Журнал Житомир инфо
Новости сегодня: Воскресенье, 24.06.2018    02:56:14
Журнал Житомира » Статьи » Авторская колонка » Игорь Иваницкий

Налетай – подешевело! (38-ма сесія Житомирської міськради)

Автор Игорь Иваницкий

Игорь Иваницкий

все статьи автора

«Іваніцкого я знаю… нехай більше пише за Шелудченко – де наші дєньгі діваються, як роздають на Чацького землю… дійсно, де діваються дєньгі наші? Вона ніколи не вийде до людей, не дасть ніяку сводку людям, не отчитається… а фонтан сдєлали – нашо тей фонтан?»

(пересічна житомирянка – інформаційний випуск на «КРОК Радіо» 30.04.2010р., «вуличне опитування»)

ВСЕРЙОЗ ПРО ГОЛОВНЕ (випуск 4)


Цей випуск вже був готовий до друку, коли з’явилося розпорядження міського голови №186 від 29.04.2010р. «Про скликання тридцять восьмої сесії Житомирської міської ради», до порядку денного якої включено лише три питання: «Програма економічного і соціального розвитку міста Житомира на 2010 рік», «Перелік об’єктів комунальної власності міста, що підлягають та не підлягають приватизації у 2010 році» та «Міський бюджет на 2010 рік».

Про бюджет і соціально-економічний розвиток міста ми поговоримо пізніше – там вистачить надовго. А от деякими деталями запланованої приватизації я, екс-депутат Житомирської міськради останнього скликання, головний редактор «КРОК Радіо» (102,2МГц) Ігор Іваницький, не можу не поділитися з широким загалом у першу чергу, бо назвати їх «кричущими» - то досить слабеньке визначення. Тому матеріали стосовно ситуації в КП ЖТТУ, як і стосовно питань, що вже піднімалися в попередніх випусках цього бюлетеню – в наступному номері.

Наразі ж – про «воровство в законе»:
«Як служив у пана», або: що може вкрасти депутат із туалету?
«Богу - богове», а служці і у дітей відібрати не гріх?

і головне у випуску:

«Налетай – подешевело!» 38-ма сесія Житомирської міськради,
або «Тому дала, этому дала… а этому – не дала, он дров не носил…»


«Все ж люди це бачать – це свавілля. Масове ЗЛОДІЙСТВО, яке стало ніби ніхто нікого не боїться. Принцип невідворотності покарань – не діє. І вже багато керівників різних рангів місцевого рівня – вже, вибачте, очманіли від того, що вони що хочуть, то роблять, і їм нічого за це немає!»
(Сергій Рижук – голова Житомирської облдержадміністрації, «КРОК Радіо» - 14.04.2010р., прямий ефір)

Фотокопії документів до цього матеріалу – це Додаток до проекту рішення Житомирської міської ради, доповнений деякими, більш ніж яскравими, розшифровками з матеріалів постійної комісії міськради з питань бюджету та комунальної власності, саме яка цей проект і розробляла (зрозуміло – «под чутким руководством» і «з врахуванням інтересів»):

Додаток до проекту рішення 38-ї сесії Житомирської міської ради:





Перелік об’єктів, заявлених на приватизацію у 2010 році:

В придатній для друку якості: 

http://www.krokradio.zt.ua/doc/zar4/051.jpg http://www.krokradio.zt.ua/doc/zar4/061.jpg 


Більш ганебного документу, як на мій погляд, важко й уявити. Попри те, як підказує досвід – у переважній частині (швидше за все – в цілому) його таки буде затверджено «представниками інтересів територіальної громади», і все перераховане в ньому, донедавна ще наше з вами спільне майно – навіки вічні отримає нового власника. Отримає, бо «это тебе не мелочь по карманам тырить» - все зроблено «по закону», механізми крадійства громадської власності давно і ретельно відпрацьовані.

Тому спочатку вбачаю за необхідне дати хоча б поверхове роз’яснення стосовно цих механізмів.

