ПриватБанк - Новости Житомира
Журнал Житомира
Новости сегодня: Понедельник, 05.12.2016    14:32:09
» » » 2016 » Июль » 12
Hasan ІТІТЬ

Hasan


Оценка: 2.1/5
Голосов: 25

ІТІТЬ

12.07.2016, 20:57:21 981 2.1 15

http://lb.ua/news/2016/07/12/340043_itit_stsenariy_pravoslavnogo.html
 

... Отець Іван обвів поглядом натовп, що зібрався перед ворітьми Святогорської Лаври. Старенькі бабці в запилюженому чорному дранті, підтоптані мужички в камуфляжі з поставами колишніх спортсменів та набряклими фізіономіями чинних алкоголіків, худорляві бородаті інтелігенти з навіженим фанатичним блиском з-за тріснутих скелець окулярів, агресивні тлустозаді мамаші з сопливими сумними нащадками... Над суворими обличчями прочан майоріли кілька церковних корогов, вицвілий імперський прапор Росії та з десяток ікон у важких позолочених ризах — здебільшого канонічних, хоча траплялися й зображення московського царя, а пикатий макіївський піонер Сірьожа міцно стискав у руках образ рівноапостольного князя Владіміра Владіміровіча, куплений його мамою за ящик водяри в водія путінського гуманітарного конвою. Владімір Владіміровіч дивився на паству очима, сповненими любові, доброти та дещиці природньої гебістської недовіри. “Ох і кунсткамера”, - подумав отець Іван, після чого сплюнув на землю, тричі перехрестився й звернувся до натовпу:

- Ну шо, вєсь рускій мір в сборє?

Натовп схвально загув, вимахуючи корогвами й іконами. Мовчав лише піонер Сірьожа — він зосереджено стирав з чола Владіміра Владіміровіча шмарклю, яка зрадливо капнула на ікону з Сірьожиного носа. “Говоріла ж — в рєчкє не купацца, — сичала з-за спини Сірьожина мама, огрядна продавчиня з “хімкою” на голові, — вон у Пєтрових дєті как дєті, на отстойнік ходят і нє болєют! Стида тєпєрь нє обєрьошся, шо батюшка подумаєт?!” За педагогічним словом не забарилося й діло — Сірьожа відчув важкенький потиличник, від якого на щойно відчищене чоло Владіміровіча вилетіла ще одна краплина. Батюшка ледь не розреготався, проте зробив суворе обличчя, пронизливо зиркнув з-під брів на Сірьожу та його маму та по-армійському відчеканив:

- Ну тада на мать гарадов рускіх — і-тіть!

 

 

Натовп слухняно рушив на захід, здіймаючи куряву над трасою.

* * *

— Батя, а долго нам єщьо ітіть? — гугнявий голос слюсаря Васі розбудив отця Івана, який приліг у затінку потужного, хоч і геть уже всохлого дуба.

— Долго, сина, долго. Кієв так просто нє возьмьош, тут видєржка нужна і тєрпєніє. Отдохньом січас, сіл набєрьомся — і в путь. С намі же женщіни, дєті... Вон пусть малєц отдохньот хоть чуток, — батюшка махнув рукою на Сірьожу, що вивчав якусь табличку на огорожі біля дуба, та перевернувся на другий бік. Уже майже засинаючи, отець Іван почув голосок Сірьожі: “Іс-то-ри-ко-куль-турний комп-лекс за-по-розь-кий дуб. Маам, а шо такоє історікокультурний?”

Сон зняло мов рукою — батюшка миттю скочив на ноги та заволав:

— Всьо, отдохнулі! Ітіть! Мать гарадов рускіх ждьот!

* * *

Рідкий лісок обабіч дороги раптом скінчився  перед прочанами аж до самого обрію розкинулося море піску.

— Батюшка, а ми точно туда ідьом? — у голосі вчителя російської літератури Вісаріона Дормідонтовіча звучали цілком обгрунтований скепсис та ледь приховане роздратування. — Я што-то пустинь на картє Малоросії нє пріпомінаю.

