Робоча назва мандри - "тунель кохання" ніяк не відображає всієї вдалості, глибини пройденого, відчутого, відкритого по факту ...І тому назва поглибшала вслід.
Неймовірно казковий був цей похід...поетичними плодами якого моя свідомість і не дуже ) вистрілює ще й зараз... Тут вам і природні дива, і зустрічи з цікавими могиканами, протиріччями сучасної природоохоронної справи на фоні мовчазних байдужих дубо-велетнів; зустрічі із величними артеріями -Горинь, Прип`ять, Стохід, Стрий ; проїзд по Українській Амазонці з босими ногами наззовні отого "Поліського трамваю" що враз змінило сталі негативні погляди на інші способи пересування в мандрах окрім пішо-вело і т.д., і пригоди з велосипедом по шию в цілому океані очеретів серед острівків з дубами, і довгоочікувані блакитні перлини -Рівненьські природні піщані озера -Біле,Нобель..і на окраїні Оукраїни (давня назва України у Європейців) виражений прип`ятський діалект в розмовах з місцевими про долю , минувщину та сучасний стан навколо літописного града Нобеля -як перлинки Рівненщини... Це все описати - об`єм роману десь...Дозвольте лише фразами згадати...
________________
Перший день найважчий -нічний пробіг до Бердичева, лиш три години переїзду до Рівного без сну та денний пробіг горбами, бруківкою та пісками після Степаня -
всього 203км м.Рівне - ранкові елегії форм та світлотіней..( далі в макових горбатих полях їх зебристе продовження що тут на ЖЖ викладалося днями)
"Тунель кохання" - взявши підряд кілька язиків взнав шо так його стали називати лиш останнім часом, через навалу весільних фотографів та пар що після конкурсу "7 чудес України" де тунель став першим серед чудес Рівненщини набув певної популярності в оних.
"Зелений тунель", ізначально- таки вражає! Це просто однозначно. Туди страшно заходити -враховуючи шо одна з гілок веде на секретну військову базу, закрадаються думки, що то військова хімія отак вплинула
....Хоча то не так. Після першого кілометра тунель набридає..так же чесно -сприяє тому мошкара, болота навкруги, розрідженість зеленого шатра, глибокі провалля між шпалами та головне -їх зарослість деревами у вигляді лише кореневищ -ібо все інше зрізає паровоз, що тут зрідка курсує...Я вдало приїхав -якраз трапивши на паровоз, ледве від нього сховавшись понад самесеньким болотом. Але безумовно, більшого дива як цей тунель я ще не бачив!
Клеваньський замок. Ну заїхав..ну поблукав.."По чом шум?" міський туалет, звалище, Руїна- в 600-літніх потужних середньовічних руїнах... Там просто небезпечно -особливо всередині..та й на вулиці провалля в підвали зарослі кустиками оічкують на шукачів! Закарбував на згадку...нагадало наш Червоненський палац.Без фото -немає чим тішитись.
____________
Цікава зустріч та розмова трохи не на міжнародній трасі з місцевим природолюбом...записав на диктофон дещо -і посунув в Цумань
Цуманська Пуща.Уявіть собі..купа мрій про незайману пущу, перечитано було про її принади, рєдкості, створення заповідної зони, реальні туристичні стежки для цього там..а на місці то...
Коротше дарма я поїздив пару км пущою -ліс з джипами понад шумною шосейкою. От і все.Прям в заповідному лісі їздять автівки, де люди гудять та шось збирають, походу... Набагато більше дізнався провівши з годину в лісництві при пущі
Мені показали шкільний зелений клас з музеєм, на вулиці -два заморських пробкових дерева(!!!) а як розійшлись -то й взагалі провели в святая святих -
розсадник туземного "дуба червоного" -де урочисто відібрали у землиці та вручили мені саджанець оного, який я старанно в рюкзаку й протаскав всі ті дні..і тепер взращую в пущі на моєму підвіконні..хай прийметься..тоді в село
____________
Цуманьська пуща таки заслужена по іншій бік від Цумані є "пущою" -непролазні хащі ...такі я бачив лиш кілька раз..реально нечищений ліс, місцями галявини, подавлені патріархами
лісу
____________
Я проїжджаю селами по лінії колишнього кордону Польщі-Росії (скорочено, бо там Королєвство Поль....) та понад могутньою Горинню, куди я раз по раз визираю, але лише близ с.Базальтове логsчно вдалось трапити на оглядини...вразили широкі заплавні луки і пасовиська...що на фоні надзаплавних підвищень в селах дає можливість виглядати річище це більш ..е...масштабно.
