Журнал Житомир инфо

УКР | РУС        Сегодня: Суббота, 22 Января 2022    04:57:14
Живой Журнал » Статьи » Авторская колонка » Игорь Иваницкий » Iгор Миколайович

Про ще одну екологічну загрозу - цього разу вже в самому центрі міста (доповнено)

Автор Игорь Иваницкий

Игорь Иваницкий

все статьи автора

Одже – обіцяні пояснення і уточнення.
 
Постійним читачам “Житомирського Журналу” відомо, що зазвичай я вихожу на широкий загал з подібною інформацією зі вже накопиченим фактологічним матеріалом, достатнім, щонайменше, для прокурорського реагування – документами, фото та відеоматеріалам, свідками тощо. Наразі ж склалося не зовсім так – є лише “джерела інформації”, тобто ті ж самі свідки (зрозуміло, що імен їх я в жодному випадку не опублікую – хоча, як завжди, з радістю забезпечу представникам компетентніх органів можливість безпосереднього спілкування з ними – за умови, звичайно, збереження їх “інкогніто”). Причина проста: документація щодо подібних об’єктів була закритою виключно для службового користування ще за радянських часів, пізніше частоково втрачена, частково – можливо й прихована (хоча десь – у якихось архівах, щось, безумовно, існує). З іншого боку, потрапити на об’єкт самому – в офіційному порядку не складає жодних проблем. Але ж в офіційному порядку – ніхто мені не покаже того, чтого мені бачити не варто. Шукати ж інших шляхів – це час, якого, з огляду на серйозність питання, могло і не вистачити.
 
Не приховую – першій інформації я не повірив, запідозрив якусь чудернацьку провокацію (хоча джерелом її була людина, більш ніж у цьому питанні компетентна і, свого часу, “допущена”). Потихеньку почав наводити довідки, розпитувати людей, які могли б щось знати. Переважна більшість спроб, зрозуміло, нічого не дала. Але й виявилися обставини, які вже викликали серйозне занепокоєння – в окремих випадках абсолютно протилежні джерела фактично підтверджували одне одного, посадовці з числа можливо “утаємничених” – багатозначно відмочувались, втуплюючи очі в підлогу. Коли ж мені стало відомо про якісь роботи, що ведуться в підвальних приміщеннях (вже пізніше я дізнався – не якісь, а саме роботи з демонтажу обладнання, простіше кажучи – “вирізка металу”), я зрозумів – часу немає, будівля готується під продаж (якщо вже не перепродана) і перебудову.
 
Безумовно, не варто в прийнятті тих або інших рішень керуватися інформацією, яка “не може бути прийнята в суді в якості доказу”, але, коли отримана “оперативним шляхом” інформація настільки детальна і несуперечлива – її варто, щонайменше, перевірити – детально і прискіпливо, мова ж бо йде про більш ніж серйозні речі. “Краще нехай ми пошиємося в дурні, ніж справдиться хоча б частина того, про що йдеться – а ми натомість не зробимо нічого, щоб відвернути небезпеку” – такий висновок зробила, ознайомившись з суттю проблеми, міський голова Шелудченко Віра Тимофіївна.
 
То ж, про що саме йдеться?
 

Багато десятків років в три зміни працювала “гальваніка” заводу “Електровимирювач”: численні види лако-фарбового покриття, травлення печатних плат, покриття з використанням свинцево-олов’яних сплавів, оксидування, нікелювання, хромування – далеко не повний перелік номенклатури задіяних за тих часів технологічних процесів. Всі вони, зрозуміло, утворювали відходи. Зрозуміло й, що відходи ці проходили попередню обробку – часткову нейтралізацію, сепарування тощо. Але, якщо рідкі фракції відкачувалися практично одночасно з їх утворенням, то шлами (тверді фракції з незначним вмістом води) залишалися і захоронювалися в спеціально для цього облаштованих підземних шламонакопичувачах. А це – сполуки важких металів (у т.ч. особливо небезпечного хрому), солі особливо агресивних кіслот тощо. Розрахунок в подібних технологіях зазвичай робиться на те, що з часом солі ці впоступово втрачають свої небезпечні якості, шляхом природних процесів розкладаючись і перетворюючись на менш агресивні сполуки. Солі – але не метали.

