Україно, Свята Мати Героїв!

Україна – це Вона дає життя нашій Нації. Це те джерело одвічності, що завжди напоювало силою і оберігало наш Народ.

Україна – це наша національна історична територія. Якщо розглядати поняття національна територія, як юридичного терміну – то це територія держави, яка відмежована кордонами. Але національно – історична українська територія сягає набагато більших кордонів ніж сучасна Українська держава. Ще сто років тому територія Української Нації сягала майже мільйону квадратних кілометрів, зараз залишилось заледве шістсот тисяч. Україну століттями рвали на шмати сусідні народи, що як в насмішку хотіли щоб ми називали їх “братніми”.

Треба зупинити цю страшну традицію, бо в іншому разі це вже буде загрожувати повним знищенням Української Нації. Ми вже й так занадто багато втратили і скоріше прийшов час повертати своє, ніж віддавати останні кусні України, як пропонують деякі “українські діячі”: Крим – Росії; Східну Україну перетворити в ПіСУАР (Південно Східна Українська Республіка) – під протекторатом Москви; Закарпаття – мадярам. А далі? - Львів – Польщі?; Одесу – Ногайській Орді? При чому у всіх цих народів є повне право на ці українські землі, а як же, вони ж колись окупували їх.

Ні, ми ні в чому не згодні з такими поглядами на Україну. Для нас Україна це величезна і надважлива геополітична країна світу, справжній “ключ” до Європи. Україна має внутрішній потенціал і ресурси щоб забезпечити свій розвиток і добробут свого населення – бути потенційно наймогутнішою країною світу.

Але, для цього Україні потрібен Господар, кожен селянин знає що землі потрібен дбайливий господар, і таким Господарем на Україні може бути тільки Український Народ. Сьогодні в Україні проживає більше 78% українців, 17% росіян, решту складають представники 133 меншин, 0,2% - євреї. Але в парламенті: євреїв - 45%, росіян – 28%, українців – 21%. І це не все: якщо взяти так званий “великий” бізнес, відсоток українців ще нижчий: всі “старі” Медведчуки, Суркіси, Ахметови, Рабіновичи, Пінчуки; змінені на “нових” Жваній, Червоненко, Єханурових, Пінзенників і т.д. Їх збагачення на залишках національних багатств продовжується астрономічними темпами. Вони правда кажуть, що збагачуємось і ми, звичайні Українці, що падає рівень безробіття. Не так вже і важко прокормити і забезпечити роботою тих що залишилися – бо 7 мільйонів українців виїхало працювати за кордон. На самі чорні роботи! З них півмільйона дівчат на проституцію!

Чи хочемо ми такої України, чи хочемо ми такої долі для Українця?

Ми можемо це змінити!

Спільно з Україною!