На жодному з 27 водогонів Житомирської області прогресивних методів знезараження не застосовують. А обладнання споруд – зношене і не ремонтується.

Наочний приклад Олевськ. Дванадцять років тому тут почали будувати нові очисні споруди, витратили півтора мільйона гривень. Потім фінансування припинили, а стічні, фактично неочищені, води потрапляють в річки.

Очисні споруди та водогінні мережі Житомирщини не відповідають стандартам. Такі висновки природоохоронної прокуратури. Найгірша ситуація в Олевську. Там понад дванадцять років не можуть добудувати комплекс очисних споруд, на який ще у 96-му з обласного бюджету виділили півтора мільйона гривень. Нині проектна документація на нього застаріла, до того ж, її не можуть знайти у чиновницьких кабінетах. Тим часом брудні стічні води потрапляють на рельєф поряд з очисними спорудами. Стікають у струмок, у річку Уборть, потім у Прип’ять, а далі у Дніпро.

Людмила Козловець, в.о. головного лікаря Олевської районної санепідемстанції:
"Райлікарня скидає свої води у загальноміську мережу, яка не очищається на очисних спорудах, це небезпечно для навколишнього середовища і людей, які там живуть".

Від екологічної катастрофи районний центр рятує відсутність потужних підприємств, які могли б скидати у загальну каналізацію свої нечистоти, каже мер Олевська. На завершення довгобуду чи на спорудження ще одного очисного комплексу в міському бюджеті грошей немає.

Анатолій Повар, міський голова м. Олевськ:
"Місцеві бюджети скоротилися тільки для виплати зарплати дитячим садочкам і мізер для оплати комунальних підприємств, прибирання сміття. Обігових коштів для потреб міста і для будівництва таких споруд немає".

Тож забруднені води і далі потрапляють у водойми, а районна влада з обласною веде переписку, сперечаючись: добудувати старий чи звести новий комплекс. Тим часом довгобуд перетворюється на руїну. // Олена Ковальська, "Факти", ICTV

Интернет-издание «Журнал Житомира»    [українською]