 
Мені важко говорити про припустимість концентрацій того або іншого в накопичених шламах – мені не відомо нічого про фактичний вміст і обсяг накопичених відходів. Я лише можу робити припущення, виходячи з відомих обсягів виробництва заводу та загального терміну його існування. Міські екологи припускають, що частину відходів свого часу було вивезено на т.з. прирейковий майданчик заводу (вул.Праці), але це могло бути зроблено не раніше 89/90-го року, та й викликає сумнів, що вивозились саме особливо небезпечні фракції – тим більше, що детальної інформації у екологів наразі також немає. Як немає її (можливо) і в обласному управлінні охорони навколишнього середовища. Варто зауважити ще й те, що утилізація гальваношламів подібної категорії небезпеки в нашій країни здійснюється лише на спеціалізованих підприємствах міста Шостки, і коштує значних грошей (а до того ще й вартість спецтранспорту, спецперсононалу, хімічного захисту тощо). Чи можна покладатися на те, що невідомий хтось, невідомо коли, згортаючи діяльність заводу взагалі і цеху зокрема – “зробив все як треба”? Питання, зрозуміло, більш ніж риторичне.
 
Не риторичним у даному випадку є лише одне: якщо вся оця отрута і по сьогодні знаходится під землею – в разі будь яких будівельних робіт на цій території уся вона в найближчий час потрапить в прилеглі грунти. Передбачити наслідки – важко, бо до безумовного затруєння грунтових вод і каналізаційних стоків додасться ще й вторинне забруднення водогонів питної води.
 

Справа в тім, що технічний стан водогонів у цьому районі характеризується зовсім не технічним терміном “ніякий”. Труби, що відпрацювали вже не перший можливий термін експлуатації, під час перерв у водопостачанні фактично всмоктують в себе все, що знаходиться в прилеглих грунтах. А коли тиск відновлюється – ви отримуєте до ранкового чаю або кави ще й порцію невідомо якої гидоти. Чи не цим пояснюється те, що значно почастішали останнім часом скарги на якість питної води? Саме тим, що вже відбувається поступова інфільтрація “невеликих доз” отрути зі сховищ, реальний фізічний стан яких сьогодні нікому не відомий?

Практично відразу після оголошення запиту довелося почути на свою адресу висловлювання на кшталт “замовні інсинуації”, “конкурентна боротьба”, “політична провокація” тощо. Іншої реакції я й не чекав, і не лише у такій – досить, поки що, м’якій формі. Зрозуміло, що за власністю такого масштабу, як будівлі і земля безпосередньо в центрі міста, стоять “великі гроші” – а “великі гроші” не люблять, коли сунуть носа на їхню кухню. Тому просто черговий раз підкреслюю: я – не олігарх, торгових, розважальних, офісних тощо комплексів не маю і не будую, інтересів жодної з політичних сил, дякувати богу – не представляю, фактичні ж власники такої привабливої нерухомості, як і можливі її майбутні забудовники – мені невідомі (чутками і плітками не керуюся, бо знаю реальну ціну подібним “джерелам інформації”).

Варто зауважити, що нижченаведений депутатський запит, оприлюднений на початку сесії 03.07.2008р., був підтриманий одноголосно усіма присутніми депутатами Житомирської міської ради. Чи то дійсно так всі разом “пройнялися почуттям відповідальності”, чи то спрацювала звичка піднімати руку синхронно з Вірою Тимофіївною – це вже не головне. Головне – проблему окреслено, і перший формальний крок до її врегулювання – зроблено. Далі слово за компетентними органами і фахівцями.

 

Післямова (оновлено 16.09.2008р.).

Тиждень тому, перебуваючи в Житомирі, фактичний власник будівель та території, що колись були заводом "Електровимірювач", в приватній бесіді підтвердив існування викладеної вище проблеми. Більше того, роз'яснив, що з цього приводу було зроблено відповідні звернення як до місцевих органів влади, так і на значно вищому рівні. Натомість підкреслив, що не існує жодних правовстановлюючих документів, які покладали б відповідальність за розв'язання проблеми саме на нових власників, згадані сховища - то є так звані "приховані вади" придбаного об'єкту, і, в разі виникнення якихось серйозних наслідків, ще невідомо хто перед ким нестиме відповідальність і хто кому відшкодовуватиме збитки. Ось така реальність. Від себе ж додам лише наступне – не використовуйте те, що тече з вашого крану, в їжу. Ще ноги мити – куди не йшло, та й то... як казав відомий літературний герой: “бог их знает, чего они туда плеснули”.