Базальтове -найбільші родовища базальту в Європі..але головне -дуууже красівий геологічний заказник відкритих людському окові гігантських
"базальтових стовпів" Цим неприглядно чорним каменем мощено бруківки в усіх селах на околиці, мостову Червоної Площі в Москві ....і ще купу всього...То не просто кар`єри з зеленою прозорою водою!!! То красіві природні скельні витвори..точніш вулканічні витвори
Правда безпечних виходів до води всього кілька -в цілому це котлован з небезпечними урвищами.Правда поруч є діючий кар`єр -там така жчиста вода та фактурні скелі, із зручною дорогою-спиралью до води. Людей не багато -добиратись до Базальтового з траси від Костополя незручно.
______________________
Степань літописний Тисячолітній літописний Степань...центр Степанського князівства ще пару сот років тому.Важливий культурний центр -тут не вмерли народні майстри попри все...проте від Базальтового до Степаня починається частина друга походу - відома як
Українська Амазонія. Жорстка груба бруківка з альтернативною стежинкою із грузького піску...польове роздолля навкруги -то тільки початок. Справжня Амазонка розіллється трохи північніше -за міжнародною трасою "Варшавка" (с).
Саме на околицях Степаня й проживав Купрін, де й написав отую повість "Олеся" за реальними иісцевими прототипами...
З цікавинок варто оглянути прям понад дорогою єдину з чотирьох доживших донині старовинну дерев`яну перлинку в волинському стилі правда із всіма ознаками в давності своїй захисних функцій -
400-літню Троїцьку церкву .Особливо вражають її тераси та унікальна форма голосникового вікна дзвіниці, я таких ще не бачив..хоча в одній з понад двохсот побачених на Львівщині таки стрілась якось дзвіниця з голосниками в формі сердечок
Сьогодні церква -пам`ятка архітектури ажж національного значення.
Я б ще додав до пам`яток унікальну пару кленів..але це треба бачити фото щоб перейнятись моїх сарказмом щодо бездушності віруючих у відношенні до природи
___________________________
Ось плавно і в Поліську Амазонію вкочуюсь...вслухайтесь в ці стародавні українські назви сел:
Корост, Городець, Каноничі, Луко, Річиця, Локниця, Любин, Кутин, Нобель, Стохід... це ж колиска українськості, не покручена епохами різних панівних ладів: литовського, польського, російського, радянського...
Тут моє око помічає деталі, притаманні вже нашим, північним поліським селам: це і специфічна різьба будинків, це і розташування садибних приміщень, і мікрокультура, якби.
На жаль -будь-якою ціною я мався добратися до вечора до місця старту вузькоколійки "Поліський Трамвай" -в с.Антонівка, щоб логічно згідно плану зуміти до післязавтра доїхати ажж край Вкраїни до Нобеля, та вернути назад.Тому фіксував то більше очима -але розливи річок, заплави стариць Горині , пережитки старовини зупинявся забрати з собою.. в кадрі )))
Важкий день я заснув прямо в траві-мураві в лісочку під Антонівкою, відгородившись від мікронечисті лише москітною сіткою. І так було це божествєнно -коли так близько..прямо в траві.Де став -там і впав!
Ніяких тобі руйнацій під бівак..все просто і в тому є важлива частка чутливого вникнення в навколишність, повне доєднання.
_____________________
День другий Древній паровоз лиш з трьома (назад з двома) вагончиками..жменька туристів -інші місцеві..він ледве повзе...це була сама главна частина цієї мандри!
Поліський трамвай. Найдовша діюча вузькоколійка в Європі -відома туристична принада.Всі мости на шляху -дерев`яні часів побудови початку 20ст., також через р.Стир на ній
найдовший дерев`яний міст в Європі! Унікальне явище, коли косиш траву висунувши ноги з тамбуру вагону...а воно пихтить на іржавих рейках з клеймами якоїсь дореволюційної німецької фірми та це не заважає їхати ну просто крізь Полісся цілих 5 годин та 106 кілометрів боліт, запашних диких непробитих дорогами лісів, та іноді просто по піщаним дюнам, а іноді пробиваючи дорогу просто крізь буйні хащі..Повний релакс...повний! Дуже рекомендую не сидіти в вагоні..а саме так як я -ще й фіксуючі ті миті на фото та відео...щоб згадувати...то якщо з погодою пощастить, звісно
106 кілометрів ще одного своєрідного тунелю - Поліським трамваєм 
Аллювіальні дюни по 20 метрів -пам`ятка пустелі в давні епохи...