— Точно, син мой. Путь в Кієв нєблізкій, но всє дорогі вєдут к храму! — відрізав отець Іван.

Вісаріон Дормідонтович хотів ще щось сказати, але в роті від спеки пересохло так, що витрачати сили перехотілося.

* * *

Обдерта купка прочан пленталась піском без особливого ентузіазму.

 

 

— Батюшка, да скоко можно? Уже август на дворє, а ми всьо по пєскам ходім. На празднік уже точно опоздалі, — скавулив Вісаріон Дормідонтович. Імперський прапор уже не майорів гордовито над його полисілою маківкою, а був щільно навколо неї обмотаний — на древко вчитель російської літератури спирався при шкандибанні нескінченними пісками.

— К Богу, син мой, ітіть нікада нє поздно, — наставницьки промовив отець Іван та побатьківськи скуйовдив волосся на голові піонера Сірьожі. — Правда ж, Сірьожо?

— Правда, — розгублено промимрив Сірьожа. — Дядя Ваня, а пачіму ми уже мєсяц єдім тока адну манку?

— Што гумконвой прівьоз, то і єдім, — відказав батюшка. — Нєгоже православному чєловєку дарамі пєрєбірать! Вот будєм в Кієвє — просфорой угощу!

— Да в каком Кієвє! Ми із етой пустині нікогда нє вибєрємся! — верескнув Вісаріон Дормідонтович. — Скоко уже ходім, а GPS на смартфонє всьо какіє-то Олєшковскіє пєскі чєкініт!

Отець Іван зробив непомітний знак рукою, і до Вісаріона миттю підскочив спортивного вигляду дячок, що досі плентався в ар'єргарді каравану.

— Ето всьо тєбя бєсовская машинка іскушаєт! — лагідно промовив Іван до вчителя. — Отдай єйо Остапу, даби во грєхє сомнєніямі нє мучіцца. А то єщьо, нєровєн час, і до Фейсбука добєрьошся...

— Паазвольтє, ето же мойо! У мєня больше нічєво нє осталось, всьо вам на храм отдал, — завив Вісаріон, але дячок Остап боляче стис його залізними пальцями за шию.

— Смартфон сюди, курва мать! — із притиском промовив дячок і про всяк випадок уточнив про мать: — Мать гарадов рускіх! Пресвята богородиця!

Вісаріон похнюплено віддав мобільника. З-під імперського тюрбану струмками стікав піт, а з-під тріснутих скелець — сльози.

* * *

Прочани лежали на піску штабелями. Сонце палило нещадно, але учасникам православної ходи було все одно. Сил на подальше пересування каегорично не вистачало.

— Ну шо, ітіть? — бадьоро гукнув до натовпу отець Іван з-під єдиного на кілометри навколо кущика калини.

Ніхто не відповів. У пустельній тиші легенький степовий вітерець розносив лише мичання товстуна Сірьожі, який сидів біля мами з казанком та жадібно давився грудками манної каші.

— Ну харашо, ночью пайдьом. Отдохнітє, дєті моі, до Кієва путь нєблізкій... — погодився батюшка та розвернувся до дячка, який тут же, в затінку калинового куща, тасував засмальцовану колоду карт.

Несміливий стогін полегшення засвідчив, що прочани почули свого поводиря.

— Вот уже і август кончаєцца, — байдуже промовив сам до себе учитель Вісаріон з-під покладеного на обличчя імперського прапору. Голос його був не менш вицвілим, ніж ганчірка з ледь помітними біло-жовто-чорними кольорами. — Січас, навєрноє, чісло двадцать трєтьє. Ілі даже двадцать пятоє... Даже нє опрєдєліш тєпєрь, бєз смартфона-то...

Обличчя під прапором раптом розпливлося в блаженній посмішці — десь у пустелі ледь чутно зазвучало “Боже, царя храні”. “Вот і ангєли запєлі”, — подумав учитель і провалився в гарячковий пустельний сон.

