Герой про якого забув Житомир

Герой про якого забув Житомир

Кучинського Анатолія  Наумовича або просто «Кучу» війна застала на випускному курсі Коростишівського педучилища.

Народився Анатолій Наумович 16 лютого 1922 року в селі Котовка Радомишльського району. Після закінчення початкової школи вступив до Коростишівського педучилища. Пригадує, що на початку червня, перед самою війною брат Василь прислав йому гроші на навчання, і сказав, що «Кучі» потрібна Київська освіта.

-         На 27 червня був назначений останній екзамен, а тут…. почалась війна. Дізнавшись про це, я 40 кілометрів біг до Радомишля, а там ще трохи і до рідної хати, - розповідає Анатолій Кучинський.

Ще у школі маленьким дітям розповідали хто такі фашисти, Гітлер, і в голови вкладали те, що якщо прийде війна, то наш народ обов’язково переможе.

Анатолій Наумович за свої роки, ще до війни, пережив голодомор.

-         Він не був штучним, як зараз більшість заявляє. В ті роки йшли дуже великі дощі, весь урожай, який повиростав на полях просто затопило водою.

Про канібалізм на Житомирщині у роки голодомору воїн не чув. Каже, що тільки на Полтавщині постійно зникали люди.

Добиралися до Москви довго, не один раз по захисникам вітчизни стріляли німці.

-         Молодь до 1927 року народження мобілізували. - продовжує «Куча», Під час загальної мобілізації на захист Москви, я потрапив у полк воєнної комендатури. На трьох чоловік виділялася одна гвинтівка, на кожного по лопаті. Ось так ми з цими лопатами і копали окопи біля Калуги.

Згодом Анатолія Наумовича відправляють в Новосибірськ. Восени 1942-го на навчання у Томське артилерійське училище, по закінченню якого у Новосибірську він навчав дивізіон колишніх в’язнів.

Перший бій Анатолія Кучинського відбувся в селі Калач Сталінградської області. Майже за 8-10 секунд в одній точці вибухнули 64 ракети, на його очах злетіла у повітря машина та було поранено трьох чоловік. Цей день навряд чи забудеться.

У Латвії Анатолій Наумович знищив німецького літака. Воював під Воронежем, Балкою Купоросною, на Курській Дузі, під Сталінградом, на Далекому Сході.

На рахунку ветерана 2000 знищених «живих сил». За внесок у перемогу над німецько-фашистськими загарбниками Анатолій Кучинський отримав: орден «Червона зірка», «Орден Великої Вітчизняної війни» 2-го ступеня і 2 «Ордени Великої Вітчизняної війни» 1-го ступеня, орден «За мужність», медалі «За відвагу», «За оборону Сталінграда», «За оборону Москви» та ще багато інших. Самою ціною медаллю чоловік вважає нагороду «За відвагу».

З 1948 року Анатолій Наумович проживає у Житомирі.

-         Квартиру мені дали комуністи. Проте тут я чужий. Місцеві чомусь не визнають, на свята не запрошують.

Після закінчення війни продовжив навчання на історичному факультеті Львівського університету, але вже через рік був переведений у Житомирський педагогічний інститут. На історичному факультеті пропрацював більше 40 років.

До 60-річчя битви за Москву Анатолія Наумовича викликають до Російської Федерації. Житомирський педагог побував на прийомі у колишнього мера Москви Юрія Лужкова, там  йому подарували іменний годинник

Зараз Анатолій Кучинський на заслуженому відпочинку. У свої 90 років має гарну пам’ять та може з детальними розповісти весь перебіг війни.