Ми скептично ставимося до загрози військової окупації і навіть, не повірите, економічної колонізації. Як мінімум через те, що в світі починається значно серйозніша заваруха, порівняно з якою солдати з автоматами та газотрейдери із задвижками виглядають гуртком аматорів вишивання.
[...]
Кажуть, багато разів доля Європи залежала від наших подій – і татаро-монголи десь тут зупинилися, і гуни поруч пробігали, але не будемо занурюватися у історію. Нам вистачить ХХ сторіччя, щоб зрозуміти – Україна принаймні протягом ста останніх років була епіцентром історичних подій, які впливали як мінімум на Європейську цивілізацію, як максимум – на світову. І все це ціною нашої території, наших людей.

Цікаво, що попри ці очевидні факти, корінне населення країни абсолютно щиро вважає себе глибокою і відсталою провінцією по відношенню до Європи і навіть тієї ж таки Росії. Але ми з вами, якщо щиро піклуємося про збереження свого царства, повинні зрозуміти, що країна наша – ніяка не провінція.
Добре це, чи погано, але вона розташована прямісінько у жерлі історичного вулкану.
[...]
Третя світова війна вже почалася. Це – війна за вплив на мозок тих, хто натискає курки та закручує задвижки, купує акції або голосує на виборах. Це – глобальна інформаційна війна.
[...]
Україна стає сьогодні центральною ареною інформаційної боротьби між Росією і Заходом. Чи можна не звертати уваги на цей прикрий факт? Якщо ми з вами вже взялися царювати, то для збереження власного царства варто замислитися, як зробити, щоб Україну знову на розірвали на Право-Лівобережну, реєстрову-низову, Київську-Галицьку, не зробили чиєюсь губернією або штатом. Тепер уже без зброї, але в новий, інформаційний спосіб.
[...]
якщо зараз держава переходить у іншу форму існування, ми з вами, як царі, маємо ловити цю тенденцію, інакше на нашу державу чекає нова смерть або нова колонізація, що за великим рахунком одне й те саме.
[...]
Інформація сьогодні перетворилася на нового бога. Вона створює нові світи та руйнує імперії. Вона змінює людей та відроджує старі цивілізації. Вона не дає нам жити і продовжує наше життя. Тричі проклята і тричі благословенна.
[...]
І дуже логічним виглядають кволі, але постійні спроби нашої держави захистити свою інформаційну територію. Зусилля РНБО у питаннях інформаційної безпеки дуже яскраво ілюструють цю ідею. Якщо навіть чиновники зрозуміли, значить дійсно наболіло.
[...]
Або коли бачимо, як наполегливо Росія бореться за збереження російськомовного простору у світі – не може бути, щоб це було несвідомим. Вони все знають – але нам не говорять. Тому що у територіальних конфліктах все дуже просто – або наше, або ваше. І це стосується інформаційній території також.

Тож для нас з вами, шановні царі України, є тільки два виходи – або всерйоз і терміново взятися за державотворення у інформаційному просторі, або зробити, так як мріяв найбільш прагматичний герой Руданського. Пам'ятаєте?

Брати Капранови