солдатів з офіцером. День Перемоги він зустрів у Єреванському госпіталі, куди потрапив з угорського міста Мішкольца.
Хтодось прийшов з фронту без ноги – під Будапештом напоровся на міну. Дивізійна розвідка, в якій воював брат Хтодось, нарвалася на мінне поле. Згадував, що коли його пораненого везли на возі, кричав він від болю і страху криком. І тут підійшов до нього літній дядько та й каже: «Ти що? Без ноги і кричиш. І жити, і працювати можна. Он у людини обидва ока випалило, нехай він кричить». Подумав Ходось: «А вірно. Йому ж гірше». Та замовк.
Василь Лисенко був єдиним офіцером серед братів, війну пройшов комвзводу у мінометної батареї. Війну закінчив у Будапешті, де втретє був важко поранений. Потрапив до шпиталю в Єревані. Звідти і повертався додому до матері.
Для Івана війна стала «кружлянням»: з дому на північ, на лінію Маннергейма і знову додому. Обороняв Черкаси, Лубни, Ромни, Київ. Під польським містом Треблінка потрапив у полон, втік (звичайно, додому, до мами). А потім з радянською танковою частиною дійшов до самого Відня, щоб вже назавжди повернутися додому.
Петро теж пройшов всю війну, додому не писав: куди писати, якщо рідне село під німцями. А після війни стіл листоношею, ніби покриваючи свою провину за ті, ненаписані, листи.
Андрій був піхотинцем, в кінці війни під Яссами був важко поранений. Додому повернувся без ноги, але як раділа мама! Після війни став пічником. А в селі казали: «Ой і теплі в нього печі! Сам більше всіх на маму свою, Євдокію Данилівну, схожий і тепло її людям несе.»
А найбільше раділа родина, коли повернувся з війни останній брат – Сашко.
У 1944 роцi йому виповнилося лише 18 років, штурмував Берлін. Згадував потім, що хотів розписатися на Рейхстазі, та посоромився – почерк неважливий. Звідки було взятися почерку, якщо з восьми років пас худобу, а в п’ятнадцять років війна почалася. У Берліні, залишився дослужувати свій армійський термін після війни, посилаючи матері і п’яти сестрам (брати сім’ями обзавелися вже) посилки. А повернувшись, одружився, став у колгоспі працювати теслею, шорником, мельником.
У шкільному музеї бровах дбайливо зберігаються особисті речі та фронтові спогади братів Лисенко:
Феодосій:
— Пам’ятаю, як мені ногу відірвало. З мінного поля на возі вивозили, я кричав від болю і від страху. Підійшов лікар: “чого кричиш? Без ноги жити і працювати можна. Он солдату очі випалило, нехай він кричить”. А я подумав тоді – дійсно, комусь адже гірше, ніж мені. Більше не кричав, терпів мовчки – соромно було. Заплакав тільки раз – коли з фронту повернувся без ноги, мати мене побачила калікою і плакати почала, обіймати, і я заплакав..
Микола:
— Запам’яталося, як ми стиглу пшеницю тракторами вминали, щоб ворогові не дісталася. Страшне було видовище. Ми, хлібороби, навіть плакали-такий урожай… Трактори потім переганяли в тил через Дніпро. Я свій перегнати не встиг-міст був уже підірваний. Тоді розігнався, вискочив з кабіни, і трактор в Дніпро впав на повному ходу. А я лежав на землі і плакав – і за пшеницею, і за трактором.
Олександр:
–– Справа була вже в Берліні, я помічник командира взводу управління батареї. Сіли, розклали нехитрий перекус-хліб, тушонка. І раптом перед нами дівчинка з’явилася. Німкеня, зовсім маленька. Стоїть і очима голодними на мене дивиться. Взяв я свій пайок та й віддав їй. Вона бігти кинулася. Мені, старшому сержанту, довелося пояснювати підлеглим, що вона ні в чому не винна. А солдати обурилися: “та ти що, командир, що кажеш таке, хіба ми не люди?!
І народилося потім, після війни, в сім’ї багато-багато дітей, онуків і правнуків.
А яка у їх була мама і бабуся Євдоха! Худенька, Весела, співуча, привітна та турботлива.
Працювала без кінця до самої своєї останньої години, до 77 років, як бджола.
На початку 80-х років про сім’ю Лисенка написали в газетах. І запропонували поставити пам’ятник героїчній матері. Голова колгоспу пошкодував, що немає в селі бронзи, і вирішив вже було ставити пам’ятник з гіпсу.
