Журнал Житомир инфо

УКР | РУС        Сегодня: Воскресенье, 11 Апреля 2021    01:53:26
Житомир » Мой блог » Юрко » 2011 » Сентябрь » 22
Юрко Радянське підпілля знищило Хрещатик за тиждень

Юрко


Оценка: 2.8/5 Голосов: 18

Радянське підпілля знищило Хрещатик за тиждень

22 Сентября 2011, 19:39:55 2923 2.8 21

Кияни навпроти Бессарабського ринку спостерігають за відступом радянських військ, вересень 1941 року


Кияни навпроти Бессарабського ринку спостерігають за відступом радянських військ, вересень 1941 року
Киянки з німецькими солдатами біля руїн Успенського собору лаври, висадженого в повітря незадовго перед тим радянськими підпільниками, осінь 1941­го
Киянки з німецькими солдатами біля руїн Успенського собору лаври, висадженого в повітря незадовго перед тим радянськими підпільниками, осінь 1941­го
Німецькі сапери виносять з Музею Леніна – нинішній Будинок вчителя на Володимирській, 57 – радянські радіокеровані пристрої, що мали зруйнувати цю споруду. Вересень 1941 року. Тут виявили найбільшу порцію вибухівки – три тонни. Кілька днів вона стояла ліворуч від входу. Кияни сходилися її розглядати
Німецькі сапери виносять з Музею Леніна – нинішній Будинок вчителя на Володимирській, 57 – радянські радіокеровані пристрої, що мали зруйнувати цю споруду. Вересень 1941 року. Тут виявили найбільшу порцію вибухівки – три тонни. Кілька днів вона стояла ліворуч від входу. Кияни сходилися її розглядати
Зруйнований Хрещатик, зима 1941–1942 років. Праворуч – спалений ”Ґранд­готель”, у центрі – руїна головпоштамту, у глибині – флігельний будинок номер 26. По війні його відбудували як один із корпусів телерадіоцентру

Зруйнований Хрещатик, зима 1941–1942 років. Праворуч – спалений ”Ґранд­готель”, у центрі – руїна головпоштамту, у глибині – флігельний будинок номер 26. По війні його відбудували як один із корпусів телерадіоцентру

До самої здачі Києва радянські радіо й газети захлиналися, що столиця України не буде під окупантами. Та місцеве начальство, працівники НКВС іще після першого, провального для радянських військ тижня війни, почали вивозити з міста на схід країни свої родини. Десятки легковиків звозли їх до залізничного вокзалу, а вантажівки – їхнє добро. Відомчі будинки в центрі міста спорожніли. Для їх захисту від мародерів виставили охоронців.

Кияни не могли того не помічати. "Что это за власть, когда дала машины для своих жен, чтобы их увозить, а Красную Армию заедают вши", – цитував у спецповідомленні слова телефоністки київської міжміської станції 6 серпня 1941­го начальник Управління НКВС у Київській області. Із першого ж дня війни "органи" ретельно відстежували такі висловлювання. Лише за тиждень – із 21­го до 28 липня – за підозрою в антирадянській діяльності НКВС затримало в Києві 671 особу.

Пропаганда поширювала повідомлення про нальоти радянської бомбардувальної авіації на німецькі міста. На вулицях демонстрували зразки захопленої ворожої техніки – само­хідну гармату, панцерник, літак або нацистський прапор зі свастикою тощо. Для підтримки морального духу населення в понеділок 8 вересня в школах відновили навчання. Та через бомбардування уроки того дня декілька разів переривали, а потім узагалі припинили.

Фронт стрімко наближався до міста. На вулицях з'явилися тисячі військових, що спішно відступали в бік переправ на Дніпрі. 18 вересня пролунав надпотужний вибух. У багатьох будинках у центрі потріскали стіни й повилітали шибки. Це працівники НКВС та інженерні підрозділи 37­ї армії підірвали Ланцюговий міст – разом із червоноармійцями, які ним відступали. У повітря висадили й інші мости. Киянка Надія Іващенко, 1923 року народження, була свідком, як підірвали Наводницький:

– Усе – танки, гармати, кулемети – тягнули кіньми на міст. Він був перед залізничним, оце де зараз побудований міст ­Патона. Був дерев'яний настил, а бики цегляні й бетонні. І тільки ми встигли перейти, як його висадили у повітря. І всі ті кулемети, підводи, гармати, і всі оті люди військові та цивільні пішли у воду. Бо ж відступали неперервною колоною. Усе горіло. Люди кричать і коні іржуть, міст весь палає, люди кидаються у воду з мосту. Це був жах…

Зв'язок із лівим берегом Дніпра, зокрема, Дарницею, втратили. Тепер туди можна було дістатися лише скориставшись послугами човнярів.

