Живий Журнал
 
ЖЖ Инфо » Мой блог » Sergiy1968 » 2012 » Февраль » 5
Sergiy1968 Герой Української Держави Степан Вайда. (ворогам України читати уважно)

Sergiy1968


Оценка: 3.0/5 Голосов: 13

Герой Української Держави Степан Вайда. (ворогам України читати уважно)

05.02.2012, 02:43:04 2430 3.0 19

Степан Вайда – член ОУН і Герой Радянського Союзу [ФОТО]

Він прожив усього 23 роки, але встиг захищати рідне Закарпаття від угорців і визволяти Київ від німців. Перша самостійна чехословацька бригада складалася з 307 чехів, 19 словаків і 7260 закарпатських українців. У війську розмовляли українською і співали наших пісень…

Ім’я Степана Вайди сьогодні маловідоме його співвітчизникам. Хоч його життєвий шлях вартий того, щоби знімати фільми і писати романи: Вайда прожив усього 23 роки, але, будучи членом Організації Українських Націоналістів, здобув звання Героя Радянського Союзу.

Степан Миколайович Вайда народився 17 січня 1922 році на Закарпатті. Під час навчання в семінарії в Мукачево він вступив до українського культурно-просвітницького товариства "Просвіта” і невдовзі опинився в лавах Організації Українських Націоналістів, здобувши посаду в мукачівському Проводі ОУН.

Після закінчення навчання Вайда вирішив присвятити себе вчителюванню, однак, доля розпорядилася інакше. В 1938 році розпочалася боротьба за незалежність Карпатської України від Чехословаччини і керівництво ОУН, оцінивши здібності Вайди, доручило йому створення збройної організації українців – "Карпатської Січі”.

Добровольці Карпатської Січі в строю. Лютий-перша половина березня 1939 р. Хуст

Саме "Карпатська Січ” прийняла на себе перший удар угорських військ в березні 1939 року – тоді для українців і почалася Друга світова війна. Карпатські січовики були першими, хто вступив в бій з Угорщиною – сателітом гітлерівської Німеччини.

Після окупації краю Степан Вайда змушений був емігрувати до Польщі – щоб урятувати власне як не життя, то свободу.

"За 1939-1944 роки через угорські тюрми й концентраційні табори пройшли 133 396 закарпатців, з них 54 982 були вбиті, – пише Мстислав Скит-Закарпатський у своїй праці "Кривавим шляхом”. – На свободі безпідставно й без суду мадяри замучили й розстріляли 27 644 людей”.

Розподіл Польщі поміж Гітлером і Сталіном у вересні 1939 року давав закарпатським українцям надію на порятунок. До цього немало спричинилася більшовицька пропаганда, яка закликала переходити через Карпати в Україну.

За даними Скит-Закарпатського, з 15 вересня 1939-го до 22 червня 1941 року до Галичини (фактично вже до Української РСР) емігрувало понад 55 тисяч українців. Переважно це була молодь – 90% чоловіків і 10% жінок”.

3 березня 1939 року. Москвофільська листівка про те, що краще бути изнасилов окупованим Угорщиною, ніж українізованим. Згаданий наприкінці "Вождь" Степан Фенцик створив в 1938 році в Ужгороді "Русскую Національную Гвардію Чернорубашечниковъ", а в 1945-ому був розстріляний владою УРСР за співпрацю з угорськими шовіністами

"Закарпатців, які в перші роки окупації Мадярщини масово втікали до Радянського Союзу, засуджували за нелегальний перехід радянського кордону, – пише Володимир Несторович у дослідженні "Закарпатські українці в Чехословацькому корпусі генерала Свободи”, – і поголовно відправляли до трудових таборів”.

Переходи до Галичини відбувалися майже через всі прикордонні села північного Закарпаття. Всі ці втікачі опинилися в Галичині – у Львові, Стрию, Станиславові (Івано-Франківськ – ІП), Жаб’єму (нині райцентр Верховина – ІП), Надвірній та інших місцевостях. За короткий час Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВД) СРСР виловив більшість із них.

