Алкоголь та тютюн мені просто не подобаються. В дитинстві та ранній юності я, часом, пробував, але це завжди було не з власної ініціативи, а за компанію. Однак у якийсь момент я сам себе запитав – для чого я роблю те, що мене зовсім не впирає? Мені огидний запах цигаркового диму, алкогольний присмак мені перебиває смак будь-якого, навіть найвишуканішого, напою, та й стан сп'яніння, коли не завжди здатен контролювати свої дії та навіть рухи, мені зовсім не приємний. То чому ж я маю робити щось неприємне мені лише для того, щоб не випадати із компанії? І я вирішив, що буду все ж таки лишатися самим собою. Якщо дружба з людьми та їхнє гарне ставлення до мене залежить лише від того, бухаю я з ними чи ні, то мені така дружба не потрібна. Хто мене поважає – хай робить це на тверезу голову і без тютюнового сморіду.

Що стосується наркотиків, то їх я ніколи не пробував і поки пробувати не збираюся. Я намагаюся жити так, щоб отримувати насолоду від самого життя. Я часто кайфую від того, що бачу довкола себе, від звуків природи, від запаху лісу, я отримую величезне задоволення від спілкування з цікавими людьми, від книжок та музики, від творчості. Для чого мені ще якісь стимулятори? Колись нам в інституті один дядечко читав доволі цікавий та незвичайний курс лекцій. В одній із лекцій він розповідав про те, що різні люди по-різному виходять на вищі рівні свідомості та світосприйняття. Хтось робить це через творчість, хтось – через самовдосконалення, ще хтось – через медитацію та самоспоглядання. А є ще й простіший і, на перший погляд, швидший шлях – через наркотики. Однак я впевнений, що насправді наркотики не виводять на ці вищі рівні, а лише показують їх через шпаринку у дверях. І скільки б ти не приймав, як би широко ті двері для тебе не відкривались, наркотик не дасть тобі переступити через поріг. І поки ти шукатимеш шляхів, поки експериментуватимеш з різним зіллям та його дозами, втратиш самого себе і перетворишся на нікчему. А мене щось така перспектива зовсім не приваблює!

Ну а з м'ясом в мене інша історія – мені просто шкода тварин. Я вважаю, що сучасна людина здатна прожити, не вбиваючи тварин заради їжі. Довгий час мене успішно переконували, що без м'яса не проживеш, що це дуже дорого та шкідливо для здоров'я, однак я вже 15 років не їм його – і чудово від того почуваюся!

Чи багато друзів поділяють твої погляди щодо тверезості? Як щодо інших учасників Тартака?

Більшість учасників “Тартака” не палять, а ті, що палять – періодично кидають та тривалий час успішно тримаються. Стосовно алкоголю, то, часом, випивають всі, крім мене, однак це буває значно рідше, ніж випадає така можливість. Не раз я ставав свідком того, як хлопці відмовлялися від випивки. До того ж у колективі діє суворий закон – на сцену виходимо лише тверезими! Щодо інших друзів та приятелів, то серед них, відверто кажучи, не так вже й багато тих, які зовсім не вживають, але вони є.

Що тобі це дало? Чи можеш сказати, що деякими успіхами в житті ти завдячуєш своїй тверезості?

Коли мій тато одружувався з моєю мамою, то хтось йому порадив випити перед одруженням, щоб потім ніхто не сказав, що він зробив це на тверезу голову. Звичайно, тато розповідав це, як жарт, але є в цьому і дещо серйозне: люди часто сприймають алкоголь, як своєрідне виправдання. Мені не потрібні такі виправдання – все у своєму житті я намагаюся робити свідомо, а тому й завжди готовий відповідати за свої слова та вчинки. Звичайно, ніхто не застрахований від помилок, але одне діло помилитися, інше – наробити дурниць на п'яну голову! Скільки ще смертей, хвороб, страждань, трагедій, понівечених душ та змарнованих життів потрібно, щоб люди зрозуміли, що пияцтво – це не чеснота? Люди ж продовжують пишатися своїми п'яними подвигами та кількістю випитого, а коли зустрічають десь на вулиці чоловіка чи жінку з роздутим і посинілим обличчям, переконані, що їм це не загрожує. Насправді, це загрожує всім. Крім тих, хто алкоголю не вживає взагалі.

Чи були випадки, коли хотілось чи була потреба знехтувати своїми принципами?

Ні, такого не було ніколи. Інколи самі принципи змінюються, тому що змінюється світогляд або розуміння деяких речей. Але якщо принципи є, то з ними доводиться рахуватися!

Пісня "Дід Юхим" – про стрейт едж?

А, так то ми про стрейт едж говоримо?! Ні, я не стрейт-еджер і пісня не про це. Пісня про здоровий та активний спосіб життя, але ж “Дід Юхим... до дівчат не ходив, а бігав”!

Для тих, хто не дуже уважно стежить за творчістю Тартака – у яких ще піснях розкривається тема здорового способу життя?

Дивлячись, що саме мати на увазі під “здоровим способом життя”! Насправді, у мене немає такого – а напишу-но я пісню про здоровий спосіб життя! В кожній пісні є частинка мене, і в кожній пісні, де це можливо і доречно, з'являються якісь елементи мого власного світогляду, моїх життєвих принципів та ідеалів. Десь це ховається в одному слові чи реченні, а десь – у цілій пісні. Слухайте – почуєте! Всі наші пісні можна вільно скачати на сайті www.tartak.com.ua, а наш новий альбом “Опір Матеріалів” – на сторінці opir.tartak.com.ua

Дивлячись на ситуацію з підлітковим і дитячим алкоголізмом, як гадаєш, чи може тут зарадити популяризація субкультури sXe?

Тут може зарадити будь-що, що сповідує невживання алкоголю. Але є ще питання в тому, які інші ідеали сповідує та чи інша субкультура? Наприклад, релігійні секти теж сповідують тверезий спосіб життя і багатьом людям вони дійсно допомагають позбутися алкогольної та наркотичної залежності. Але ж разом з тим вони пропонують залежність іншу! Я ж не настільки добре знайомий з ідеалами субкультури sXe, щоб давати їй оцінку.

Ти досить популярна серед молоді людина, для когось навіть взірець. Чи не вважаєш за потрібне ставити себе у приклад, розповідати про здоровий спосіб життя зі сцени?

Коли я бачу це можливим і доречним, я завжди це роблю. Наприклад, досить часто буває так, що, прострибавши весь концерт по сцені, віддавши публіці всю свою енергію та емоції, я раптом зупиняюсь і кажу: “Мені вже майже 38 років, а я вже більше двох годин стрибаю, як хлопчисько. Все це тому, що я не вживаю тютюну, алкоголю та інших наркотиків, і мене страшенно впирає наша музика!”... Однак ставити себе за приклад мені не дуже подобається – я люблю давати людям вибір. Я просто показую, який я є – в мені щось хороше, щось не дуже. Але кожен повинен сам вибирати – хоче він бути в чомусь таким, як я, чи ні. Ми всі повинні вчитися, набиратися знання та досвіду, переймати щось одне від одного та віддавати навзаєм. Однак, все одно, завжди кожен повинен бути самим собою і жити своїм власним, а не чужим – нав'язаним – життям.

Сашко Положинський, гурт Тартак
Фото: Анрі