Відступаючи, радянські війська вивели з ладу електростанції. Київ залишили без світла. Зруйнували водо­гін і каналізаційну мережу. Люди мусили носити воду з ­Дніпра. Ті, які жили далеко звідти, брали її з водогінних колодязів чи криниць. Іноді воду доводилося нести за декілька кілометрів.

Кияни зрозуміли: їх залишають напризволяще. У місті настали безвладдя і безлад. Заступник Наркома внутрішніх справ УРСР Сергій Савченко звітував у спецповідомленні тодішньому секретареві ЦК КП(б)У Микиті Хрущову: "По агентурным данным, положение в гор. ­Киеве в настоящее время характеризуется следующим образом: 18 сентября 1941 года, к концу дня, части Красной Армии и советско­партийный актив оставили город Киев. После отхода частей Красной Армии в городе начался грабеж магазинов и складов. Грабеж продолжался до полудня 19 сентября. Населением были разграблены магазины и склады как центра, так и окраин города".

"Ось немолода жінка, задравши спідницю так, що на всю вулицю сяє яскраво­лілове трико, несе у пелені ­крупи, – описує історик Дмитро Малаков одну з тодішніх сцен у книжці спогадів "Кияни. Війна. Німці". – З величезними клумаками поспішає чолов'яга. У нього на голові – кілька велюрових капелюхів, один на одному. А онде якась дама пристойної зовнішності кантує по асфальту скреготливий бідон. З чим? З олією, медом, патокою чи з молоком? А тут і зовсім комічна ситуація: важко човгаючи під здоровенним лантухом, якийсь дядько тягне свою здобич. Аж раптом до нього ззаду підкрадаються двоє – кремезний чоловік з порожнім мішком і жінка. Вони на ходу підставляють ззаду свій мішок. Помах­блискавка бритвою, і вміст того лантуха миттю пересипається в нову тару, закривши всю групу хмарою білої борошняної пилюки. Недавній власник борошна втрачає рівновагу в прямому й переносному значенні й летить на асфальт, а нові грабіжники безкарно регочуть".

Опівдні 19 вересня до Києва ввійшли частини вермахту. Із двох боків одночасно – від Червоноармійської вулиці та Подолу. Без опору до вечора зайняли все місто. Приготовані до оборони української столиці мішки з піском, колючий дріт і протитанкові їжаки зі шматків рейок, якими були перегороджені вулиці, просто відсували вбік.

"Нарешті ми в місті, – занотував 20 вересня 1941­го у своєму щоденнику німецький офіцер із штабу 29­го армійського корпусу. – Після довгого часу ми знову їдемо вздовж асфальтованих вулиць, бачимо високі будинки, а не тільки бараки й сільські дороги, як було дотепер… На вулицях стоїть здивоване населення. Воно досі не знає, як поводитися. Тут і там боязкі вітання. Всюди, де тільки зупиняються німецькі солдати, їх одразу оточує велика юрба, готова до дружніх послуг і допомоги". Цей щоденник у березні 1942­го потрапив до Особливого відділу НКВС Південно­Західного фронту.

"Толпа антисоветски настроенных лиц, в количестве до 300 человек, на площади Калинина (нинішній майдан Незалежності. – "Країна") встречала входящие немецкие части с цветами и звоном колоколов Печерской ­лавры", – звітував Савченко в тому ж спецповідомленні Хрущову.

Із 20 вересня німецьке командування і комендатура почали видавати накази: про здачу вогнепальної, холодної зброї та радіоприймачів; про дотримання світломаскування; про реєстрацію всього працездатного населення. За їх порушення – розстріл. Це був перший шок від нової влади. Запроваджено комендантську годину із 19.00 до 5.00.

