3. Детектив. Якось я не бачу нормального українського детективу
А это все потому, что надо снять повязку со своих очей... Подарю любителю детективов, в обмен на его рецензию, сборник рассказов "Охота на Президента" ( часть первая ).
nik41, спасибо, в обмен на рецензию - не хочется. Хочется пойти в книжный (онлайн, офлайн - все равно), выбрать (желательно что бы выбор был) художественную книгу украинского писателя жанра - эпичной фантастики - киберпанка - приключений - или детектив заплатить деньги и залечь с ней на диван. Никаких рецензий ни на что писать не хочется :)
Судя по комментам, приключения и детективы еще худо-бедно есть, а вот с фантастикой швах. Жаль
Балованный, Вы у нас, однако...Но это больше хорошо, чем плохо.
Хех, ну это уж какой есть :)
А кстати кто-то из местных (Житомир/область) что-то пишет вообще? Может кто тут в курсе? Пару лет назад покупал "Глиф" Фарба в онлайне, впечатления остались двоякие, но в целом о потраченных деньгах не пожалел. Есть есто кто-то из наших в писательском ремесле?
Сообщение отредактировал dimakovalenko - Пт, 15.04.2016, 14:17:26
якраз навпаки, просто пишуть російською і не ідентифікують себе з Україною. Ось тут гляньте, я це читала, досить непогано https://fantlab.ru/edition22462 Просто я читач ну дуже перебірливий і щоб не розчаровуватись, просто читаю, наприклад, Воннегута. Ну нащо мені ще хтось? життя коротке. Хоча цей дядя досить непоганий https://fantlab.ru/autor207
«Мексиканські хроніки. Історія однієї мрії», «Подорож на Пуп Землі. Том 1.», «Подорож на Пуп Землі. Том 2.», «Любов і піраньї», «На Зеландію!», «Навіжені в Мексиці», «Навіжені в Перу».
Контора, "Write choice", Боба Динара в феврале 2015 года подняла ставки до 5:1. Условия были просты и доходчивы. Вы вносите на счет конторы $ 1,0 млн. и получаете $5,0 млн. наличными, если вернетесь из мест, обусловленных контрактом, как горячие точки. Сроки были оговорены в приложении к типовому контракту. Кроме того, если Вы заказываете групповой тур, то за каждого погибшего сотоварища из вашей группы Вам еще добавят 300 тысяч "мертвых президентов".
* * * Каталка с полуживым Саймоном медленно двигалась к передвижному крематорию. Он пролежал в полупустом здании двое суток под завалами металлоконструкций. Холод сковал все тело. Раздробленные голени ног, успел перевязать жгутами,спасаясь от кровопотери. Но контузия не позволяла быть долго в сознании и большую часть времени, после разорвавшейся мины, он провел в забытье. Саймон пытался дать знак санитарам, что он жив, но ни мышцы глаз, ни рук его не слушались. Он не мог издать даже шепота. Как всегда, у человека в его предсмертный час вся жизнь промелькнула как кадры кинохроники. До открытой печи крематория оставалось десять шагов...
* * * Вот мелькают кадры охоты на сомалийских пиратов... Судно с "туристами" все ощетинилось водяными струями мотопомп, не позволяющим пиратам взять судно на абордаж. Он с напарником легко "выщелкивал" со своей снайперской винтовки пиратов из их лодок, круживших вокруг судна. Да это было забавное морское "сафари". И неизвестно было еще, кто и на кого охотился...
*** Сытая и безбедная жизнь в Сан-Диего осточертела Саймону.Вновь стали по ночам посещать его Демоны.Темные силы душили и заставляли вибрировать его кишечник.Вскакивая среди ночи,весь в поту,он понимал,что без очередного смертельно опасного приключения ему не обойтись.Такова натура холерика. И не нам,простым смертным ,ее переделывать. Вот он снова стучит в двери конторы "Write choce"...
*** Как постоянного клиента,его встретил сам шеф.Контракт на две недели был подписан безотлагательно командой из трех человек. Партнеров по команде Саймон видел впервые. Через час военно-транспортный самолет "Геркулес" вылетел с аэропорта " Гатвик".
*** Еще через два часа "Геркулес" пошел на второй круг перед посадкой. В окно иллюминатора Саймон увидел гидротехническое сооружение на большой реке. Посадка прошла без осложнений и с аэродрома их, в колонне польских ЧВК, в сопровождении миротворцев из Европы,доставили в пункт назначения.
*** Здесь,на две недели,Саймон и его коллеги,предоставлялись сами себе. Никто их не страховал и не обязан был оказывать помощь.
