Журнал Житомир инфо

УКР | РУС        Сегодня: Четверг, 20 Января 2022    15:18:24
Житомир » Мой блог » ВиК » 2013 » Май » 13
ВиК 5 патологій українського патріотизму

ВиК


Оценка: 3.9/5 Голосов: 18

5 патологій українського патріотизму

13 Мая 2013, 13:13:37 1255 3.9 20


5 патологій українського патріотизму

Хоч би що казали скептики, патріотизм в українському суспільстві є. Коли шоумен Ургант невдало пожартував про порубаних українських селян, Facebook просто-таки вибухнув гнівом ображених патріотичних почуттів. А значить, ці почуття існують, і з ними варто рахуватися. Але, як колись зазначив один вітчизняний літератор, до деяких почуттів варто підходити не з кадильницею, а з клізмою.

Якщо відсторонитися від ідеологічних забобонів, патріотизм є мотивацією ототожнювати себе з країною: суспільством (себто «нацією»), державою чи територією (романтизованим «рідним краєм»). Наявність такої мотивації вигідна передусім самим індивідам («маленьким українцям»), позаяк замирює їх з фактом існування всіх інших людей – навіть чиновників і міліціянтів. Бюрократія і репресивний апарат є в очах патріота легітимними, це аватари його Батьківщини. Звичайно, будь-який порядний патріот час від часу хоче дощенту зруйнувати свою державу, але завжди для того, аби збудувати на її місці ліпшу. Тому почуття патріотизму є не лише приємним, але і корисним. Це прекрасно розуміють правлячі еліти, які, власне, і плекають його. Патріотичний дискурс зазвичай виготовляє на замовлення політичної еліти інтелектуальний клас – інтелігенція, фахівці, митці та інша «креативна» братія. Вдалі концепти за мінімальної адміністративної підтримки ідуть у маси, які починають свято вірити, що ці ідеї дісталися їм від діда-прадіда.

Українці у цьому плані – не виключення. Коли незалежність впала на голову нашого волелюбного народу, виник запит на створення версії нерадянського патріотизму. І його створили – дещо нашвидкоруч і шаблонно, але він почав так-сяк працювати. Згодом дався взнаки розбрат всередині правлячої верстви. Після дерибану економіки і територій політичні угруповання заходилися дерибанити й ідеологічний простір. Це, по-перше, загальмувало розвиток концепту українського патріотизму, а по-друге, спричинило його внутрішню диференціацію: слово «патріотизм» у Луганську і у Львові має дуже різне змістовне наповнення. Фактично, сьогодні в Україні існує кілька версій патріотизму, між якими точиться запекла боротьба – вони не визнають одне одного і не йдуть на компроміси. Тому сам концепт втрачає свій мотиваційний потенціал.

«Українська» (чи «проукраїнська») версія патріотизму має лише одну ваду – вона не здатна охопити все суспільство. Поза цим, у неї є всі належні атрибути: корпус текстів (від «Заповіту» Шевченка до «Холодного яру» Горліса-Горського), пантеон героїв (Кобзар, Мазепа, Шухевич і т.д.), ритуали та «група підтримки» (інтелектуали, митці, громадський актив). Є в цьому концепті і внутрішня логіка. Але ареал його дії ледве перетинає Дніпро.

Причин такого жалюгідного становища п’ять. Перша – це абсолютизація мовного чинника. «Мова запрошує до єднання, але не змушує до нього», – писав свого часу Ернст Ренан і був правий. Мовна єдність не відвернула ані англо-ірландської, ані британо-американскої ворожнечі. Не йдеться і про братство іспанського та мексиканського народів. А от груба асиміляційна мовна політика може розсварити кого завгодно. Особливо це стосується України, де російськомовне населення компактно проживає на доволі великій території. Одиниці асимілюються швидко, а от спільноти чинять спротив до останнього. Кому-кому, а галичанам, які жили (і вижили!) під польським репресивно-асиміляторським тиском, це достеменно відомо.

Погіршує ситуацію і ретроспективність «проукраїнського» патріотизму. «Свідомий українець» мусить постійно звірятися з минулим. Що б сказав на це Бандера? На чиєму боці були ваші предки в битві під Конотопом? Хто з вас – нащадок іноземних зайд-поневолювачів? Зрештою патріотичне мислення стає мисленням міфологічним, хоч би й міфами крутили, як циган сонцем. Про спонукальну силу історії написано більш ніж достатньо. Але і вона – річ цілком умовна. З гайдамаків зробили символ національного духу, натомість древлянський спротив «кровосісям» князя Ігоря увагою обійшли. Холодноярська республіка стала «намоленим» епізодом історії, а Донецько-Криворізька – ні. Тому неймовірно спокусливо вибудовувати альтернативні національні міфології, примножуючи власний політичний капітал.

