В Житомиркой школе поселилась гигантская африканская улитка ахатина

У житомирській школі № 17 мешкає ахатіна фуліка, або східно-африканська ахатіна, або гігантський африканський молюск (Achatina fulica Férussac, 1821).



Двох незвичних молюсків до школи принесла вчитель хімії та біології Неля Ємець, випускниця природничого факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка.

… Поряд із невеличким акваріумом никає один молюск Женя, а інший, Саша, – в руках учителя. Двоякі імена вибрані невипадково: ахатіни – гермафродити. Вони справді більші від добре знаних нам равликів, до того ж вони – найбільші представники наземних молюсків.

«… Тому й кажуть біологи, що "гігантські”, – пояснює вчитель, – адже довжина черепашки ахатіни сягає 25 см, висота черепашки може перевищувати 15 см, довжина тіла – до 30 см. У природі їхня маса досягає 250 г».

Пані Неля розповідає, що нові мешканці викликали у дітей і просте зацікавлення, і певний науковий інтерес.

«Тварини легко йдуть на контакт, вилазячи із черепашки, – це захоплює учнів. Така наочність значно полегшує роботу вчителя, адже краще один раз побачити, ніж сто разів почути», – запевняє Неля Ємець.



Аліна Срібна, учениця 8-го класу, разом із учителем пішли далі від просто споглядання: вирішили дослідити раціон молюсків. Спостереження показали, що: 1) різні вікові групи одного і того ж виду ахатіни дещо по-різному харчуються; 2) молоді особини надають перевагу більш твердим овочам – кабачкам та гарбузам, а дорослі, навпаки, більше живляться м’яким кормом – яблуками. Вчитель, згадуючи деякі дослідження іноземних учених, робить цікаву заувагу: якщо дати ахатінам банан, то вони можуть відмовитися споживати інший корм.

Цей факт про африканських молюсків у житомирській школі тим незвичайний, що їх непросто побачити: в природних умовах ні України, ні Європи ці молюски не живуть. Їхній природній ареал – Східна Африка, де молюсків можуть вживати в їжу.



В наш час ахатіна поширена у тропічних і субтропічних зонах: Африки, Азії (Індія, Китай, Японія тощо), Тихоокеанського регіону ( о- ви Нова Каледонія, Самоа, Таїті, Тимор та ін.); Карибського моря (о-ви Барбадос, Гваделупа); Південної Америки (Бразилія). Оскільки африканські молюски не вибагливі до умов утримання, добре звикають до домашніх обставин, тому можуть жити в кабінетах біології, садах, тераріумах, а також удома. У тій же Європі ахатіна стала домашнім улюбленцем, зате в США – справжнім лихом, бо також є шкідником багатьох культурних та сільськогосподарських рослин.

«Що ж тоді позитивного знаходять європейці в африканських молюсках?» – запитую.

Неля Ємець відповідає коротко та ясно: «Заспокоєння… Буває, підходиш утомленим після робіт, клопотів до цих істот, подивишся на них, таких неквапливих, навіть дещо медитативних у своїй повільності – і сам потроху заспокоюєшся. Можливо, вони і не такі гарні як, наприклад, акваріумні рибки, проте більш невибагливі у справі догляду та харчу (гарбузи та яблука неважко знайти на городі або в холодильнику). Крім того, ахатіни можуть «лікувати» не тільки настрій; є дані, що в їхньому слизі є речовина, яка сприяє загоєнню шрамів, саме шрамів, а не ран».