ПриватБанк - Новости Житомира
Журнал Житомира
Новости сегодня: Понедельник, 05.12.2016    06:25:06
» » » 2016 » Январь » 29
MiroSlaVira "А хто це тут "штокає" і "какає"

MiroSlaVira


Оценка: 3.5/5
Голосов: 11

"А хто це тут "штокає" і "какає"

29.01.2016, 13:35:35 964 3.5 2

Мирослав (Григорій Юшкевич) 8. А хто це тут «штокає» і «какає»?… У нашій хаті від диму - хоч сокиру вішай. Це за широким столом, накритим скатертиною, на міцних дерев’яних лавах сидять бать¬кові друзі - фронтовики. З нагоди зустрічі на столі у синій скляній пляшці − горілка, лежить хліб, сало, варена картопля, часник. Майже усі курять самосад, голосно розмовляють, смачно закушуючи щойно випиту чарку. Пам’ятаю ці чарки, їх і сьогодні звуть «гранчаками». Міцні, зручні, і, що важливо, в них вміщується рівно сто грам оковитої. Присутні, перебиваючи один одного, розповідають про всілякі випадки, що траплялися з ними на війні, з сумом згадують сусідів, що не вернулись з фронту, скаржаться на сьогоднішнє життя-буття. …Я прийшов зі шко¬ли і мене мати теж посадила за стіл обідати. Під час розмови хтось згадав нашого діда Шипрука, 90-річного велетня з великою лисою головою. Він жив окремо, але під одним з нами дахом і мав окремий вхід до власного помешкання − великої кімнати з піччю. Мати миттю збігала за ним і запросила до гурту. Невдовзі, шкутильгаючи на дере¬в’яну ногу (перша світова), дід з зусиллям переступив поріг і привітався. Без поспіху над відром сполоснув мозолисті руки, витер довгим домотканим рушником і примостився на краю лаві. Побачивши гостя, уже сп’янілі фронтовики весело загомоніли, а батько поставив перед ним щойно налиту чарку. Подякувавши за запрошення, дід якось по-щирому побажав присутнім міцного здоров’я. Затим спокійно завченим рухом осушив «гранчака» і мовчки став закушувати. Серед шумної компанії виявився чоловік, який чи-то не знав української мови, чи, швидше за все, хотів показати товариству свій гонор, розмовляв поганою російською. Це виглядало досить кумедно, але на цю людину ні¬хто не звертав уваги. Згодом, уже сп’янівши від випитого та вибравши в галасі паузу, дід, видно для того, щоб бути почутим, голосно запитав: − А хто це серед нас «штокає» і «какає»? Наступила тиша. І ніхто, ніхто не наважився її порушити, або просто не знав, як вийти із делікатної ситуації. І лише мати, а за нею і батько, нагримавши на старого, стали запрошува¬ти гостей знову взяти чарки в руки. ...Промайнуло немало літ. Пішов у кращі світи дід, а за ним і батько. Але цей випадок закарбувався у моїй пам’яті. Сьогодні, згадуючи його, за¬хоплююсь, як глибоко в душі була любов до рідної мови у люди¬ни, яка ледь-ледь вміла читати та писати, і яка все-таки наважилася і зупинила, можливо, грубо, це «штокання» і «какання». Так, любов до свого рідного жила у генах наших предків, це була їхня духовність, це була суть їхнього життя, мислення, це була їхня мораль… (Уривок із повісті «Дід Шипрук»).

Администрация сайта zhzh.info может не разделять точку зрения авторов опубликованных материалов и ответственность за них не несет.
Комментариев: 2
Юрко
1 Градовський (Юрко)   • 15:12:49, 30.01.2016
0

Пане Григорію, не можна це поширювати, бо Путін нападе))
MiroSlaVira
2 Gregory (MiroSlaVira)   • 08:39:52, 03.02.2016
0

Якщо на нього нападе "швидка Настя - то не буду, а якщо ні - то буду і довго!
avatar


Обратите внимание:


Это интересно!

Loading...

Читайте ЖЖ.инфо