Але втрутився директор Дніпровського заводу Леонід Стромцов, який сказав, його підприємство готове безоплатно відлити скульптуру матері. А скульптор Костянтин Чеканов з Дніпропетровська зробив модель. Через два роки бронзову фігуру Матері Євдокії Данилівни привезли в Бровахи і встановили на в 1984 році на високому схилі.
За пам’ятником люди висадили десять тополь і п’ять плакучих верб по числі синів і дочок Лисенка.
Немає в світі такої сили, щоб могла побороти материнську любов та кохання до своєї землі, люди…
|
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| predi | Дата: Пн, 04.10.2021, 09:01:44 | Сообщение # 8604 |
|
Генерал-лейтенант
Репутация:
218
Награды: 15
Канада, Москва
|
Гарна змістовна пісня:
|
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| autodathe | Дата: Пн, 04.10.2021, 09:53:19 | Сообщение # 8605 |
Подполковник
Репутация:
0
Награды: 0
 Украина, Киев
|
[quote=predi;629913]Гарна змістовна пісня:[/quote]
Война - это плохо. Восхваление ее тоже.
|
|
Offline
(Российская Федерация)
|
|
|
| predi | Дата: Пн, 04.10.2021, 11:34:07 | Сообщение # 8606 |
|
Генерал-лейтенант
Репутация:
218
Награды: 15
Канада, Москва
|
Цитата autodathe ( ) Война - это плохо. Цитата autodathe ( ) Восхваление ее тоже. |
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| pushistik13 | Дата: Пн, 04.10.2021, 20:37:25 | Сообщение # 8607 |
|
Лейтенант
Репутация:
-195
Награды: 4
Габон, Житомир
|
Цитата predi ( ) Гарна змістовна пісня:
карму, пёсик, не обманеш.... |
|
Offline
(Сингапур)
|
|
|
| predi | Дата: Вт, 05.10.2021, 07:17:42 | Сообщение # 8608 |
|
Генерал-лейтенант
Репутация:
218
Награды: 15
Канада, Москва
|
Цитата pushistik13 ( ) карму, пёсик, не обманеш....
Він що не знає історію з його кумиром Гітлером ?
А ти кудись теж заліг?
Краще повзи прямо на цвинтар бо очумілі державні істоти кацапії вже відкрито заявляють що по Україні буде нанесений удар на всю глибину.
Чи ракети кацапів і їх дітей не знищать? |
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| TerminatorUA | Дата: Вт, 05.10.2021, 18:04:37 | Сообщение # 8609 |
Лейтенант
Репутация:
-73
Награды: 1
Украина, Житомир
|
Цитата То це тому фашист х-ло заліз в бункер і рахує що таким чином карма його не наздожене?
|
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| predi | Дата: Вт, 05.10.2021, 19:20:07 | Сообщение # 8610 |
|
Генерал-лейтенант
Репутация:
218
Награды: 15
Канада, Москва
|
Цитата TerminatorUA ( ) Да никуда он не залез. Сегодня вон с президентом Израиля встречался |
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| TerminatorUA | Дата: Вт, 05.10.2021, 19:26:58 | Сообщение # 8611 |
|
Лейтенант
Репутация:
-73
Награды: 1
Украина, Житомир
|
Цитата Не спокушай вата шкарпетки скабеївой своїм дивним примітивом, краще прийми таблетку, авось полегчает.
|
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| predi | Дата: Ср, 06.10.2021, 06:58:33 | Сообщение # 8612 |
|
Генерал-лейтенант
Репутация:
218
Награды: 15
Канада, Москва
|
Цитата TerminatorUA ( ) Ты лучше думай про трусы
Галаперідол, ти і твої діти безсмертні, чи може кацапські ракети будуть вбивати вибірково і лише українців коли начнуть обстріл одурманені державні істоти поребриковської сатани? Тут тоді буде пустеля.
Ти цього хочеш пропагуючи тут ідеї російського фашизму?. |
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| autodathe | Дата: Ср, 06.10.2021, 08:48:31 | Сообщение # 8613 |
|
Подполковник
Репутация:
0
Награды: 0
Украина, Киев
|
[quote=predi;629925]А де ти бачиш "восхваление" війни в цій пісні пупкініст?[/quote]
Іди воюй, а не на форумах сиди і огризатися.
|
|
Offline
(Российская Федерация)
|
|
|
| predi | Дата: Ср, 06.10.2021, 10:03:09 | Сообщение # 8614 |
|
Генерал-лейтенант
Репутация:
218
Награды: 15
Канада, Москва
|
Цитата autodathe ( ) Іди воюй, а не на форумах сиди і огризатися.