Ще й посьогодні існують наївні люди, які вважають, що приватизація того або іншого об’єкту громадської нерухомості – то щось на зразок «як купити квартиру», де ціни починаються від півтори сотні тисяч гривень за однокімнатну «хрущобу», а далі вже все залежить від розташування, розміру, якості квартири, кінець-кінцем її комерційної привабливості тощо. Для пересічного громадянина воно певно що так. Хоча особисто я маю величезний сумнів у тому, що у наведеному списку якимось дивним чином переважають «пересічні» претенденти без депутатських або посадових повноважень, чи то без «лапи» у місцевій владі – адекватною заміною яким може стати хіба що тривіальний хабар. Тому й «ціноутворення» тут, у більшості випадків… ну надто вже «демократичне».

Схема ж вкрай проста.

Припустимо, що закортіло Вам мати власну крамничку на вулиці Михайлівській… ні, про «на Михайлівській» забудьте – нинішній депутатський корпус про Михайлівську вже подбав і без вас. Хоча й крім того існує ще певна кількість більш ніж привабливих об’єктів, зокрема в центральній частині міста, або в інших традиційних «місцях скупчення населення». Немає ніц складного: скористувавшись добрими стосунками в середовищі міської влади, Ви, обравши об’єкт своєї пристрасті, звертаєтесь до виконкому міськради з проханням: «Дай…?»

Виконком, звичайно, так зразу не дасть, можливо навіть спочатку проведе «конкурсну процедуру» - щоб «усьо по закону». Та не лякайтесь, що Вам всерйоз доведеться конкурувати з більш грошовитими претендентами: дякувати Богові та КП «Агентство з управління майном» випадкова людина шансів дізнатися про такий конкурс практично не має. Але й навіть якимось дивом впреться хто – не соромтесь, накручуйте ціну – якщо «все передбачено», то це ненадовго, багато платити не доведеться (хоча конкурс той – не така вже й необхідна річ, виконком має достатньо власних повноважень).

Для прикладу вдалого «вирішення справи» візьмемо хоча б рішення виконкому Житомирської міськради №663 від 24.09.09, зокрема пункти 1.1 та 1.2 з нього:


Той, хто для ведення особистого бізнесу вимушений орендувати чуже приміщення, можливо лише сумно похитає головою на вказані ціни… та не переймайтесь Ви так – не про Вас та пісня, бо якщо успіх абревіатури ТОВ «ЛУЧ-К» турбує усього-навсього такого собі «пересічного» депутата міськради Карпінського Геннадія Івановича, то особа приватного підприємця Мендельсон… о! то така легендарна жіночка!

Не скажу, що в неї за бізнес – не знаю, але успіху досягла Олена Миколаївна такого, що, подейкують, навіть сам заступник міського голови Ігор Петрович ГУНДИЧ до неї присватався – так і проживають у «громадянському шлюбі»… то й не дивно – їсти хочеться щодня, та що там з’їси на «мізерну» зарплатню мерського зама? А Олена ж Миколаївна, крім, певно, природньої жіночої привабливості, ще й розжилася останніми роками більш ніж значною кількістю нерухомості (щось на зразок героя казки про Кота у чоботях: «Чиї то земельні діляночки? – Маркіза Карабаса. – А чиї то сіті-лайти? – Маркіза Карабаса. – І офіси-квартири оті, також Маркіза Карабаса? – а чиї ж іще…» - списочок чималий, зокрема уважні читачі згадають це призвіще й у переліку «головочацьких» садоводів-косарів, решту – також з часом спробуємо документами представити). Не думаю, що функції естета Ігоря Петровича у такому тандемі зводяться до ролі відомого літературного героя Васісуалія Лоханкіна, який цінував свою дружину Варвару за «два существенных достижения: большая белая грудь и служба». Хоча… чого тільки не буває, та й люди всякого наговорять… але досить лірики.

Оренда, скажете ви, то ж не приватизація? Ні, відповім я – саме це, у багатьох випадках, і є першим кроком до так званої «тіньової» приватизації. Кілька професійних проводок елементарно освіченого бухгалтера – і залишкова вартість подібного об’єкту стає більш ніж символічною – закони та існуючі Правила бухгалтерського обліку дозволяють. А далі вже діє інша законодавча норма: орендар, здійснивши за погодженням з орендодавцем невід’ємних поліпшень в розмірі більше 25 відсотків вартості орендованого майна (це Вам роками не погодять, а їм…), отримує право на викуп цього майна за «кінцевою вартістю».
«Ловкость рук» - і все «по закону».