Житомирській міській раді
Житомирському міському голові ШЕЛУДЧЕНКО В.Т.
копія: Житомирському міжрайонному природоохоронному прокурору молодшому раднику юстиції КОКА.С.Л.
копія: Прокурору м.Житомира старшому раднику юстиції КОТЛЯРЧУКУ О.В.
Депутата Житомирської міської ради Іваницького Ігоря Миколайовича


ШАНОВНІ КОЛЕГИ.
ШАНОВНА ВІРО ТИМОФІЇВНО.

Звертаюсь до вас з питання щодо ситуации, яка може становити значну загрозу здоров’ю мешканців міста, зокрема його центральної частини, прилеглої до території заводу “Електровимірювач”.

З компетентних джерел мені стало відомо про існування на території заводу, а саме в районі розташування цеху гальванічної обробки матеріалів, підземних сховищ, частина з яких впродовж кількох десятків років використовувалася для розміщення відстойників – де відходи хімічних та галванічних технологічних процесів виробництва розділялися на рідкі водні розчини і шлам. Рідкі розчини, після відстоювання, зливалися в міську каналізацію (що, при умові дотримання відповідного технологічного регламенту, не складало небезпеки оточуючому середовищу). А ось шлами – не вивозилися, натомість захоронювалися безпосередньо в шламонакопичувачах – спеціально для цього облаштованих у згаданих підземних сховищах.

Варто підкреслити, що шлами ці, виходячи з номенклатури вироблюваної заводом продукції та загальновідомих технологічних процесів при її виготовлені – вміщують значні концентрації сполук солей хлорної кіслоти, свинцю, олова, нікелю, хрому (особливо небезпечного для оточуючого середовища і здоров’я людини) тощо.

Обсяги накопичених у згаданих сховищах, за кілька десятків років їх активної експлуатації, шламів, навіть за приблизними оцінками, можуть загрожувати неабиякою екологічною катастрофою – в разі їх потрапляння в прилеглі грунти. Стосовно но ж цілістності конструкцій підземних шламонакопичувачів, з врахуванням терміну їх експлуатації, не може не існувати більш ніж обгрунтованих сумнівів – не виключено, що процес інфільтрації небезпечних сполук в грунтові води відбувається вже сьогодні.

Ситуація суттєво ускладнюється ще й тим, що стан водогонів в місті, зокрема і в згаданому районі, як відомо будь кому, хто зтикався з проблемами міського комунального господарства, м’яко кажучи, залишає бажати кращого. Значна кількість пошкоджень, яка є причиною втрат води, має й інший бік – в ситуації нерегулярного водопостачання в періоди, коли водогони не знаходяться під тиском, створюються сприятливі умови для потрапляння до них розчинів вищезгаданих небезпечних хімічних сполук (чим, можливо, частково і пояснюється значна кількість скарг мешканців окремих районів міста на якість питної води – вторинним її забрудненням).

Але масштаби забруднення, викликаного вищенаведеними чинниками, не йдуть у жодне порівняння з тим, що може статися у разі перебудови будівлі цеху та забудови прилеглих територій без здійснення спеціальних заходів унебезпечення оточуючого середовища від залпового затруєння. Справа в тім, що відкачування таких сховищ та подальша утилізація їх вмісту потребують більш ніж значних коштів, не в останню чергу й з причини технічної складності таких заходів з огляду на розташування об’єкту в центрі міста.

В той же час, як мені стало відомо з джерел, що заслуговують на довіру (і можуть бути перевірені в офіційному порядку), в згаданих сховищах вже ведуться підготовчі роботи, щонайменше – на стадії їх обстеження. І непокоїть в цій ситуації те, що детальна інформація стосовно них, свого часу зі зрозумілих причин закрита виключно для службового користування, не є доступною і сьогодні – я особисто робив спроби проконсультуватися з цього питання зокрема і в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області, де у відповідь послалися на відсутність будь-якої технічної документації, хоча й, в неофіційному спілкуванні, не заперечили існування окресленої проблеми.

Вищевикладене дає підстави для припущень у тому, що найближчим часом можливо здійснення перебудови будівлі цеху і забудови прилеглої території (за наявною у мене інформацією – підземні сховища-шламонакопичувачі розташовані також і за межами будівлі). І, в разі якщо ці сховища буде просто законсервовано, простіше кажучи – залито бетоном, вже ніхто не зможе забезпечити контроль над ситуацією – механічні навантаження, невідворотні при проведенні будівельних робіт, викличуть пошкодження вже й так відпрацювавших свій термін конструкцій шламонакопичувачів – і процес затруєння навколишніх грунтів просто стане неможливо зупинити.