Тобі задали конкретне питання, де ти бачиш "восхваление" війни в цій пісні, обоснуй свої слова і не сповзай з теми! |
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| pushistik13 | Дата: Ср, 06.10.2021, 11:16:34 | Сообщение # 8615 |
|
Лейтенант
Репутация:
-195
Награды: 4
Габон, Житомир
|
Цитата predi ( ) обоснуй |
|
Offline
(Сингапур)
|
|
|
| predi | Дата: Ср, 06.10.2021, 13:15:15 | Сообщение # 8616 |
|
Генерал-лейтенант
Репутация:
218
Награды: 15
Канада, Москва
|
Покойники голосують чтоб политические покойники дорвались до кормушки. Прогноз.Добавлено (06 Октября 2021, 15:48:41)
---------------------------------------------
Мародер із складу "ихтамнет" приземлився на підвал. Оце такий "внутренний кофликт", де балом правлять чистокровні кацапи.
.
|
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| TerminatorUA | Дата: Ср, 06.10.2021, 17:26:33 | Сообщение # 8617 |
|
Лейтенант
Репутация:
-73
Награды: 1
Украина, Житомир
|
Цитата Галаперідол, ти і твої діти безсмертні, чи може кацапські ракети будуть вбивати вибірково і лише українців коли начнуть обстріл одурманені державні істоти поребриковської сатани? Тут тоді буде пустеля
|
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| predi | Дата: Ср, 06.10.2021, 18:37:10 | Сообщение # 8618 |
|
Генерал-лейтенант
Репутация:
218
Награды: 15
Канада, Москва
|
Цитата TerminatorUA ( ) тебя будут обстреливать ракетами?
Ось свіже відео де він відкрито заявляє про ракетний удар на всю глибину. |
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| TerminatorUA | Дата: Ср, 06.10.2021, 18:49:44 | Сообщение # 8619 |
|
Лейтенант
Репутация:
-73
Награды: 1
Украина, Житомир
|
Цитата Ось свіже відео де він відкрито заявляє про ракетний удар на всю глибину. 
|
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| predi | Дата: Ср, 06.10.2021, 19:09:44 | Сообщение # 8620 |
|
Генерал-лейтенант
Репутация:
218
Награды: 15
Канада, Москва
|
Цитата TerminatorUA ( ) Аааааааа, ведущий телешоу заявляет, это да, это серьезно
Ти чув офіційні спростування чи ні? Якщо не чув, то це і є офіційна політика москви і пролунала вона з вуст кремлівського геббельса не випадково.
Але є іще вагоміший аргумент. Ці ж слова неодноразово повторює і жирик, котрий вже є державною посадовою особою.
Зрозуміло що ти не повіриш тепер, а повіриш лише тоді, коли від тебе і твоєї сім'ї залишаться одні шкарпетки і в цьому буде і твоя заслуга..Добавлено (06 Октября 2021, 20:13:55)
---------------------------------------------
До речі. Курсанти ракетних військ вже тренуються наносити удар по цілям в Україні. Якщо ти не повний дебіл, то тоді може щось і зрозумієш. |
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| TerminatorUA | Дата: Ср, 06.10.2021, 19:27:17 | Сообщение # 8621 |
|
Лейтенант
Репутация:
-73
Награды: 1
Украина, Житомир
|
Цитата Ткі заяви повинні спростувати державні органи параші, якщо ця заява не має під собою підстав.
Цитата Ти чув офіційні спростування чи ні?
Цитата Але є іще вагоміший аргумент. Ці ж слова неодноразово повторює і жирик, котрий вже є державною посадовою особою.
Цитата Зрозуміло що ти не повіриш тепер, а повіриш лише тоді, коли від тебе і твоєї сім'ї залишаться одні шкарпетки і в цьому буде і твоя заслуга
|
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| predi | Дата: Ср, 06.10.2021, 19:43:35 | Сообщение # 8622 |
|
Генерал-лейтенант
Репутация:
218
Награды: 15
Канада, Москва
|
TerminatorUA,
Відомо, що твої розумові здатності відсталого в розвитку ватника прирівнюється до нуля, тому вступати в дискусію з тупим-не поважати себе. Дуркуй і далі, пропагуй поребриковський фашизм і зви сюди руцький мір, котрий тебе і відправить в свій час на ешафот.
|
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| TerminatorUA | Дата: Ср, 06.10.2021, 19:59:13 | Сообщение # 8623 |
|
Лейтенант
Репутация:
-73
Награды: 1
Украина, Житомир
|
predi, ну а ты обтекай от страха дальше, как положено обычному окраинскому дурбэлыку. Потешь своими фантазиями о "умственных способностях" себя, укрдебила и помни, имбецильность - генетический код твоей нации.
|
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| predi | Дата: Чт, 07.10.2021, 07:18:46 | Сообщение # 8624 |
|
Генерал-лейтенант
Репутация:
218
Награды: 15
Канада, Москва
|
Цитата TerminatorUA ( ) имбецильность - генетический код твоей нации.