Навіть найретельніше конструювання історичного міфу не гарантує його дієвості – пересічній людині стає здорового глузду, аби не ототжнювати власні інтереси з цілями давно померлих героїв. Трюїзмом про відмінності історичної долі різних частин України також не слід легковажити. Якщо послідовно звірятися з історичним корінням, нас чекає багато несподіванок (і переважно неприємних). Приміром, в Луганську таки слід буде поставити пам’ятник Катерині ІІ. Вона, звісно, «зруйнувала Січ», але вона ж і започаткувала індустріальний розвиток Луганщини. Галичан чекає неприємна розмова з поляками, мешканців Криму – з росіянами і татарами. Звертаючись до історії, патріот заганяє себе на слизьке.

Третя проблема «українського» патріотизму – це геополітична забарвленість. З точки зору «свідомого українця», патріотизм і так званий «європейський вибір» – речі взаємообумовлені і нерозривні. Такий симбіоз є вкрай шкідливим, бо віддає патріотизм на поталу політичній кон’юнктурі і тому унеможливлює його поширення на ціле суспільство. Фактично, будь-який аргумент проти «європейського вибору» – це аргумент проти «української» версії патріотизму, позаяк альтернативи розглядаються як повернення у «московське ярмо», історична зрада тощо. Щоправда, при цьому ще й доводиться старанно заплющувати очі на «ярмо брюссельське», але кого це цікавить?

«Хуторянство» є четвертою проблемою. Над нами досі тяжіє спадщина радянської культури, що глорифікувала «народні маси трудящих» і напрочуд органічно з’єдналася з новітнім запитом на реетнізацію. Літературний експеримент Івана Котляревського скінчився трагедією: спосіб, в який він іронізував над героями «Енеїди», перетворився на метод національного самоопису. Навіть філософа європейського масштабу Григорія Сковороду ми примудрилися перетворити на такого собі сільського дотепника. Сучасний етнографічний патріотизм – це варіація на тему «потєшного хохла», істоти екзотичної, але беззлобної і навічно другорядної.

Але найбільше український патріотичний дискурс уражений інфантилізмом. Навіть націоналізм у нас замріяний (як кажуть самі націоналісти – ідеалістичний). Мистецтво ігнорування дійсності ми опанували настільки добре, що здобули імунітет до будь-якої критики. «Нашу версію патріотизму не поділяє половина українців? Значить, вони – не українці!», – каже патріот, розкидаючись мільйонами співвітчизників направо і наліво: цих в москалі запишемо, цих – у «совки», отих – у манкурти. Тому патріоти так старанно уникають розмов про економіку, фінанси, виробництво та інші сфери, де не можна просто процитувати Кобзаря.

Проблема не в тому, що всі ці особливості патріотичного дискурсу спірні чи не обґрунтовані. Але сконструйований в такий спосіб патріотичний дискурс не виконує своєї прямої функції – замирювати українців з цією країною, державою і один з одним. Відчайдушні спроби прищепити такий патріотизм всьому суспільству породжують у кращому разі спротив, а в гіршому – підштовхують до формування паралельних суспільств в одній державі («у вас свої герої, у нас – свої»). Так, держави і суспільства іноді розпадаються. Але прикро, коли це відбувається через відданість майже випадковому набору посутньо умовних принципів та ідеалів.

Джерело: 
ZAXID.NET
Автор: Максим Віхров

Администрация сайта zhzh.info может не разделять точку зрения авторов опубликованных материалов и ответственность за них не несет.
Комментариев: 20
Passionar
1 Дмитрий (Passionar)   • 13:31:36, 13 Мая 2013 [Материал]

Очень своевременная публикация статьи, так как в соседних блогах как раз бушует обмен взаимными словесными уколами именно на эту тему. Особенно касаемо двух последних абзацев.

Прав таки Максим Вихров!
inspektorFBI
2 Inspektor (inspektorFBI)   • 13:32:29, 13 Мая 2013 [Материал]

Все гораздо проще. Патология украинского патриотизма одна-полное отсутствие мозгов и способности критически мыслить и анализировать. Все остальное второстепенно.
Lisa111
3 Роман (Lisa111)   • 13:47:43, 13 Мая 2013 [Материал]

Да, предпоследний абзац просто в точку: не любишь Бандеру - комуняка, не признаёшь Голодомор Геноцидом - не украинец, живёшь за границей и не любишь Бандеру - фашистский прислужник (если любишь Бандеру и живёшь за границе , то тогда свой человек), не хочешь в ЕС - путинский шпион...
macs-v
4 Macs (macs-v)   • 14:43:32, 13 Мая 2013 [Материал]