— Ох і рінгтони у вати, — сплюнув дячок Остап та передав отцеві Івану смартфон Вісаріона. — Вас, пане підполковнику! Центр викликає.

— Слава Україні! Позивний “Мойсей Сусанін” слухає, — тихо, аби не почули стомлені православні, сказав у слухавку батюшка. — І вас із Днем Незалежності! У нас тут усе чудово, все йде за планом. Та ви що! Дякую! Служу народу України!

Отець Іван із посмішкою передав смартфона Остапові:

— Танцюй, братику! Мені полковника дали, тобі — капітана!

Дячок ледве стримався, аби не задерти рясу та не ушкварити гопака, проте під уважним поглядом Сірьожі посерйознішав та відповів:

— Добра звістка, швидше би відсвяткувати таке діло. А що кажуть, довго нам іще з цими навіженими блукати?

— Та довго ще, мабуть. Бачиш оці портрети? — “Сусанін” вказав на ікони московських царів, розкидані серед поснулих прочан. — Поки вся ця хлань від сонця не розсохнеться та від дощів не зотліє — то так і блукатимемо. Раніше їх до людей пускати не можна...

Остап із розумінням кивнув головою та замовк, про щось надовго замислившись. Портрети царів, хоч і розкидані без жодного зайвого задуму, чомусь усі, як один, дивилися прямо на нього — з розчаруванням, люттю та якимось нетутешнім сумом загадкової російської душі. По щоці святого равноапостольного Владіміра Владіміровіча, спертого на порожній казанок, сповзала велика біла грудка манної каші...

Администрация сайта zhzh.info может не разделять точку зрения авторов опубликованных материалов и ответственность за них не несет.
Комментариев: 15
14школа8класс
1 Олександр (14школа8класс)   • 22:10:07, 12.07.2016
+5

Уважаемый Hasan, спасибо за блог! Читал и другие вещи автора-Юрка Космина, он - виртуоз украинского слова! Пишет образно, метафорично с сарказмом! Меня форма даже больше привлекла, чем содержание, так как автор, мне так показалось, местами даже несколько снисходителен к происходящему и не навязывает свое мнение читателю, а предлагает!
Hasan
2 Олександр (Hasan)   • 22:22:50, 12.07.2016
0

Дякую!
Але особисто мені здалась найцікавішою саме задумка твору, а не її реалізація.
По формі, знову ж таки, на колір і смак товариш не всяк. ІМХО, серед авторів, які пишуть на схожу тематику, кращого за Василя Рибнікова з Цензор.нет не бачу. От вже дійсно віртуоз словесних зворотів і влучних виразів - навіть неправильно розставлені розділові знаки не заважають насолодитись соковитими фразами...
14школа8класс
3 Олександр (14школа8класс)   • 22:31:27, 12.07.2016
+4

На 2 моя думка такаж , бо "соковито", як Вы пишете, це - дiйсно яскрава оцiнка!
14школа8класс
4 Олександр (14школа8класс)   • 22:48:04, 12.07.2016
+3

Только тот, кто владеет языками знает и может понять, что говоря по-русски, например, вне Украины, отдельные мысли и эмоции , глубже, полнее и фольклернее передает украинский язык.

Например : з глузду зйiхати (!), чарiвниця, немовля, кволий, пустеля, твiр,очi, горiлка, насолода, сваритися, дружина, майно, кiт, ласощi, то що!

(!) сейчас, под рукой, увы, нет i с двумя точкми.

PS: Были моменты, когда, свою дочку "объявлял" - сварщицей, не от названия профессии, а от слова " сваритися".
А еше, недавно, сопоставил влияние и перевод итальянского слова -" ДУЧЕ" - (вождь, направляющий) Вышло- ВЕДУЧИЙ" .
И еше, Ru и Ua, состоят из примерно- 70% слов, немецкого, английского, французского, тюркского польского, итальянского и древнееврейского происхождения.
Языки развиваются, конкурируют и влияют друг на друга!
Cobalt
5 Cobalt (Cobalt)   • 02:15:26, 13.07.2016
0

"...- Ну тада на мать гарадов рускіх — і-тіть!..."