А чому ти такий тормоз? А, ти з цих приматів що в відео? Тоді все зрозуміло.
Подивившись відео, хто скаже що кацап людина? Це не людина, це нелюдь. Посмійтесь з кацапських ідіотів, бо таке стадо неадекватних баранів є лише у них:Добавлено (07 Октября 2021, 08:32:23)
---------------------------------------------
Добавлено (07 Октября 2021, 08:33:34)
---------------------------------------------
Це про код твоєї нації |
|
Offline
(Украина)
|
|
|
| Юрий1962 | Дата: Вс, 24.10.2021, 06:19:42 | Сообщение # 8625 |
|
Рядовой
Репутация:
0
Награды: 1
Соединенные Штаты, Житомир
|
Герої не вмирають: 25 жовтня 1943 року Дніпропетровськ (нині Дніпро) був звільнений від фашистів
22.10.2021
Герої не вмирають: 25 жовтня 1943 року Дніпропетровськ (нині Дніпро) був звільнений від фашистів
Два з половиною роки свята українська земля стогнала і стікала кров’ю під гнітом проклятих фашистських окупантів. 790 днів Дніпропетровськ перебував під фашистським ярмом.
Захопивши місто, окупанти знищили понад 30 тисяч військовополонених і майже стільки ж мирних жителів.
75 тисяч осіб було відправлено до Німеччини. Населення міста скоротилося у кілька разів. На початку 1942 року становило менше 200 тисяч осіб. Майже всі промислові підприємства були зруйновані, знищено понад 40% житлового фонду , випалені парки та сквери.
Вид на зруйнований Дніпропетровськ після його звільнення
Дніпропетровськ став центром одного з шести округів «Рейхскомісаріату Україна».
Після завершення Курської битви Червона армія почала свій переможний наступ на Захід. До початку жовтня 1943 року її частини увійшли в межі Дніпропетровської області.
У боях за визволення Дніпропетровської землі радянські воїни проявляли масовий героїзм та мужність.
Ще в середині вересня полки 236-ї Червонопрапорної, ордена Суворова стрілецької дивізії вийшли до Дніпра.
Командир дивізії полковник І.І. Фесін наказав командиру взводу розвідників з українським прізвищем Шпаковському переправитися на правий берег Дніпра, захопити та утримувати плацдарм до підходу підкріплення.
В ніч з 24-го на 25-е вересня 1943 року в північній частині дніпровської закруту в районі села Аули Криничанського району група розвідників і саперів (48 осіб) на чолі з лейтенантом С. П. Шпаковским на 5-ти десантних човнах попрямувала на правий берег.
Проявивши величезну витримку, не давши виявити себе, вони подолали Дніпро і безперешкодно причалили до берега, а човни відправили назад.
Радянські воїни, немов примари, з’явилися над окопами гітлерівців під Сошинівкою і аулами. Пішли в атаку. Знищивши ворога в рукопашній, вони захопили невеликий клаптик правого берега. Закріпившись на ньому, вони дали можливість форсувати Дніпро іншим підрозділам.
Однак панівні висоти перебували в руках ворога, і це не дозволяло переправити радянські війська і техніку.
Зі світанком переправа стала зовсім неможливою. Усе, що з’являлося на річці, ворог знищував прицільним артилерійсько-стрілецьким вогнем, бомбовими ударами.
Противник зробив спробу відтіснити захисників плацдарму до Дніпра.
Підтримувані з Лівобережжя артилерією і авіацією бійці на плацдармі мужньо відбивали контратаки. Боєприпаси швидко розходилися, а гітлерівці впритул наближалися до позицій десанту. Доходило до рукопашної. І так було до самого вечора 25 вересня.
Мужність і героїзм при форсуванні Дніпра і в боях на аульському плацдармі проявили воїни 1-го батальйону 248-го стрілецького полку, яким командував капітан С.А. Долженков.
Слідом за групою Шпаковського вони переправилися через Дніпро, окопалися і закріпилися неподалік від розташування противника. Для гітлерівців це було великою несподіванкою.