Вважаючи, що вони втрапили в руки української влади, втікачі щиро зізнавалися про свою участь в "Карпатській Січі”, ОУН, партизанці та інших національних формуваннях. Враховуючи ставлення сталінської влади до націоналістичних організацій Галичини, ці зізнання приводили до арештів і депортацій.

Степан Вайда був інтернований до Росії, в Оренбурзьку область.

"Фізично знесилених закарпатців більшовики почали розвозити по концентраційних таборах "неісходимого” Сибіру, – пише Скит-Закарпатський. – Тяжкі каторжні роботи в лісах і копальнях, без відповідного харчування, гігієни й відпочинку закінчувалися різними хворобами, особливо тифом… В цих московських концентраційних таборах НКВД згинуло 80% закарпатських українців”.

З особової справи Степана Вайди. Фото: zakarpattya.net

Від повного фізичного винищення закарпатців врятувала можливість вступити в чехословацьку армію, яка почала формуватися на підставі домовленості між урядами Чехсловацької республіки (її автономною частиною була Закарпатська Україна до окупації Угорщиною і проголошення незалежності) та СРСР. Для засуджених за "нелегальний перетин кордону” була проголошено окрема амністія.

Уряд ЧСР у Лондоні планував сформувати закордонну чехословацьку армію в Англії, але більшовики відмовилися відпускати колишніх громадян Чехословаччини, тому формування армії відбувалося на території Радянського Союзу.

Скориставшись нагодою врятуватися від таборів, Вайда вступив до 1-го окремого чехословацього батальйону Людвіка Свободи. Ця військова одиниця потім розростеться до цілого армійського корпусу у складі Четвертого Українського фронту. З метою конспірації (а конспірації в ОУН вчили дуже добре) Вайда записався як чех – допомогло нетипове для українця прізвище.

Степан Вайда - український танкіст у чехословацькому підрозділі Четвертого Українського фронту

5 лютого 1942 року цей чехословацький "легіон” було перевезено до Бузулука, недалеко від Куйбишева (нинішня Самара на Волзі – ІП). Наприкінці 1942 року національний склад батальйону виглядав так: 277 чехів, 21 словаків, 286 євреїв і 1,780 українців із Закарпаття.

Генеральний секретар Чехословацької компартії Клемент Готвальд призначив командуючим війська підполковника Людвіка Свободу, а начальником штабу – Богуміра Ломського.

Батальйон прийняв бойове хрещення у боях під Харковом, в районі села Соколове, вступивши у бій 8 березня 1943 року. Йому була виділена ділянка фронту приблизно на 15 км, що відповідало смузі оборони для цілої дивізії.

Людвік Свобода пише про ті бої таке: "Напад СС дивізії відбито з великими втратами для ворога: 19 танків, 6 транспортерів і багато іншого воєнного матеріалу. Вони залишили на полі бою понад 300 вбитих. Наші втрати були 86 убитих і 56 поранених”.

Cтепан Вайда стоїть третій ліворуч. Фото з чеського проекту "Пам'ять народу". Гляньте, якщо цікаво, там є ще кількадесят бійців легіону Свободи зі схожою біографією: "народився на Закарпатті, утік від угорців в СРСР, табори, чехословацький корпус"

"До цих втрат генерал Свобода не зараховує 450 вбитих закарпатців, бо, як видно, він ні словом не згадує про участь закарпатських українців в бою під Соколовом, так немов би їх там взагалі не було, – коментує генеральські спогади Свободи доктор Юліан Химинець. – Не дивлячись на те, що в тому часі на 2370 загальної кількости учасників бою, закарпатців було 1780, або 75% усіх військовослужбовців батальйону. Це цілком не вказує на об’єктивність Свободи. Чи, може, він не хотів дати Бенешові (керівник чехословацького уряду в Лондоні – ІП) аргумент в руки, який противився висилці батальйону до бою?”

З великими втратами повернувся перший чехо-словацький батальйон до Бузулуку, де його членів зустріла неприємна новина: президія Верховної Ради СРСР нагородила орденами і медалями 84 солдат, котрі взагалі в бою не були, а надпоручник Отакар Ярош, що загинув в Соколовській церкві, отримав звання Героя Радянського Союзу.