Автор корректирует и удаляет другие неудобные ему ссылки.
Потому всем прогрессивным пользователям ЖЖ предлагаю игнорировать этот блог. Пусть тусуется
команда проплаченных .
Они на этом и зарабатывают.
ИГНОР.
inspektorFBI
5 Inspektor (inspektorFBI)   • 14:55:18, 13 Мая 2013 [Материал]

я надеюсь, что у вас найдутся доказательства проплаченности?:-) Или как всегда ограничитесь клеветой и ложью?

macs_v=Voljacom=Zyl49.
ВиК
8 Viktor (ВиК)   • 17:57:38, 13 Мая 2013 [Материал]

Ну, ничего нового - неудобные ссылки удаляют и даже корректируют! (хотел бы знать как это возможно сделать).
А вообще-то готовая иллюстрация к опубликованной статье, такое поведение псевдо патриотов в ней тоже описано.
А что делать? аргументов у них нет, тема неудобная, вести диалог они не в состоянии да и сказать по сути им нечего, поэтому проще сказать, что ссылки удаляют, комментаторы проплаченные и кинуть клич: Уходим! все уходим!
Правильно, ребятки, в схрон! все в схрон! ваша тактика не изменилась - получив по сусалам тикайте до схрону! ну, нравится вам спертая атмосфера схрона, по душе она вам, что ж - наслаждайтесь! ☺
Passionar
12 Дмитрий (Passionar)   • 18:25:49, 13 Мая 2013 [Материал]

"Уходим! все уходим!" - да скатертью дорога. НИКТО не держит, к тому же сами неоднократно заявляют "все - ухожу". Ан нет - возвращаются, кто в ином обличье, кто все в том же амплуа. Форум то хорош, поэтому и тянет к хорошему )
vfrc2007
6 Максим (vfrc2007)   • 16:57:48, 13 Мая 2013 [Материал]

"команда проплаченных"
Опа, я че-то пропустил? Пойду выбивать свою задолженность зарплате...)))
voljacom
7 Vova (voljacom)   • 17:03:26, 13 Мая 2013 [Материал]

Тут вы как раз как на удивление все и прописались.
Максим. Иди у контору Пассионара и требуй свои "заработанные".
Медведчук не обеднеет.
ВиК
9 Viktor (ВиК)   • 18:00:03, 13 Мая 2013 [Материал]

Пассионар, а кто за меня в ведомостях расписывается? Где мои деньги?! ☺
Passionar
11 Дмитрий (Passionar)   • 18:22:29, 13 Мая 2013 [Материал]

Это не ко мне, а к группе клеветников с их убогой фантазией (даже жалко их бывает). Реагировать на их регулярную чушь и клевету - ДАВНО неинтересно. Один тут уже был однажды пойман на вранье, так ума хватило только перерегистрироваться! И ЭТИ люди будут еще учить нас жить? Смех!
voljacom
17 Vova (voljacom)   • 20:35:28, 13 Мая 2013 [Материал]

Видите,как осиное гнездо Пассионара разрушили, и какая злоба?
Значит мы на правильном пути.
Пассионар.
Отдай деньги своим агентам и не жмись.
Люди ведь не за идею, а за деньгу.
ВиК
18 Viktor (ВиК)   • 21:05:21, 13 Мая 2013 [Материал]

Конечно вы на правильном пути! В схрон! Все в схрон!
ВиК
10 Viktor (ВиК)   • 18:17:29, 13 Мая 2013 [Материал]

Клоны убежали в схроны и, попукивая от страха, минусют и минусуют и минусуют... вояки... нет, даже не вояки,а правильнее - воняки...
Half_baked
13 Half baked (Half_baked)   • 18:32:30, 13 Мая 2013 [Материал]

Зато герои все на боевых позициях))
ВиК
14 Viktor (ВиК)   • 18:41:46, 13 Мая 2013 [Материал]

Ага, Героям слава! ☺
Lisa111
20 Роман (Lisa111)   • 13:58:15, 14 Мая 2013 [Материал]

Прошу заметить, что я зарплату не требую и выдать мне за это медальку. :-)
ВиК
15 Viktor (ВиК)   • 19:22:25, 13 Мая 2013 [Материал]

количество клонов = количеству минусов ☺
Half_baked
16 Half baked (Half_baked)   • 19:31:43, 13 Мая 2013 [Материал]

ага
Cobalt
19 Cobalt (Cobalt)   • 23:59:12, 13 Мая 2013 [Материал]

От, бля. Опять без меня зарплату поразбирали... Может хоть схронники каку-нить прэмию выдадут?... :-(((


Объявления:

Читайте ЖЖ.инфо