" - Так куда ж ітіть?! Вже, мабудь бля, прийшли..." (с) (Лесь. "Данко".)
коррупционер
6 владимир (коррупционер)   • 09:13:33, 13.07.2016
-8

вместо всеправославного собора эти люди прошлись по украине.
мимо крита мп пролетело.
Секта ну шо тут скажешь.
SlavaNibiru
7 Святослав (SlavaNibiru)   • 10:32:48, 13.07.2016
+3

А як там у кп справи з всеправославним собором, не підкажете?
коррупционер
11 владимир (коррупционер)   • 15:37:36, 13.07.2016
-3

на 7.
А причем здесь кп?
Кп добивается признания.И этот собор подтвердил что шансы на успех большие.
Или вы хотите здесь и сейчас?
SlavaNibiru
12 Святослав (SlavaNibiru)   • 16:32:31, 13.07.2016
+4

Так, з 1992 добивається з такими шаленими успіхами, що навіть УАПЦ відхрестилася від КП.
Яким чином цей собор підтвердив, що шанси на успєх большиє? Тим, що питання визнання КП взагалі навіть не підняв, не зважаючи на стогін купки депутатів ВР (які забули, що живуть у секулярній державі)?
коррупционер
14 владимир (коррупционер)   • 07:48:27, 14.07.2016
-2

на 12.
Так, з 1992 добивається з такими шаленими успіхами, що навіть УАПЦ відхрестилася від КП.

Сколько лет готовился этот собор?

Дайте мне ответ на этот вопрос тогда и поговорим что 24 года это много для таких вопросов.
SlavaNibiru
15 Святослав (SlavaNibiru)   • 08:40:42, 14.07.2016
+2

Яка різниця скільки він планувався, якщо жодна із патріархій що приймали участь у ньому або планували прийняти, не визнає кп і не визнавала на протязі 24 років? Шансів отримати канонічний статус у тисячи разів більше у УАПЦ і тоді кп доведеться або розходитися, або приєднуватися до УАПЦ, на що Філарет ніколи не погодиться. Ви радієте з того що деякі патріархії відмовилися від собору, але не помічаєте того факту що кп навіть не було туди запрошено. Це й є ті самі большиє шанси на успєх?
Stoics
8 Вольдемар (Stoics)   • 13:47:32, 13.07.2016
-1

... блятский копипаст. гореть хасану (сотоварищи) в аду. может, даже при жизни...(((
Semen1952
9 Semen (Semen1952)   • 14:00:31, 13.07.2016
+3

Кто цитирует Википедию, кто Библию, пора цитировать "Майн Кампф" на украинском языке...
14школа8класс
10 Олександр (14школа8класс)   • 14:41:11, 13.07.2016
+3

Стоит только посожалеть, что в нашей части Европы, не было эпохи возрождения (14-16 век) и не было протестантизма, когда перестали платить Папе ( Германия , Голландия етс.) .
У западно-европейских христиан, уже более- менее "все" распалось и "все" соединилось! У католиков , есть центр управления -Римским престол,который был (!) автором мировой политики и основным заказчиком архитектуры и искусства с одной стороны и есть протестанты, последователи Лютера и Кальвина с другой стороны!

У восточно-европейских христиан,(расматриваем тер б. ссср) , после падения Византии, такого центра нет, все пошло по нац. квартирам. Приём христианства в 4-5 веке Грузией и Арменией, потом 10 век- Киев, крещение Руси! Затем, централизованное государство от рос Империи до развала СССР и далее.
Процессы-происходят! Наблюдаем!

Одно успокаивает, что рыбы плавают при любой погоде!
Cobalt
13 Cobalt (Cobalt)   • 20:34:31, 13.07.2016
0

"... потом 10 век- Киев, крещение Руси! ..."

А кацапы бают, что маскма раньше произошла...
avatar


Обратите внимание:


Это интересно!

Loading...

Читайте ЖЖ.инфо