8 разів фашистські танки і піхота атакували гвардійців капітана Долженкова. Всі атаки ворога були відбиті.
Багато бійців 248-го стрілецького полку впали тут смертю хоробрих. Капітан Долженков в цих боях був 16 разів поранений, втратив обидві ноги і лише дивом залишився живий.
До ранку 27-го вересня на плацдарм переправилися всі стрілецькі полки, артилерія і міномети 236-ї Стрілецької Дивізії 46-ї армії (командувач генерал-лейтенант В.В. Глаголєв).
Вони оволоділи східною околицею Сошиновки. Німецько-фашистське командування прийняло рішення за всяку ціну ліквідувати Аульський плацдарм. Спішно були кинуті в бій підтягнуті з Дніпродзержинська резерви піхоти, танки, авіація.
Але всі спроби німців скинути до Дніпро частини дивізії виявилися марніми.
Після кількох днів жорстоких боїв воїни 236-ї дивізії звільнили ряд сіл Правобережжя.
Майже місяць тривали запеклі бої на аульському плацдармі. Ці бої наближали довгоочікуване звільнення Дніпропетровська.
Бої за нього були важкими і кровопролитними. У ніч на 2 жовтня 1943 року десантний загін у кількості 52 людини під командуванням старшого лейтенанта Стародубцева переправився через Дніпро в районі Річпорту. Загін висадився на правому березі і протягом декількох діб вів смертельну сутичку з ворогом. Майже всі з десантників загинули. Вціліли тільки ті поранені, яким вдалося повернутися на лівий берег в першу ж ніч.
А 25 жовтня 1943 року вийшло офіційне повідомлення Радінформбюро. Ось що воно свідчило:
“Оперативне зведення за 25 жовтня.
… Наші війська сьогодні оволоділи обласним центром України містом Дніпропетровськ. Одночасно зайнятий інший великий вузол оборони на правому березі Дніпра – місто Дніпродзержинськ. Противник протягом ряду місяців зміцнював Дніпропетровськ. На західному березі Дніпра були побудовані численні бетоновані доти і дзоти, відриті окопи повного профілю. Місто обороняли великі сили німців, які мали потужну військову техніку. Бійці Н-ського з’єднання, форсувавши Дніпро і обтікаючи Дніпропетровськ із Заходу, після запеклих боїв вибили німців з населених пунктів Сухачівка, Діївка 1-А і Діївка 2-а.
В цей же час наші гвардійські частини переправилися через Дніпро на південний схід від Дніпропетровська, зайняли населені пункти Кайдаки, Лоц-Кам’янка і, наступаючи з півдня, створили загрозу повного оточення міста. Німці не витримали зосереджених ударів радянських військ, і їх оборона була деморалізована. Сьогодні наші бійці штурмом зайняли міста Дніпропетровськ і Дніпродзержинськ. Захоплені величезні трофеї: багато гармат, кулеметів, мінометів, рухомий склад, велика кількість складів з боєприпасами, продовольством, інженерним та іншим військовим майном».
Бої за місто йшли близько місяця. За форсування Дніпра і звільнення Дніпропетровська звання Героя Радянського Союзу було удостоєно 27 осіб.
Одним з учасників боїв за Дніпропетровськ став його уродженець, командувач 17-ю повітряною армією, генерал Володимир Олександрович Судець, який став потім маршалом авіації, Героєм Радянського Союзу, народним героєм Югославії, Командувачем дальньою авіацією ВПС СРСР (1955-1962), головкомом ППО, заступником Міністра оборони СРСР (1962-1966).
В ознаменування звільнення Дніпропетровська були присвоєні почесні найменування «Дніпропетровськіх» та «Дніпродзержинськіх з’єднанням і частинам, які брали активну участь у взятті міст.
Ними стали: 152-а стрілецька дивізія, 236-а стрілецька дивізія, 3-я гвардійська авіаційна дивізія дальньої дії; 11-а гвардійська винищувальна авіаційна дивізія. Крім цього, на честь міста отримали це звання 58-й гвардійський мінометний, 8-й механізований понтонно-Мостовий, 518-й гарматно-артилерійський, 1114-й зенітний артилерійський полки, а також 4-А і 5-а понтонно-мостові бригади.
На території міста 307 братських і 143 індивідуальних могил радянських воїнів, в яких поховано понад 5 тисяч загиблих в ході оборони і звільнення міста.
Вічна пам’ять і вічна слава героям-визволителям Дніпропетровська від фашистських окупантів!
|
|
Offline
(Украина)
|
|
|