Тобто, Олена Миколаївна Мендельсон, отримавши в оренду оцінене в 63 тис.грн. (див. п.14 «Переліку») приміщення у добротному (так званої «сталінської» забудови) будинку по вулиці Київській, 25 - і сплативши за сім місяців орендної плати ще близько 60 тисяч (я ж казав вище: «недовго і не багато»?), ще на 19,1 тисячі «робить поліпшення» (що там можна на ці гроші? вікна і сантехніку поміняти?) і… аллє-оп! (див. п.13 «Додатку») – викупить за 82 тисячі (саме близько такої суми встане вартість викупу) офісне приміщення у 116 кв.м

Ще раз звертаю вашу увагу на цифри:
Трохи більше 160 тисяч гривень – то не однокімнатна «хрущоба», то – 116 «комерційно привабливих» квадратних метрів на першому поверсі «сталінки» по вулиці Київській, 25.

Депутату міськради Карпінському… перепрошую – тим майбутнім педагогам «приватного навчального закладу» у формі ТОВ «ЛУЧ-К», чиїми інтересами вищезгаданий депутат послідовно переймається, - звичайно, довелося «поліпшити» трохи більше – 145 тисяч (див. п.20 «Переліку»), але ж то за майже тисячу квадратів т.з. «вивільнених приміщень» дитячого садка №32 разом із котельнею (вул.Якубовського, 10). Як не крути – не так вже й дорого? Тим більше, що й взагалі «без залишк. вартості» - тобто 290 тисяч за все про все... «хто на що вчився». Впевнений: якщо колись вдячні «педагоги» запросять Геннадія Івановича читати лекції на приватній основі – учні цього закладу досягнуть не менших успіхів, ніж вже згадана приватний підприємець пані Мендельсон.

Звичайно, приХватизатори – люди більш обережні, ніж ті кілька дурників, що в нахабному захваті від своєї «крутизны» вписалися у списки «садоводів-косарів» під власними прізвищами – зазвичай використовується «большая белая грудь» підставних або юридичних осіб на кшталт, наприклад, якого-небудь «Центру юридичного супроводження бізнесу» (я ні на що не натякаю) або «Житомирської молодіжної біржі праці» (цікаво… розповідали, що він ще не втратив здатності червоніти…). Виняток у даному списку (як особисто для мене – не у всіх іменах орієнтуюся) ще один депутат Житомирської міськради – Бабкін Олег Вікторович (ТОВ «Телерадіокомпанія «Союз-ТВ» - 229 кв.м. під офіс за адресою пр.Миру, 5 – «поліпшень» аж на 68 тисяч гривень). Решта ж… про когось я знаю точно, про когось – лише здогадуюсь, а деякі імена і назви взагалі не говорять мені нічого (зате багато чого говорять наведені у «Переліку» цифри). Публікувати здогадки я собі не дозволяю – потягнуть до суду «на захист честі та гідності». Хоча ні для кого не секрет, що за вишуканим слівцем «батерфляй» (п.11 «Додатку» – відомий свого часу переговорний пункт на майдані Перемоги) прослідковуються родинні інтереси депутата міськради Зубка Геннадія Григоровича. Можливо ви й самі знайдете знайоме ім’я…

N.B. Впевнений, що не всі «зі списку» - злодії. Уважно вивчить ті самі цифри: щонайменше п.п. 1-4, 6, 7, 9, 22, 23, 25, 29 «Переліку» – то є люди, яких традиційно «мурижили» до десяти а то й більше, років. Та й решта… але все ж не можу не виділити об’єкти, якими «на умовах оренди» приватизатори користувалися менше року – скажете, не підходять під вищенаведену схему?

Хоча і це ще далеко не все. Для наступних випусків я готую огляд приватизаційних маніпуляцій попередніх років. І є там така цікавина, коли «виключити зі списку» насправді означає «дати, але трохи пізніше… шоб очі не зривати». І сумніву не маю, що й цього разу подібна схема десь закладена – документи ж бо в мене не всі, і лише 12-го травня, після сесії, я отримаю можливість з сумом вивчати черговий результат «самоврядування по-житомирські».

З сумом?… далебі – знайшов таки я і з чого посміятися.
Навіть, без перебільшення, пореготати.

