Найдено комментариев: 1489 Показано комментариев: 1231-1260 |
Страницы: « 1 2 ... 40 41 42 43 44 ... 49 50 » |
Далее. Даже гипотетически соглашаясь относительно мифичности нацистского прорыва, я не понимаю, как это оправдыват банальное перекручивание слов Жебривского - "восхищается нацистами!". Достойный заголовок для жёлтеньких изданий. Не додумывайте. Я не симпатик П.И. (скорее наоборот), но нельзя же так тупо подменять понятия.
п.с. Либерти, а что меня объединяет с ОлдПолисменом? О_о
п.п.с. Относительно восторга и безмерной любви. Цитирую: "Украине следует воспользоваться опытом экономической политики Адольфа Гитлера". Ребят, если кто-то здесь видит восторг и любовь, рекомендую ему срочно обратится к соответствующему медицинскому специалисту, а то неровен час, начнете людей на улицах убивать. Костылями или как-то по другому.
1) «восторгается экономическим гением Адольфа Гитлера»
витікає -
2) Любовь к Гитлеру, стёршему в порошок Польшу во время второй мировой войны, видимо, теперь считается «особо крутым» проявлением «дерьмократии» и «полной толерастности» в украинском политикуме в условиях дикой плутократии.
?
Вибачте, я від таких висновків балдєю без баяна. Совєцка школа перекручування жила, живе і буде жити.
Империализм - атавизм, наследие 19 ст. А всех, кто пытается рулить назад, говоря, что движется вперед (чего стоит хотя бы такой абсурдный мем как "консервативная революция") ждет один исход - разложение. Как, в будущем, Рашку.
У нас различия мировоззренческие, и к общему знаменателю в таких вопросах мы вряд ли придем.
Когда в обществе начинают массово фапить на НИ типа имперских, это не говорит о росте нац.сознания, это говорит о деградации самосознания.
п.с. Почему то все симпатики концепции "лес рубят - щепки летят", всегда видят себя в роли лесников, а не щепок. А ведь великий Сталин каг бы уже продемонстрировал, путь от одного статуса у другому не так уж и долог...
Проблема в іншому - в даних конкретних "опозиціонерах". Це ж банально флет агресивно ностальгуючих бабусь. Який там порятунок? Таке собі тематичне зборище по згадуванню комсомольської юності.
Але б Наташку я все ж послухав. Вона лулзи прокольні видає. Яник позаздрить.
"2. Успіх є беззаперечною цінністю" - дуже сумнівно. І, ти вірно мене зрозумів, це поняття глибоко суб'єктивне, імхо.
Із цих двох припущень, навіть за умови їх апріорної вірності, не випливає, що соціальна активність є базовою активністю. До тези номер один можна додати: "людина - тварина творча", "людина - тварина духовна". Думаю, ще можна довго продовжувати, аби було бажання.
Чому соціальна успішність важливіша за інші форми успішності мені так і не стало зрозуміло. І взагалі, всі ці формули успішності тхнуть комсомольськими змаганнями і новорусскіми понтами.
Об’єкт Б. - недалекий персонаж, але від нього хоча б не верне. Його цілеспрямованість направлена на задоволення не надто високих потреб, але принаймні логічних і адекватних.
Об’єкт В. - класичний приклад "мамці". Навіть без натяку на емансипацію. "Сама ж В зовсім не є «квочкою» і запросто може пропасти на день з подругами у крамницях." - від таких компліментів хочеться плакати. Не розумію, яким боком сюди приплели театри і музеї. А... відповідність ролі модної дамочки вимагає. Ну та, куди ж в такому випадку без театру. "Спрага - ніщо, імідж - все".
Автор, намагаючись(?) зруйнувати один стереотип, блискуче демонструє інші. Варіант А - тотальна споживчо-меркантильна фіксація, варіант В. - класика сучасного бачення жінки в суспільстві.
Але мене турбує інший інтуїтивно прийнятний суспільний тезис, на якому базується автор і який він підтримує своїми прикладами. І з цього приводу я не можу не висловити таке питання: "А чому взагалі суспільна успішність подається такою незаперечною цінністю?"