– Якщо з'явишся в такий час на вулиці, німецькі патрулі могли просто застрелити. Через це лягали спати коли темніло, – згадувала киянка Тамара Качан.

24 вересня близько 16.00 на Хрещатику пролунав перший вибух. У повітря злетів кінотеатр на розі вулиці Прорізної. Згодом почали вибухати й інші будинки центральної магістралі міста. Їхні підвали перед відступом радянських військ заповнили вибухівкою, горища – пляшками з "коктейлем Молотова". Розрахунок був такий: окупаційна влада під свої інституції та житло для високопосадовців передусім займе споруди в центрі. Та залишені в місті агенти НКВС поспішили: під руїнами будівель гинули не стільки окупанти – вони ще не встигли масово там осісти, як мешканці тих будинків.

На купу цегли перетворився міський поштамт, а далі – будинок Ґінзбурга – перша київська висотка, "Ґранд­готель". Хрещатик вибухав будинок за будинком. І горів. Німецькі військові намагалися гасити пожежі. Щоб локалізувати вогонь, підривали будинки на прилеглих вулицях. Від Дніпра протягли спеціально доставлені літаками пожежні шланги. Почали ними за допомогою насосів качати воду. Та радянські підпільники перерізали гумові рукави, фактично не давши рятувати місто. Урешті­решт німці відгородили Хрещатик, а солдати ходили від дверей до дверей і наказували мешканцям прилеглих вулиць залишити будинки. Люди провели тиждень просто неба – на площах і в парку на Володимирській гірці.

Урятувати від зруйнування німецькі сапери зуміли, зокрема, будівлі уряду – теперішній Кабмін, ­Верховної Ради, штабу Київського військового округу – ­зараз Адміністрація президента на Банковій, 11, Музей ­Леніна – нинішній Будинок учителя, Оперний театр. ­Устигли розмінувати й будинок НКВС Української РСР на вул. Короленка, 33. У ньому розташувалося гестапо. Нині там – на Володимирській, 33 – Служба безпеки України.

27­го на київських вулицях з'явилися оголошення "Усі жиди міста Києва і його околиць мають з'явитися у понеділок 29 вересня 1941 року о 8.00 на ріг Мельниківської і Доктерів­ської вулиць (біля кладовища). Взяти з собою документи, коштовні речі, а також теплий одяг, білизну тощо. Хто з жидів не виконає цього розпорядження і буде виявлений у іншому місці, буде розстріляний…" Призначений пункт збору був неподалік товарної залізничної станції, тож багато київських євреїв гадали, що їх просто кудись відправлятимуть із міста. Кружляли чутки, нібито німці обміняють євреїв на своїх військовополонених.

Декотрі ж вважали, що наказ з'явився через пожежі в центрі Києва. "Це справа "этих босяков" (тобто більшовиків. – "Країна")… Це вони вирішили зробити нам, саме нам – жидам, останню "гадость". Не будь цих жахливих вибухів, німці нас не зачепили б", – переповідає у спогадах слова свого приятеля Райзмана економіст із Києва Федір Пігідо­Правобережний.

29 вересня в Бабиному Яру почалися розстріли. За два перші дні там убили 33 771 єврея. А за весь час окупації – понад 100 тис. осіб. У тому числі й радянських військовополонених та українських націоналістів.

На киян чекали понад два роки голоду й терору

 

778 днів тривала німецька окупація Києва – із 19 вересня 1941­го до 6 листопада 1943 року

"Захватив Киев, немцы начали методически умерщвлять его. Сначала был разрушен Крещатик – один из самих красивейших и благоустроенных проспектов столицы Украины... Чтобы оправдать свои черные дела, немецкие власти пошли на хитрую и подлую провокацию: все, что ни поднималось силой взрыва на воздух, приписывалось партизанам. Немцы взорвали мосты, дома, водопровод, культурные учреждения"

З репортажу в газеті "Правда" від 8 листопада 1943­го. Провину за зруйнування центру Києва і значні людські жертви при цьому за радянських часів намагалися звалити на нацистів. Хоч 1963­го з'явилася брошура "Справка КГБ при Совете Министров УССР о диверсионно­разведывательной деятельности группы подпольщиков г. Киева под руководством И.Д. Кудри". У ній зазначалося, що вибухи в Києві – справа рук радянського підпілля на чолі з працівником НКВС Іваном Кудрею (1912–1942). Йому присвоїли звання Герой Радянського Союзу, ім'ям назвали одну з київських вулиць