Пункт 32 «Додатку» – кафе «Дубки», що у Гідропарку. Депутату міськради Забродському Геннадію Олександровичу таки вилізла боком критика на адресу міського голови – свого часу випертий Вірою Тимофіївною з посади начальника управління житлово-комунального господарства (в порядку «зачистки буравковских кадров»), бідолага не врахував відомої істини: «Хочеш їсти – на гавкай на Хазяйку». Мало того що три роки, крім орендної плати, ще й «поліпшувати» витратився на 575 тисяч, то і викупляти – не менш ніж за 750… майже півтора мільйони – за якихось «задрипаних» 596 кв.м, та ще й у чорта на рогах – в Гідропарку… співчуваю…
До речі – про Гідропарк:

«Як служив у пана», або - що може вкрасти депутат із туалету?

Нормально може вкрасти.

Що й довели депутат Житомирської міськради Драган Анатолій Васильович разом із депутатом Корольовської районної ради в м.Житомирі Вітвицьким Володимиром Валерійовичем:




На службу ж до пані Шелудченко у якості директора КП «Парк культури і відпочинку ім.Ю.Гагаріна» (до складу якого входить також і Гідропарк) Анатолій Васильович потрапив, можна сказати, хрестоматійно – певно не було в депутатському корпусі найпалкішого прихильника і захисника звання «міський голова» для Віри Тимофіївни у «полум’яний» для неї 2006-й рік. Пригадую випадок, коли навіть очевидне погіршення фізичного стану (щось на зразок сердцевого нападу) не перешкодило депутату Драгану виступити із черговим запальним зверненням на тему «Віра Тимофіївна – наш мер! Все остальные – дураки» (звичайно, з папірця і дещо іншими, хоча знову ж таки – чужими словами… але то вже дрібниця, не варта уваги).
Так само хвацько взявся Анатолій Васильович і до роботи: вже за кілька місяців («та й на перше літо»… трохи раніше) колеги-депутати і працівники прокуратури хапалися за голову – це як пану Драгану надумалося без будь-яких тендерних процедур тощо перерахувати два мільйони гривень кудись чи то у Білорусію, чи взагалі… «на закупівлю нових атракціонів». Справу тоді тихенько зам’яли, гроші вдалося повернути, Анатолій Васильович сумно визнав, що «не знав, не подумав, більше не буду»… Як там воно далі служилося – не знаю, свічку не тримав. Чув лише щось негарне про завезення піска на корбутівські пляжі («та й на друге літо»), але достеменно не цікавився.

Певно щось таки переповнило чашу панської терплячки – і, кінець-кінцем, вилетів Анатолій Васильович Драган з посади, так і не скориставшись досхочу ні туалетом, ні адмінприміщеннями… а вилетівши, подібно до попереднього фігуранта почав «гавкати» - культурніше кажучи: «увійшов до складу опозиції».

Догавкався…

Не скажу, чи повернуто ті самі 94,6 тис.грн. міському бюджету – не знаю. Знаю точно лише одне: з осені минулого року Анатолій Васильович якось різко «остепенился» - дурницями на кшталт «опозиції» більше не займається, дисципліновано ходить на сесії і не менше дисципліновано голосує «як Віра Тимофіївна» - віддано зазираючи в очі Хазяйці… зовсім ручний став, хіба що хвостиком не маше…

Думаєте, Анатолій Васильович – виняток?

Про деяких інших депутатів, куплених «за посаду» і не тільки (крім вже згаданих у попередніх випусках) – я ще розповім пізніше.

Наразі ж, якщо вже мова про парк зайшла, пропоную звернутися ще й до окремих цікавих «культових таїнств»:

«Богу - богове», а служці і у дітей відібрати не гріх?

Відразу підкреслю: наведений нижче документ – лише проект рішення, і на розгляд попередньої сесії його винесено таки НЕ було (не в останню чергу і завдяки впертості депутата міськради Зінаїди Олександрівни СТРЯКІНОЇ – яка на словосполучення «дитячий садок» підривається не гірше, ніж я на «очисні споруди міської каналізації» - за що їй щирий уклін).

Але… знову те кляте «але». Той таки самий досвід підказує: як вже поклали на щось око – винесуть рано чи пізно. Не вчора – так завтра, ні – то за місяць, за півроку… добре крадеться зазвичай на передноворічних сесіях – ще встигнуть, не вперше… невже встигнуть?