________________________
Я проїхав лише половину шляху -та вийшов в романтичному
с.Біле з однойменним озером
Ось вона..наша Амазонія...глуха й недоступна...не потривожена часом
Доріг немає -глибокі піски..тут тільки мотоцикли себе нормально почувають, з двоколісних.
А ісконні видовжені дерев`яні будинки тут ще не екзотика Это даже была не хата, а именно
сказочная избушка на курьих ножках. Она не касалась полом земли, а была
построена на сваях, вероятно, ввиду половодья, затопляющего весною весь
Ириновский лес. Но одна сторона ее от времени осела, и это придавало
избушке хромой и печальный вид. В окнах недоставало нескольких стекол; их
заменили какие-то грязные ветошки, выпиравшиеся горбом наружу.
Куприн, "Олеся" 
___________________
озеро Біле -оманливо спокійне -та місцеві запевняють -щороку тонуть через це ті, хто не знає його вирів, глибини та небезпек... В певних місцях вода страх яка холодна, і сягає глибини це блюдце до 40 метрів!
Проїхавши його по периметру я заглиблююсь в ліс, щоб напряму доїхати до оз.Нобель.
Про це я пізніше в самому процесі
занурення заглиблення не раз жалкував
Піски..піски..болото на дорозі..піски..піски..болото на дорозі....річка.Без переправи.На карті-паром.Крапка
___________________________
Весна наступила в этом году ранняя, дружная и - как всегда на Полесье -
неожиданная. Побежали по деревенским улицам бурливые, коричневые,
сверкающие ручейки, сердито пенясь вокруг встречных каменьев и быстро
вертя щепки и гусиный пух; в огромных лужах воды отразилось голубое небо с
плывущими по нему круглыми, точно крутящимися, белыми облаками;
Куприн, "Олеся" Три години слідами місцевих умільців, що бог-зна як в цих болотах проклали дорогу возами до заболочених косовищ, які мені нагадали китайські рисові поля.Якраз власники траплялись на мілководді
скошуючі травицю-осоковицю прямо у воді))))
Відзняв відео..хоч і без відео все видно
Шлях(?) до с.Річиця 
__________________________
Після цього переходу було ще кілька, до інших сіл - менш драматичних в своїй стихії)
Та ще бівльше випинав специфічний етнос регіону -лелечі гнізда сповиті на кожній хатці..ще стародавній язичницький символ-оберіг
Боже яка краса та тиша в цих грубих брукованих дорогах та хатках обабіч них))) (саме так)
_________________________
Озеро Нобель, літописне містечко Небль ...Друга ж рать литовська пустошила тої самої неділі довкола [города] Мельниці. Був же з ними воєвода Тюдіяминович Ковдижад, і взяли вони здобичі багато. Тому князь Василько поїхав услід за ними із сином своїм Володимиром, і з боярами своїми, і зі слугами, поклавши упрвання на бога, і на пречистую його матір, і на силу чесного хреста, і догнали вони їх коло Небля-города.
Литва ж стала була при озері [Неблі], але, побачивши війська, виладналися вони і стояли у три ряди за щитами по своєму звичаю. Василько тим часом, нарядивши свої війська, пішов супроти них. І зітнулися вони обоє, і литва, не видержавши, кинулась навтіки. Але не можна було втекти, бо обійшло було [їх] озеро довкола. І тоді стали вони сікти їх, а інші в озері потопились. І так перебили вони їх усіх, і не остався з них | ні один.