*** Все вокруг рушилось и крошилось.Мины рвались с завидной частотой. Но Саймону было на все наплевать.Его интересовали только живые мишени. И днем и ночью он вел счет простреленных им касок. Но только до тех пор,пока очередная мина не стреножила его,а упавшие фермы металлоконструкций не пригвоздили его к бетонному полу.
*** До пышущей пламенем печи крематория оставалось несколько шагов,когда к нему подошел симпатичный парень в белой накидке и надписи голубой краской на ней организации доставившей его в это пекло.Он командирским голосом отправил санитаров за новым трупом.Затем вытащил из походной сумки планшет и сделал селфи на фоне тела Саймона,но так,чтобы были видны четко оба лица. -Документирует-мелькнула мысль у Саймона. Парень вложил планшет в сумку и достал оттуда гильотину для среза кончика сигары. Быстро вложив в нее указательный палец Саймона между второй и третьей фалангой и резко нажал.Кровь брызнула на накидку неизвестного.Но он быстро спрятал отсеченный палец в сумку. -Фак юююю!- взвыл Саймон-Я жив,помогите... -Нет уж-произнес миротворец-умерла,теща,значит умерла! и ловким движением забросив Саймона в печь крематория,захлопнул ее дверцу. Миротворец долго размышлял над иронией Судьбы. Погибших сжигали в печи крематория газом поступавшим с южного ответвления газопровода носившего когда-то гордое название "Дружба".
*** Парня с планшетом звали Кит.Рост 185.Вес 103.Глаза голубые.Женат.Двое детей. Саймону он не успел представиться.Санитары катили коляску с новым трупом найденным под обломками когда-то высокотехнологичного здания аэропорта.
*** Кит упорно искал двоих из команды Саймона.Время поджимало.Заканчивались две недели сафари,предусмотренных контрактом. Через местных он быстро их вычислил и представившись сотрудником конторы их сюда забросившей,об"явил,что завтра в миротворческом конвое он их вывезет. И если за ночь ничего не случится,вечером они уже смогут кутить с девочками в квартале Сохо.
**** Вот и наступило долгожданное утро.В джипе миротворческой миссии,Кит рассказывал своим пассажирам о последних новостях в "туристическом" бизнесе. Вдруг машина влетела в колею и заглохла. Кит попросил попутчиков подтолкнуть джип. Когда они положили руки на задний бампер джипа,Кит расстрелял их из Беретты как кроликов. Сделав селфи на фоне двух трупов и проделав такую же процедуру с их указательными пальцами как и с указательным пальцем Саймона,Кит уселся в джип и возвратился к передвижному крематорию. Ему предстояло отыскать еще одну группу клиентов своей компании. Его кличка была "Коллектор".
*** А в это время,Эдуард недоумевал,в его родном городе,в его Альма-матер, какие-то чухонцы арестовали бывших его преподавателей за какие-то гроши, на фоне очередной кампании по борьбе с коррупцией. Став исполнительным директором компании "Write choicе",он всегда с благодарностью вспоминал ректора,который всего за каких то семьсот баксов позволил ему вылететь на сельхозпрактику в Уэллс,по студенческой программе... C тех пор он прочно осел в Лондоне. Господи,благослови Королеву!
*** На мониторе Skype Эдуарда прошел вызов от финансового советника из Житомира: -Вызывали,Эдуард Витальевич? -Послушайте,советник, по Вашей милости я прочитал "Das [url=mailto:Kapital@"gсовету]Kapital".[/url] Особенно меня заинтересовала теория о прибавочной стоимости. Ну и где наши 300% ? -Понимаете, шеф, Карл Хейнрих Маркс утверждает,что 300% прибыли -это уже преступление. Но мы же не преступники? Мы же не хотим иметь дело с Интерполом. Надо довольствоваться 250%... -Логично.А где похоронен автор этой теории? -Как где? У Вас в Лондоне,на кладбище Хайгейт-симетри и поспешите положить венок к его бронзовому бюсту,пока молодые радикалы из Житомира не добрались до него.
Всесвітній день науки в ім'я миру та розвитку - разом зі Стівеном Гокінґом! У Музеї космонавтики відбудеться презентація книги «Джордж і таємний ключ до Всесвіту» - запрошуємо усіх бажаючих!