Так-так, саме дитячий садочок на бульварі – остання будівля, фактично на території парку. Релігійній громаді Свято-Михайлівського кафедрального собору УПЦ КП. У власність. Зрозуміло – безкоштовно. Під «недільну школу».


Здається на перший погляд, також «для дітей»? Але, перепрошую – хіба діти Української Православної Церкви Київського Патріархату чимось кращі за дітей прихожан інших конфесій, а то й навіть дітей атеїстів?!! Навіть хоча б лише і «один день на тиждень» – у неділю?...

Ні, в жодному разі я не маю підстав стверджувати, що то ("решта шість днів на тиждень") планується не заради «благородної справи» тощо. Але «богобоязна» щедрість Віри Тимофіївни у відношенні до різноманітних релігійних організацій (підтверджена, до речі, багатьма подібними рішеннями ради і виконавчого комітету) могла б бути похвальною – якби благочинністю тією пані Шелудченко займалася з власної кишені, а не громадським коштом - вони (попи, будь-які попи) цього не будували, нема чого й лізти до громадської кишені... чи я не правий?

«Свобода совісті»… Кожний розуміє ту свободу так, як йому власна совість дозволяє?
«Той мурує, той руйнує, той неситим оком - за край світу зазирає… щоб загарбать…»

… Також маю знайомого батюшку, щоправда – Московського патріархату. Власними руками і пожертвами прихожан за кілька років побудував гарненьку церковку, де тепер і править. Тяжко будував, навіть травмувався (ще раз підкреслю – власними руками і стіни вимуровував, і дах клав). Оце дружина з доцею цього року паски святити їздили до нього, розповідали: радісно там, і обличчя у прихожан світяться – Душа відчувається. Бо руками Пастиря – Душу вкладено. Власну Душу.

Чию душу вкладає «релігійна громада Свято-Михайлівського кафедрального собору УПЦ КП» у подібні «звернення» («Дай…?») до міської влади?...

І взагалі – чи буває душа у краденого?

… що ремствувати на владу, коли вже й попи «тягнуть»?

Добірку вміщених матеріалів зробив і прокоментував координатор Житомирського Антикорупційного Руху, екс-депутат Житомирської міської ради п’ятого скликання, головний редактор «КРОК Радіо» (102,2МГц) – Ігор Миколайович ІВАНИЦЬКИЙ.  Довідки та пропозиції: тел. 47-00-60, 413-714; вул.Домбровського, 86, секція 257, «КРОК Радіо» (в робочі дні).

P.S. До речі… здається, слово «рух» доведеться прибрати… розбіглися майже всі з тих, хто від початку був у перших… просто – зайняті люди. Зрозуміло… я не засуджую... Але ось який коментар отримав з приводу прочитанням одним з учасників оригінал-макету друкованої версії: «… здесь я вообще не уверен в коррупции. Можно говорить об неэтичности такого решения…». Що ж, ще раз нагадаю загальноприйняте визначення терміну «корупція»:

«Корупція (від лат. corrumpere — псувати) — протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів. Характерною ознакою корупції є конфлікт між діями посадової особи та інтересами його працедавця або конфлікт між діями виборної особи і інтересами суспільства

Кінець-кінцем, кваліфікує - прокурор. А моя особиста точка зору: як його не називай, але крадійство з використанням шпарин у законодавстві – не більш «етичне», ніж крадійство звичайне. От саме це нехтування етикою співіснування, тим більше – «полегшене» відношення до «неетичних» вчинків, як на мій погляд – і є ознакою втрати суспільством елементарного почуття самозбереження.

- Менталитет.
- Какой, в жопу, менталитет?! Идиотизм!..