Списки Іпатіївського літопису Озеро Нобель (Прикордонна зона України-Білорусі) 
Романтичне озеро, в формі сердечка з острівцем посередині, селом на косі вглиб цього сердечка, та зруйнованими пагорбами стародавнього отого літописного Небля на сході озера..Це варто побачити! Справжнім подарунком мені було попри моє хвилювання -незабудованість маєтками берегів, нерозкритість для масовок буржуїв та просто масс цього закутка. Справді глухе Полісся...Набираю води і тут мене зцапала така приємна жителька.До вечора ми ділилися знаннями про місця Вкраїни..вона про судоходне прип`ятське минуле озера (з озера витікає рукав р.Прип`ять!) , коли баржами в Білорусь возили на торговище..я про аналоги подібного зі свого досвіду та пам`яті....Нероздільно в`яжеться якісна мандрівка з людьми-аборигенами, тобто місцевим населенням! Над озером багато облаштовано місць віідпочинку у формі фігур-алтанок-контейнерів для сміття..ін. Тут же натикаюсь на сліди нещодавнього всеукраїнського фестивалю гумору "Лауреат Нобельської премії" чи як його там
у вигляді земляних лавок та сцени прямо на сваях на озері
Тиха ночівля на протилежному від села березі з натурними купаннями
та спогляданням провісників циклона....що не рідкість саме на великих озерних плесах
Купрін сто років назад навіть орієнтування цієї зловісної фотографії "на запад" вгадав
«Полнеба закрыла черная туча с резкими курчавыми краями, но солнце еще светило, склоняясь к западу, и в этом смешении света и надвигавшейся тьмы было что-то зловещее». Куприн. "Олеся" 
_____________________
День третій Вночі зорі над москіткою...вранці дощик -натягнув велочохол...спішити немає куди -до Зарічного звідки стартує назад вчорашня вузькоколійка лише 35 км..думав я
Ви колись бачили як по піщаним дорогам велосипедист обганяє вантажівку, бо квиток Сарни-Коростень в кармані, і там же 20 грн остаточних грошей,а розклад на вузькоколійку брехливий всюди , у всіх джерелах в т.ч. на офф. сайті львівської залізниці ....а справжній розклад я взнав за пару годин до нього -до справжнього графіку
Курявою вкрилися за мною піщані шляхи -навіть рукою не махнув тим озерятам... загриміли бруковані шляхопроводи... не бачив і не чув нічого -поки через 25 км не вирвався на асфальтне шоссе про яке я вже не мріяв! Все що за той час відклалося -вразив в Морочному унікалний дерев`яний (!!!) старовинний костел. Вирвався на шосе -так,я врятований... до відправлення примчав за 20 хвилин...страшно лютий на всіх хто в кабінеті на станції..зато мені показали всередині старі прибори -касовий апарат, вирізання вручну фігурного квитка на "поїздок"
, телеграфний апарат я подьоргав, якусь семафорну установку..і саме главне -пустили всередину в..тсс...
.. в отой паровоз -в машинне відділення
і я даже клацав! Що категорично заборонено...За це я пробачаю годинну самовільну зміну графіку.
Знов подорож через Полісся... ось описана в неті галявина Дідо-Дуба, тут верениця туристів зупиняють прям посеред лісу поїзд -де б ще вам так поїзд став???
Раптом поїзд завмер..туди-сюди....люди перелякано вилазять на східці вагонів..ага.
Попереду - столітній найдовший дерев`яний міст в Європі -така собі атракція через р.Стир
Однією рукою балансую висунувшись якнайдовше шоп відзняти міст, зачепившись ногою за ручку вагону
Помалу переповзаєм міст...він реально скрипить та гойдається між іншим!!!
Але проїхали....
_____________
Туристи розважали піснями поїздок як могли)))
Але "поїздок" виявився невдячним..і зламався рівненько на станції с.Біле..де я зійшов минулого разу
Ми простояли три години допоки назустріч не прийшла ще одна шкапа випуску 1952 року
....
В тому Білому тим часом влаштували фестиваль з гітарами в березовому тіньку -наче якась містика..наче це тур по замовленню -хіба ж може поїзд отак самовільно незвично їздити та стояти по кілька годин посеред лісу? Я ж звик шо то:
п`яні, дурні, нерви, скрипи, стони, сумки, чемодани, хвилини стоянок А тут враз така насичена програма впритул до трав та квітів!
_______________________
В Антонівці -кінцевій станції аж через 7 годин подорожі пізно ввечері.Звісно я впав подрімати пару годин безо всяких вже мандрівок вночі, щоб в другій ночі проїхати тих 35 км до Сарн, де вранці потяг на Коростень......
Клятий "Львів-Київ" між іншим, як завжди запізнився в Коростень всього на 10 хвилин, і я не встиг на ранковий дизель до Житомира.Все б нічо -але спека в 37град на термометрі +ще пару на саамій трасі перетворила цей пробіг насправді в найскладніше випробування походу!
Я їхав по 10 км -і 5 км переводив дух в тіні дерев...з явним перегрівом ажж через 5 годин я доїхав до Житомира.
___________________
Вкрай коротка на жаль оповідка про цікавенну подорож без претензій на щось...
На жаль трохи поза форматом мікрозвіту...треба якось себе обмежувати в подальшому
Украина, турклуб "Поліське Джерело"
..а такі ж гірські плечі бувало символічно так стають перед очима, наче сім`я яка... 
:yahoo: 