 

665 000 радянських солдатів потрапили в полон вермахту  на підступах до столиці України в липні–вересні 1941 року. Ще сотні тисяч загинули або розбіглися навколишніми селами. До цього призвела заборона Йосипа Сталіна радянським військам відступати на лівий берег Дніпра. "Попереджаю Вас, – ішлося в телеграмі Сталіна до керівника Компартії України та члена Військової ради Південно­Західного фронту Микити Хрущова від 11 липня 1941­го, – що коли Ви зробите хоч один крок у бік виведення військ на лівий берег Дніпра, вас всіх буде жорстоко покарано як боягузів і дезертирів". Результат: 16 вересня 1941­го частини першої та другої танкової груп з'єдналися неподалік Лохвиці й Лубен на Полтавщині, замкнувши в Київському котлі майже 900­тисячне угруповання радянських військ. Урятувалися лише декілька десятків тисяч людей. Зокрема, 
20 тис. своїх солдатів зумів тоді вивести з оточення командувач 37­ї армії Андрій Власов – майбутній російський колабораціоніст нацистської Німеччини

600 будинків знищено, за приблизними підрахунками, в центральній частині Києва в другій половині вересня 1941­го. Згодом вибухи почалися знову. 1 листопада радянські підпільники спалили колишню Міську думу, що стояла посеред теперішнього Майдану Незалежності. 3 листопада злетів у повітря Успенський собор Києво­Печерської лаври – за 20 хв. після того, як звідти вийшов словацький президент Йозеф Тісо у супроводі німецького генералітету й окупаційної влади. Агенти НКВС спізнилися. А окупанти натомість почали мститися на киянах: після кожного вибуху розстрілювали 100 або 300 заручників. мешканців будинку, де він стався, і сусідніх

 








Администрация сайта zhzh.info может не разделять точку зрения авторов опубликованных материалов и ответственность за них не несет.

Блоги на эту тему:
Комментариев: 21
иноходец
1 ИНОХОДЕЦ (иноходец)   • 10:57:00, 23 Сентября 2011 [Материал]

Німецькі військові намагалися гасити пожежі. Щоб локалізувати вогонь, підривали будинки на прилеглих вулицях

Браво!!! Хорошие пожарные!!!

Урятувати від зруйнування німецькі сапери зуміли, зокрема, будівлі уряду – теперішній Кабмін

А я думал что штаб-квартиру Свободы...
SteamRoller
2 Михаил (SteamRoller)   • 11:38:34, 23 Сентября 2011 [Материал]

>>Німецькі військові намагалися гасити пожежі. Щоб локалізувати вогонь, підривали будинки на прилеглих вулицях
>>Браво!!! Хорошие пожарные!!!

Ага - но Крещатик разрушили большевики, о чём речь.
Фактически, в статье представлены спасители-немцы против тупо кровожадной Красной Армии.
Жду статьи про душку-Гитлера.
SteamRoller
3 Михаил (SteamRoller)   • 11:41:12, 23 Сентября 2011 [Материал]

>>3 листопада злетів у повітря Успенський собор Києво­Печерської лаври – за 20 хв. після того, як звідти вийшов словацький президент Йозеф Тісо у супроводі німецького генералітету й окупаційної влади. Агенти НКВС спізнилися.

То есть, была произведена нормальная диверсионная операция, против военных.

>>А окупанти натомість почали мститися на киянах: після кожного вибуху розстрілювали 100 або 300 заручників. мешканців будинку, де він стався, і сусідніх

То есть, автор ищет оправдание для откровенно террористических действий немцев - убийство невинных заложников.
Юрко
4 Юрій Градовський (Юрко)   • 12:35:13, 23 Сентября 2011 [Материал]

Тут ще є про перерізання шлангів диверсантами. Нічого не змінилося з часів Наполеона. "...одна для всєх - ми за ценой нє пастаім". Мирне населення, то так, прєдатєлі. Жінок то своїх в першу чергу вивезли, щоб вони не стали прєдатєлямі.
иноходец
5 ИНОХОДЕЦ (иноходец)   • 17:25:35, 23 Сентября 2011 [Материал]

Жінок то своїх в першу чергу вивезли, щоб вони не стали прєдатєлямі.