Закарпатських українців залишили без відзнак – як гарматне м’ясо. Таке ставлення командування батальйону прискорило створення підпільної мережі ОУН в чехословацькій армії в СРСР.

"Організація працювала надзвичайно успішно, глибоко конспіровано перед очима ворога, – писав Скит-Закарпатський. – Її моральна допомога допомогла перетривати… знущання, здійснювані руками командування батальйону”.

Героїзм і впертість чехословацького підрозділу у бою під Соколовим справили враження на радянське командування. На основі батальйону сформували Першу чехословацьку бригаду. Доброволець Степан Вайда став танкістом. А в 1943 році оунівець Вайда – вже командир танкового взводу.

Пам'ятник на Дукельському перевалі (нинішній польсько-словацький кордон), де загинув Вайда. Німецький Pz IV (ліворуч) і радянський Т-34 з емблемою Чехословацької бригади

"Перша самостійна чехословацька бригада мала такий національний склад: 307 чехів, 3 мадяри, 344 євреї, 19 словаків і понад 7260 закарпатських українців, – пише Юліан Химинець. – В бригаді розмовляли українською. Військо на вправах або деінде в поході співало українські пісні… Словаки симпатизували українцям”.

18-22 жовтня 1943 року бригада переправилася на західний берег Дніпра, на північ від Києва. Глибокий символізм – закарпатці, які першими зустріли нацистську агресію, тепер відбивали у нацистів свою столицю.

"На прохання закарпатських українців їхній комендант звернувся до командуючого 38-ою радянською армією генерала Чібісова дати чехословацькій бригаді бути авангардом бою за Київ, – згадував у мемуарах генерал Людвік Свобода. – Повагавшись, командир погодився на це”.

В 1944 році Степан Вайда брав участь у визволенні Білої Церкви. У квітні 1944 року Перша чехословацька бригада була перебазована з Волині на Буковину в район Чернівців і Снятина. Сюди привезли 12 тисяч волинських чехів і 8 тисяч закарпатських українців.

В 1945 році Степан Вайда вже був командиром танкової роти, а потім і цілого батальйону (який, до речі, приблизно на 80% складався з українців – вихідців із Закарпаття). 6 квітня 1945 року в бою на Дукельському перевалі Вайда загинув.

Пам'ятник Степану Вайді у Тячеві. Фото: tyachiv.in.ua

У своїх спогадах Людвік Свобода напише: "Увечері 6 квітня 1945 р. ми понесли велику втрату. Командуючий 2-го танкового батальйону надпоручник Вайда, який попереднього дня сам знищив два танки, cамоходку, дві зенітні гармати й декілька мінометів і кулеметних гнізд, цей відважний закарпатський українець сьогодні був вбитий німецьким ворогом”.

Але це – офіційна радянська версія загибелі Вайди. Це тільки авторське припущення, але цілком імовірно, що його ліквідували радянські спецслужби, коли їм вдалося виявити діяльність Вайди в лавах ОУН, що пожвавилася після його переходу на Західну Україну. Просто розстріляти Вайду в 1945-му не могли – він вже мав багато нагород, в тому числі орден Леніна і був досить помітною людиною в чехословацькому легіоні Свободи.

10 серпня 1945 року наказом Президії Верховної Ради СРСР за героїзм та майстерне командування підрозділом Степанові Миколайовичу Вайді було посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу. А в 1990 році в місті Тячів на Закарпатті цьому видатному українцю було поставлено пам’ятник.

Администрация сайта zhzh.info может не разделять точку зрения авторов опубликованных материалов и ответственность за них не несет.