Варто додати, що з інших джерел я маю інформацію про можливість аналогічного стану речей на території заводу “Промавтоматика”. Але різниця, у даному випадку, суттєва – аналогічні сховища заводу “Промавтоматика”, якщо вони існують – розташовані на території промзони, тобто, на відміну від заводу “Електровимірювач” – на безпечній відстані від жилої забудови та шляхів пролягання водогонів питної води тощо.

Ще раз наголошую, що накопичений за кілька десятків років у підземних сховищах цеху гальванічної обробки матеріалів заводу “Електровимірювач” обсяг шкідливих речовин, з будь якої точки зору – не може не становити безумовної небезпеки для міста та його мешканців.

Тому, виходячи з вищевикладеного, пропоную:

  1. Від імені Житомирської міської ради звернутися до власника будівлі і земельної ділянки – де розташовані вищезгадані сховища, Державної екологічної інспекції, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області – з метою отримання та/або сприяння в отриманні детальної інформації стосовно наявності та фактичного технічного стану вищезгаданих сховищ, складу та обсягів накопичених в них речовин тощо.
  2. На підставі отриманої таким чином інформації, спільно з фахівцями Державної екологічної інспекції і комунальних підприємств – по експлуатації штучних споруд та управління водо-каналізаційного господарства, - провести детальний аналіз проектів забудови зазначеної території на предмет оцінки можливої небезпеки від вказаних сховищ оточуючому середовищу, зокрема – щодо можливості затруєння водогонів та каналізаційних мереж на прилеглих територіях житлової забудови. Розробити і довести до власника відповідної земельної ділянки план заходів для унебезпечення міста від можливих негативних наслідків її (ділянки) експлуатації.
  3. Контроль за ситуацією здійснювати силами постійно діючих депутатських комісій з питань житлово-комунального господарства, благоустрою та екології і з питань містобудування, архітектури та землекористування. За необхідності – утворити тимчасову спеціальну комісію під безпосереднім керівництвом міського голови.

Прошу депутатський корпус Житомирської міської ради підтримати цей запит. Копії запиту, з метою забезпечення контролю, будуть передані мною до Житомирської міжрайонної природоохоронної прокуратури та прокуратури міста Житомира.

Автор: Iгор Миколайович http://krokradio.zt.ua
Игорь Иваницкий | 02 Июля 2008 | Просмотров: 10998
Редакция "Журнала Житомира" может не разделять точку зрения автора статьи
и ответственности за содержание материала не несет.
Комментариев: 4
KAPJICOH
1 Андрей (KAPJICOH)   • 10:19:05, 16 Сентября 2008 [Материал]

Столько времени прошло 2 месяца, а никто из властей и не чешется....
Ответ: Смею утверждать, что уже и не почешется
Сашко
2 Alex (Сашко)   • 11:31:49, 17 Сентября 2008 [Материал]

Наскількі я бачу, для Житомира є більш важливі проблеми, ніж якісь там небезпечні відходи гальванікі в центрі міста: з ким утворить коаліцію БЮТ, чи будуть нові дострокові вибори і хто правий в конфлікті в Південній Осетії...
Makedonskii
3 А.Ф. (Makedonskii)   • 11:57:46, 18 Сентября 2008 [Материал]

Живу в непосредственной близости. Недавно поставил систему фильтрации на основе обратного осмоса. Теперь в еду и питье идет только такая вода. Все хочу сдать на експертизу в СЄС.

Теперь по поводу гальваники. Поговаривают, что Фуршет как раз на месте такого цеха и находится. Только уже не Измерительского, а Промавтоматики


Ответ: Совершенно верно (см. текст запиту - предпоследний абзац перед пропозиціями). Правда, насколько мне удалось выяснить позже - исходные объемы захоронений там были существенно ниже, и часть их в свое время таки была вывезена на утилизацию.
Makedonskii
4 А.Ф. (Makedonskii)   • 13:28:11, 18 Сентября 2008 [Материал]

Не дочитал, каюсь smile
Ответ: Дык... и я бы, наверное, не дочитал... smile

Обратите внимание:


Читайте ЖЖ.инфо