У четвер, 10 листопада, в Музеї космонавтики ім. С.П. Корольова у Всесвітній день науки в ім'я миру та розвитку відбудеться презентація книги відомого британського фізика-теоретика Стівена Гокінґа та його доньки Люсі Гокінґ «Джордж і таємний ключ до Всесвіту». У Всесвітній день науки в ім'я миру та розвитку перекладачка книги Ганна Лелів й співробітники музею розкажуть, чому Земля така особлива, що саме на ній зародилося життя? Що цікавого знайшли марсоходи на червоній планеті? Чи пощастить нам колись познайомитися з прибульцями? Презентація книги «Джордж і таємний ключ до Всесвіту» буде надзвичайно корисною для діток, яким цікавий космос, а також для дорослих, які хочуть пригадати основи фізики та астрономії. А ще це ідеальний спосіб заохотити школярів до вивчення Всесвіту. Адже книга Гокінґів не лише про зірки, планети, комети, астероїди і чорні діри... Це також розповідь про звичайного сучасного хлопчика. У малого Джорджа - проблеми зі шкільними хуліганами, непорозуміння з батьками-вегетаріанцями, а ще у нього живе порося Фредді, якого сім'ї підкинули в коробці напередодні Різдва. За допомогою чарівного комп'ютера хлопчик потрапляє у космос і подорожує по Всесвіту верхи на кометі. Під час мандрівки Джордж (і ми разом з ним) бачимо та дізнаємося багато нового. Виявляється, на кометах є гейзери, три з половиною мільярди років тому в атмосфері не було кисню, а на Юпітері вже триста років, як бушує гігантський ураган. Усе, що бачить Джордж, читач знайде на окремих сторінках книги: фото комет, астероїдів і навіть чорної діри. Також у книзі є простий та доступний довідник про космос. Стівен Гокінґ - британський фізик-теоретик, відомий своїми дослідженнями в астрофізиці, зокрема теорії чорних дір, популяризатор наукових знань. Його вважають одним із найгеніальніших фізиків з часів Ейнштейна. Лукасівський професор математики й теоретичної фізики в Кембриджському університеті. Автор низки книг для дорослих та дітей.
«Скриня. Речі сили» - у Житомирі У середу, 16 листопада, у Львівській Майстерні Шоколаду (майдан Перемоги, 7/8) відбудеться презентація унікального арт-буку «Скриня. Речі сили» за участі письмениці Ярини Винницької та художниці Юлії Табенської.
Ця книжка — неймовірної краси видання: висічка, друк на прозорій та напівпрозорій основі, калька, тиснення золотом. Автори арт-буку розкажуть, які скарби ховались в українській дівочій скрині, де вони шукали елементи традиційного одягу та чому їхнім знахідкам можуть позаздрити найвибагливіші модельєри світу. Початок зустрічі о 19:00. Вхід вільний. Колись кожна українка років з семи починала складати свою весільну скриню, наповнюючи її сорочками, рушниками та іншими «речами сили». Потім Скриня ставала головною дійовою особою весілля – її урочисто всім селом перевозили з дому молодої до нареченого. Сьогодні рідко в якій сім’ї зустрінеш цю берегиню дівочих скарбів. Проте арт-бук «Скриня. Речі Сили» містить те, що колись зберігалось у скрині, а тепер може стати головними національними ідентифікаторами - речі-бренди, створені народним генієм: полтавський рушник, гуцульська кераміка, покутський свічник-трійця, борщівська сорочка. Ярина Винницька та Юлія Табенська говоритимуть про зміну культурних стереотипів щодо України, опозицію села і міста, брендування країни. Те, що було вмістом дівочої скрині, має шанс стати новими національними ідентифікаторам — речі-бренди світового рівня, які можна вважати золотою інвестицією України в скарбницю людства. «Ця книжка змінила мене, - зізналась художниця арт-буку. - Працюючи над нею, я ніби проходила сеанс психотерапії, арт- і працетерапії одночасно. Я віднайшла у собі українське. Народилась і живу в Кам’янці-Подільському. Там лише 10-15 років тому масово почали говорити українською. Моя родина російськомовна, і в нас у дитинстві не було мальованих скринь, вишиванок, ми не співали пісень і якось прохолодно ставились до національних традицій. Але згодом і саме завдяки «Скрині» почався цей процес віднайдення свого коріння». «Скриня. Речі Сили» — це спроба систематизувати те, з чого колись складався світ наших бабусь і що невблаганно зникає з нашого життя, наче міфічна Атлантида. Речі ужиткові, але настільки прекрасні, що мимоволі погоджуєшся із визначенням «неземна краса». Автори книги об’їхали цілу країну у пошуках народних скарбів та уклали список українського must have: того, що повинно бути у серці і в хаті кожного українця. Зібрали і акуратно поскладали у скриню-ковчег, аби врятувати від глобалізаційного «потопу» і повернути у наші домівки. Це речі не прості, а чарівні… Це речі Сили.
Украина, Житомир