(А.В.Кивинов. «Псевдоним для героя»)

Автор: Іваницький Ігор Миколайович http://krokradio.zt.ua/igor.htm
Игорь Иваницкий | 10.05.2010 | Просмотров: 4693 | міська рада, корупція, міський голова
Редакция "Журнала Житомира" может не разделять точку зрения автора статьи
и ответственности за содержание материала не несет.
Обратите внимание:
Комментариев: 15
CatAngel
1 CatAngel (CatAngel)   • 01:03:50, 11.05.2010
+1

"Так-так, саме дитячий садочок на бульварі – остання будівля, фактично на території парку."
Это тот, который на 3-ем бульваре, по правую сторону?Если да, то у меня возникает вопрос- а как они собираются тогда поступить со 2-ой частью корпуса, где сейчас размещается экспертно-криминалистическая лаборатория?
Ответ: Тот. На возникший вопрос ответить затрудняюсь - не в курсе. Но не сомневаюсь: если и далее "при власти" останутся - найдут удачное для себя-любимых применение.
Korvin
2 Корвін (Korvin)   • 17:36:16, 11.05.2010
-2

>> Але ось який коментар отримав з приводу прочитанням одним з учасників оригінал-макету друкованої версії: «… здесь я вообще не уверен в коррупции. Можно говорить об неэтичности такого решения…». Що ж, ще раз нагадаю загальноприйняте визначення терміну «корупція»

Ну что же вы так ) Я ведь говорил только относительно последнего пункта, о ситуации с садиком и воскресной школой.
В остальном - все так, вроде бы уяснили.

Iваницький
3 Iгор Миколайович (Iваницький)   • 18:18:35, 11.05.2010
0

Согласен, в конце-концов Вы только квалификацию последнего материала под сомнением оставили. Но я не вижу принципиальной разницы - я вообще не понимаю, с какой стати подобные решения могут ДАЖЕ ЗАДУМЫВАТЬСЯ без, как минимум, публичного обсуждения? Или у нас церковь уже НЕ отделена от государства? и мы - территориальная громада, - чем-то ей (церкви) "обязаны"?
Вынужден ещё раз подчеркнуть: БЕЗЗАСТЕНЧИВО ДЕЙСТВУЮТ определенные критерии "избирательного подхода" к рассмотрению подобного рода обращений/просьб (полагаю, что большой фантазии не требуется, чтобы критерии сии "угадать"?.. собственно, об этих критериях и в этом выпуске в целом - в том числе). Поэтому даже само появление такого проекта - свидетельство "соответствия обращения критериям", - это ли не коррупция?
Причем в наиболее позорном виде.

P.S. Перечитал внимательно нашу дискуссию в личке... не скрою, действительно, сперва я Ваше процитированное замечание отнёс ко всем темам - меня просто... "взяли за живое" сомнения по вопросам приватизации, остальное уже воспринялось... "факультативно".
Хотя сути проведенных параллелей это, естественно, не меняет. А именно: "як його не називай, але крадійство з використанням шпарин у законодавстві – не більш «етичне», ніж крадійство звичайне. От саме це нехтування етикою співіснування, тим більше – «полегшене» відношення до «неетичних» вчинків, як на мій погляд – і є ознакою втрати суспільством елементарного почуття самозбереження" (в частности обращаю этот тезис и к вопросу о "мелковатости масштаба" второго материала - это ли не "полегшене відношення"? :)).

P.P.S. Ага, по поводу "воскресной школы" я Вам тоже в личке "дополнительные разъяснения" давал... усталость сказывается - уже не упомню с кем об чём спорил ;)))

Korvin
4 Корвін (Korvin)   • 21:50:17, 11.05.2010
-2

ага, что-то про доп. разъяснения по поводу школы я и сам подзабыл, напомнили.
Iваницький
15 Iгор Миколайович (Iваницький)   • 18:17:24, 14.05.2010
+1

А вот и интересный поворот темы аккурат поспел:

http://krokradio.zt.ua/audio/20100514_16-12-48.mp3

С удовольствием принесу свои извинения релігійній громаді Свято-Михайлівського кафедрального собору УПЦ КП - ЕСЛИ упомянутый ФАКТ ОТКАЗА подтвердится.
С особым удовольствием - ибо вопрос тогда встанет в... несколько иной плоскости? куда как более нелицеприятной?

garold
5 Кonstantin (garold)   • 22:53:53, 11.05.2010
0

Однако ,сурово ,мдя!!!
Ответ: "Таковы суровые законы жизни.
Или, говоря короче - жизнь диктует нам свои суровые законы" (с)
baba
6 Василий (baba)   • 22:57:48, 11.05.2010
0