Да Юрко, вывезли. Твоих братанов жинок зато оставили, вон они на втором фото. Видать не бедуют, раз лыбы до ушей
sebast
6 sebast (sebast)   • 17:41:10, 23 Сентября 2011 [Материал]

С благодарностью принимают европейские ценности.
иноходец
7 ИНОХОДЕЦ (иноходец)   • 18:40:28, 23 Сентября 2011 [Материал]

Прародительницы "Свободы"
Юрко
8 Юрій Градовський (Юрко)   • 21:37:31, 23 Сентября 2011 [Материал]

Німці ж не совіти...
иноходец
9 ИНОХОДЕЦ (иноходец)   • 22:33:23, 23 Сентября 2011 [Материал]

Ага, Ломоносов не Фарион
иноходец
10 ИНОХОДЕЦ (иноходец)   • 22:55:58, 23 Сентября 2011 [Материал]

Минусуйте ребята дальше и радуйтесь фото №2. Только в будущем, благодаря таким политикам как Юрко, вместо гансов, ахметы будут на фото. А Юрко ( или через Юрка) будет из штатов мемуары писать, как немцы спасли Киев от пожара.
Юрко
11 Юрій Градовський (Юрко)   • 23:11:45, 23 Сентября 2011 [Материал]

Ахмєт вже тут завдяки тобі подібним.
иноходец
12 ИНОХОДЕЦ (иноходец)   • 00:02:00, 24 Сентября 2011 [Материал]

Скажи мне спасибо что полугитлера пока нет ( сам знаешь благодаря кому). Право бесконечного минусования и плюсования одного и того же поста и так имеешь. Чего тебе еще?
Юрко
13 Юрій Градовський (Юрко)   • 00:12:55, 24 Сентября 2011 [Материал]

То ахмєт тут потрібен чи ні? Визначся, будь ласка.
иноходец
14 ИНОХОДЕЦ (иноходец)   • 10:48:23, 24 Сентября 2011 [Материал]

А что мне ( или тебе) ахмет плохого сделал? Он что, госслужащий, чтобы рассужать нужен он или нет? Или он президент?
Юрко
15 Юрій Градовський (Юрко)   • 03:00:59, 25 Сентября 2011 [Материал]

"...вместо гансов, ахметы будут на фото."
Це я писав?
иноходец
16 ИНОХОДЕЦ (иноходец)   • 11:50:11, 25 Сентября 2011 [Материал]

"...вместо гансов, ахметы будут на фото."

Под "ахметами" я мусульман подразумевал
Юрко
18 Юрій Градовський (Юрко)   • 12:22:31, 25 Сентября 2011 [Материал]

Я так само. Але Ви ж саме за те, щоб тут було повно ахметів.
Lisa111
17 Роман (Lisa111)   • 12:00:06, 25 Сентября 2011 [Материал]

Закон равновесия: где исчезает одна нация - появляется другая.
Доказательства: Германия избавилась от евреев и получила турок.
Прогноз: Украина избавится от русских, евреев, поляков и получит мусульман.
Альтернативный вариант: нарожать своих украинских детей в таком количестве, в каком страну покинут неукраинцы. Слабо?
Sams2
19 Александр (Sams2)   • 12:44:06, 25 Сентября 2011 [Материал]

Нет, Рома, не пойдет такой вариант. Потому как "свидомые" во главе с Тягнижилом всех НЕ свидомых выгонят, а сами-то делать ничего не умеют, абсолютно, а тут пока дело до родов дойдет... Передохнут, как мухи осенью.
Sams2
20 Александр (Sams2)   • 12:52:40, 25 Сентября 2011 [Материал]

Чему удивляться? Уроды из ОУН всю свою историю занимались уничтожением украинцев, Конечно фашисты для них - мать родная.
Sams2
21 Александр (Sams2)   • 13:00:39, 25 Сентября 2011 [Материал]

И главное, расстреливали украинцев в Киеве ОУНовцы, так называемый "Буковинский курень", а виноваты во всем советы проклятые...


Объявления:

Читайте ЖЖ.инфо