Тарас Марусик: "Хто є ху, або знову про засади державної мовної політики"

Український Інтернет переповнений статтями, думками, згадками, коментарями, прокляттями і т. п. з приводу законопроекту "Про засади державної мовної політики" авторства Колесніченка-Ківалова. На цю тему писав і я, грішний ("Як регіонал Вадим Колесніченко проштовхує своє законодавче мовне твориво"; "Справа Геббельса живе і перемагає?")

Ще у вересні 2011 року Координаційна рада з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства "Меморіал" імені Василя Стуса у своєму висновку щодо згаданого законопроекту зазначила, що цей документ спрямований на підрив статусу української мови як державної та її витіснення з ужитку в усіх сферах публічного життя в більшості областей України і що в разі його реалізації ще більшого масштабу набудуть порушення мовних прав українців та представників інших національних меншин України. Може виникнути також серйозна загроза цілісності держави і розпочатися процес її федералізації: "Прихованою метою законопроекту Ківалова-Колесніченка є легітимізація русифікації України, яка здійснюється нинішньою владою на вимогу Росії".

Фактично, українській мові може бути рокована, як слушно зазначають деякі автори, роль "мови гетто".

Відійдімо трохи від змісту самого документа і подивімося на авторський колектив. Ось чиїм інтелектом творився цей "геніальний" законопроект, ось кому ми маємо завдячувати його появі на світ: "Колесніченко В.В. – народний депутат України; Ківалов С.В. – народний депутат України; Монастирський А. І. – генеральний директор Всеукраїнської благодійної організації "Єврейський фонд України", Всеукраїнська громадська організація "Єврейський форум України"; Товт М. М. – Почесний голова Демократичної спілки угорців України, народний депутат України ІІ скликання; Божеску А. – відповідальний секретар Міжрегіонального об'єднання "Румунська Спільнота України"; Бортнік Р.О. – голова Всеукраїнської громадської організації "Правозахисна організація "Спільна Мета".

Сєрґєй Ківалов

Його називають тіньовим наглядачем ("смотрящим") режиму за судовою системою, який персонально контролює відбір і призначення суддів як голова парламентського комітету з питань правосуддя, а також володіє інструментом покарання нелояльних суддів як член Вищої ради юстиції. При цьому, будучи головою цього органу (2001–2004 роки), він не міг з першого разу прочитати прізвища суддів та назви їхніх судів і робив це часто по складах, свідком чого мені доводилося бути в той період.

Цей депутат найбільше відомий своїми прізвиськами "Народний Підрахуй" і "Серьожа-підрахуй". Останнє "імення" стало загальним, прозивним і навіть вийшло за межі України. Під час протестів у Москві його зафіксували на плакатах. В Чернігові економ-крамниці, які спеціалізуються на продажі ламінату, паркетної дошки і плінтуса, створили сайт "Підрахуй". А одеська ТРК "Академія" удостоїлась "чести" називатися "Підрахуй TV". Такі "почесті" з неба не падають! Це треба заслужити!

Вадім Калєснічєнка

У жовтні 2008 року, виступаючи на всесвітній конференції співвітчизників у Москві, цей діяч закликав Росію розпочати "культурну експансію" в Україну, сприяти створенню коаліції суспільно-політичних сил України, що стоять на позиціях російсько-української єдності: "Інакше за 5-10 років "російський фактор" зникне із суспільної карти України. Люди з пострадянського минулого просто фізично вимруть, і залишиться тільки нова еліта, для якої Росія – це потенційний ворог".

Третього грудня 2008 року Президент Російської Федерації Д. Медведєв нагородив його орденом дружби – не за гарні очка, а "за збереження російської мови і російської культури".

Того ж року Вадим Колесніченко створив ВГО "Правозахисний громадський рух "Російськомовна Україна". Хто ж такі російськомовні громадяни України, за версією цього "правозахисника" і "юриста"? Це – корінний державотворчий етнос країни. Як аргумент зазначено, що "російську мову чути по всій території України".

Не завжди він був таким "рускоязичним". Народний депутат України Геннадій Москаль згадує, що в 1997 році в парламенті Криму Вадим Колесніченко єдиний ходив в українській вишитій сорочці і розмовляв українською мовою, що викликало багато негативу: "Там хотіли його порвати, як тузик газету". Йому вторить інший народний депутат Леонід Грач: "З кінця вісімдесятих років він у Ялтинському міському комітеті компартії… виступав як "рухівець", як націоналіст". Про те, що Вадим Колесніченко займав раніше протилежні позиції щодо української мови й України як незалежної держави, розповідав мені якось у Сімферополі кримський вчений-біолог, академік Української академії екологічних наук, голова Кримської філії Наукового товариства імені Тараса Шевченка Петро Вольвач.

Руслан Бортнік

Цей уродженець Житомирщини, випускник "Києво-Могилянської академії" є помічником депутата Колесніченка, президентом Всеукраїнської правозахисної організації "Спільна мета", заступником голови колесніченкової "Російськомовної України". До речі, в своїх статтях останню посаду він не називає. Мабуть, соромиться. Крім того, Руслан Бортнік був головою виконавчого комітету і першим заступником генерального секретаря Української радикально-демократичної партії, яку в минулому році, очевидно, продали Олегові Ляшку.

У березні 2011 року під час "круглого столу" в Державній думі Російської Федерації "Про російський і російськомовний рух України" Руслан Бортнік заявив, що російський рух може вижити в Україні лише завдяки великій російській партії, яку, хоч би як партію Олега Тягнибока ВО "Свобода", повинні підтримувати 3–5% населення, щоб вона пройшла до парламенту. Для цього потрібне достатнє фінансування, яке одержати в Україні, від українських бізнесменів, практично неможливо.

Він дослужився вже до подяки та іменного годинника Президента Віктора Януковича (2010 рік), а також ордена "Почаївської ікони Пресвятої Богородиці" Української православної церкви Московського патріархату (2009 рік).

Руслан Бортнік займається не лише "правозахистом", але й моніторингом об'єктивності випусків новин провідних українських телевізійних каналів. За версією очолюваної ним організації "Спільна мета", найоб'єктивнішими телеканалами квітня стали "1+1", "Перший національний" та "Інтер".

Монастирський, Товт, Божеску

Виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України Йосиф Зісельс сказав мені, що згадані особи представляють, практично, самі себе: "Товт – якусь частину угорської меншини, Божеску – якусь частину румунської. Але вони не представляють повністю меншину. У нас є представництва від різних організацій, які створює меншина, і це може бути багато організацій. Наприклад, єврейська община створила 600 організацій. Монастирський представляє одну з них, я – іншу. Ну то й що? Ні я, ні Конгрес національних громад України, куди входять 15 нацменшин, не підтримують законопроект "Про засади державної мовної політики".

Не зайвим буде нагадати, що Аркадій Монастирський є членом ради "Російськомовної України". Михайло Товт президентським указом "Про Конституційну Асамблею" введений до її складу. Ауріка Божеску працює у Верховній Раді України і є помічником-консультантом народного депутата України та депутатом Чернівецької обласної ради від Партії регіонів. Крім того, вона очолює три румунські організації з понад десятка зареєстрованих у Чернівецькій області: "Румунську Спільноту України", Чернівецьку обласну спілку румунських товариств "За європейську інтеграцію", культурно-спортивний клуб "Драгош-Воде".

Тарас Марусик,
голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства "Меморіал" імені Василя Стуса