Снимаю шляпу! НО,.....есть!????????
Ответ: Сэнкс...)
А "есть!?" - это в смысле "менталитет"? ))))))))
Iваницький
7 Iгор Миколайович (Iваницький)   • 12:50:19, 12.05.2010
+2

Ну вот и результат "рассмотрения" программы приватизации:
сняты п.п. 10, 32 Додатку (соответственно 11, 29 Переліку) - всех остальных можно поздравлять... "як вже поклали на щось око – винесуть рано чи пізно"
garold
8 Кonstantin (garold)   • 02:00:53, 13.05.2010
+1

Лучше бы вынесли их,чес слово.
Zver
9 Zver (Zver)   • 17:50:13, 13.05.2010
+1

Интересненько....
Иваницкий а может расскажете о том как вы добывали 6га земельки в Заричанах по ту сторону моста?
А то изобличаете документиками сыпете а сами скромничаете однако.
Ответ: Ну, наконец-то... а то я уж заждалси :)))
Iваницький
10 Iгор Миколайович (Iваницький)   • 18:29:54, 13.05.2010
+1

Сколько-сколько? Ещё совсем недавно "было" то ли 20, то ли 30... совсем совесть потеряли - так внаглую кроить? ай-яй-яй...

P.S. Да... "изобличаю документиками"... и за дурной аватаркой не прячусь, бо ж меня "изобличить" - некому (ибо не в чем)... это всё, на что ваша "команда" спромоглась после вчерашнего втыка? негусто с креативом у вас, прямо скажем-с.

P.P.S. "в Заричанах по ту сторону моста" я ещё и проживать наглость имею... а что, есть ещё "Заричаны по ЭТУ сторону моста"? :)))

woland
12 Влад (woland)   • 00:44:40, 14.05.2010
+1

Чьот задьоргалісь, Ігоре Миколайовичу, нє?
А нагадайте но де це і хто наводив інфу про Ваші 20-30 га. Пакапаєм-с, накажем лґуна!
Ответ: Мальтшик, вы уже в тошноту вгоняете своим паясничанием...
Iваницький
14 Iгор Миколайович (Iваницький)   • 11:53:37, 14.05.2010
+1

Насчет "покопать" - учитесь у мастера: http://zhzh.info/publ/12-1-0-2149#ent69602 - вспомнили моё обещание? Как видите - я обещанное выполняю, чего и вам желаю (списочек не весь, но ведь лопата ещё не затупилась?). Ручками, детка, ручками - своими собственными (голову не напрягайте... не ваше это амплуа ;)).
woland
11 Влад (woland)   • 00:42:46, 14.05.2010
+2

А можна докладніше або в ЛС, а?
Ответ: Коли отримаєте компру на Іваницького - перекиньте мені, опублікую.
Iваницький
13 Iгор Миколайович (Iваницький)   • 11:39:51, 14.05.2010
+1

Вчера, обхохатывая с семьей сей "комментарий", сообразили: звірятко, в силу естественной слабости ума, "слышало звон"... ;)

Действительно, есть в горсовете деп (в отличие от меня - действующий, верный "голосовальщик" веротимофеевных "инициатив") по имени Игорь, несколько лет назад удачно скупивший неслабо землицы "по ту сторону моста" (точной цифры не знаю)... Про успехи г-на Синёва при случае, возможно, и коснусь (в т.ч. и про два участочка на предыдущей сессии: Витрука 41-б и 12-в соответственно 21 и 23 сотки), а вообще-то скучно там всё - взял землицы городской, неслабо взял - ну и?.. "коммерция").

Вот о ком из соседей-заречанцев постараюсь побольше собрать - так это о голове постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування г-не Олехновиче. Хотя бы потому, что без его услуг "ни пяди земли" городской - никуда и никогда, начиная с "сенокосов", заканчивая отводами под строительство и т.п., а "пядей" сиих за эту каденцию расползлось существенно больше, чем уже упомянуто в моих материалах. Надеюсь в свое время Вадиму Георгиевичу и отдельным деталям его плодотворного сотрудничества с г-жой Шелудченко посвятить возможно даже и отдельный выпуск (ой, не хватит печатной площади...).

P.S. А комментарий №9, я, без позволения его автора, обязательно использую в следующем своем обзоре ;)

Читайте также:


Новости сегодня:


Распродажи интернет-магазинов