Комментариев: 19
Riddler
1 Riddler (Riddler)   • 09:20:54, 05.02.2012 [Материал]

"(ворогам України читати уважно)"

Кто такие эти "враги Украины"?
Шахтар
2 Лесь Шевченко (Шахтар)   • 11:21:41, 05.02.2012 [Материал]

Чому сніг йде?
Riddler
8 Riddler (Riddler)   • 13:26:54, 05.02.2012 [Материал]

К чему ваш вопрос, Леся?
Шахтар
10 Лесь Шевченко (Шахтар)   • 20:45:54, 05.02.2012 [Материал]

Якщо Ви хочете щоб Вам відповідали, передусім співрозмовника потрібно поважати.
Riddler
11 Riddler (Riddler)   • 21:09:53, 05.02.2012 [Материал]

Леся, я не хочу чтоб вы мне отвечали. Что касается уважения, то оно должно быть взаимным...
Шахтар
16 Лесь Шевченко (Шахтар)   • 23:04:50, 06.02.2012 [Материал]

Я Вам нормально відписав але Ви просто хамло. Вам сюди http://natribu.org/ua
Riddler
17 Riddler (Riddler)   • 23:31:18, 06.02.2012 [Материал]

Леся, ты что в сосну ударился? Кто тебе хамил?
Шахтар
18 Лесь Шевченко (Шахтар)   • 23:42:51, 06.02.2012 [Материал]

>>"Леся, ты что в сосну ударился? Кто тебе хамил?"

Я так розумію, це новий зразок толерантності?
Riddler
19 Riddler (Riddler)   • 08:25:07, 07.02.2012 [Материал]

Леся, утомил уже.
Sams2
3 Александр (Sams2)   • 11:35:29, 05.02.2012 [Материал]

Вот, очень интересная судьба у человека: совершил преступление - незаконно перешел границу, но его простили, дали возможность кровью смыть вину. И он, честно выполнил свой долг советского солдата до конца. Вечная память героям!
Юрко
4 Юрій Градовський (Юрко)   • 11:40:44, 05.02.2012 [Материал]

Але ж він націоналіст!?
Sams2
6 Александр (Sams2)   • 12:21:27, 05.02.2012 [Материал]

Он- советский танкист! Его наградили как советского воина, воевавшего против гитлеровской Германии и их преспешников - ОУН, УПА и прочую сволочь. Да, по молодости сглупил, связался с отребьем, но был вовремя наказан, осознал, прощен советской властью, и эта власть достойно оценила его подвиг.
SteamRoller
15 Михаил (SteamRoller)   • 18:53:10, 06.02.2012 [Материал]

>>Але ж він націоналіст!?

Странно называть одним словом и немецких прихвостней, и героя танкиста, а потом требовать на основе одинакового названия — одинакового отношения.

Вечная память героям!
Юрко
5 Юрій Градовський (Юрко)   • 12:04:11, 05.02.2012 [Материал]

А хто нацист? І що це таке? В чому воно виявляється?
Юрко
7 Юрій Градовський (Юрко)   • 12:21:43, 05.02.2012 [Материал]

Відповідь незрозуміла.
Riddler
12 Riddler (Riddler)   • 18:08:48, 06.02.2012 [Материал]

У дураков часто так бывает
chessman
9 Фёдор (chessman)   • 20:20:47, 05.02.2012 [Материал]

Обратите внимание на фразу "Але це – офіційна радянська версія загибелі Вайди. Це тільки авторське припущення, але цілком імовірно, що його ліквідували радянські спецслужби".
Думаю можно верить Людвику Свободе, а не Юрку, у которого вся история строится на "припущеннях".
SteamRoller
14 Михаил (SteamRoller)   • 18:51:58, 06.02.2012 [Материал]

Да там всё такое, это наиболее яркое))
SteamRoller
13 Михаил (SteamRoller)   • 18:51:33, 06.02.2012 [Материал]

Практически эталонный антисоветский высер, хоть сейчас в палату мер и весов.
Чего стоит хотя бы "Це тільки авторське припущення, але цілком імовірно, що його ліквідували радянські спецслужби, коли їм вдалося виявити діяльність Вайди в лавах ОУН"

Странный какой-то тоталитаризм, маршала Тухачевского стрельнули и не парились, а надпоручика "... розстріляти Вайду в 1945-му не могли – він вже мав багато нагород, в тому числі орден Леніна і був досить помітною людиною в чехословацькому легіоні Свободи."

Ага, ага.

Но, если отфильтровать "беспристрастное" отношение автора — то вот он, кандидат в нац.герои: котов не душил, сёл не жёг, на немецком довольствии не состоял, погиб в бою. Но увы...


Объявления:

Читайте ЖЖ.инфо