Вистава в Житомирському театрі називалась “Втеча з реальності”...

Сходив на виставу, ой і в думки кинула вона.

Вистава в Житомирському театрі називалась "Втеча з реальності”, актори прекрасно зіграли, до речі була вона про розгульне життя, яке привело головних героїв до наркоманії, жахливо виглядали на сцені актори, тільки уявити собі можна наскільки страшніше все в реальному житті, бр-р.

Цей похід, як завжди, надихнув мене на роздуми, актори, більшість, закінчила училище культури у місті Житомир, а так прекрасно грають, таланти.

І взагалі про Житомирський обласний український музично-драматичний театр імені Івана Кочерги, поганого нічого не можу сказати, завжди високий рівень професіоналізму, дитячі вистави просто клас, що вже говорити про дорослі. Хоча актори бідують, я це точно знаю, в мене там працює хороший знайомий. Зарплати в них, по теперішнім міркам, не те слово, мізерні, а просто нижче цього слова, озвучувати не буду, щоб не приснилось вночі…

І ці люди працюють і приносять радість і позитив в життя глядачів, хоча самі в повному «негативі».

Одного разу побував на Новорічній виставі якогось шарашкиного Київського самопалу. Заплатив 40 грн. (в театрі до 18 грн.) пішли з дитиною на Новорічну Казку. Тепер по порядку, про неправильно розрахований час, до та після вистави промовчу, це не саме «цікаве».

Сіли з донькою, почалось чарівне дійство, Виходить Дід Мороз зі Снігуронькою під фонограму «читають» віршики по чотири стрічки на брата, Дід вдягнутий традиційно, а от снігуркою Татусі зацікавились, не подумали напевно, що на її будуть дивитись з низу, відповідно мами занервували, а папи повеселіли :). Перший вихід вийшов двояким.

Дід з Снігуркою вийшли зі сцени і з’явились перевдягнуті в костюми різні зарубіжні герої мультфільмів, навіть я не зрозумів куди вони йшли, кого шукали і взагалі, що робили, ходили, кивали, скакали…, під ту саму «фанеру», цікавіше стало батькам коли динозавр вийшов в зал під музику, назбирав в паровозик діток, і водив їх по ньому кругом, але раптом фонограма пішла з словами, динозавр рвонув до сцени, махаючи руками, зображуючи монолог, а дітки, ішли собі, останній наздогнав першого, та й мирно з криками папа, мама, почали розходитись, як вболівальники з стадіону, хто куди.

Зловив в іншому кінці залу і свою дитину, трохи подивися навколо себе, батьки почали потрошку перешіптуватись, не в позитивну сторону для акторів.

Потім вийшов клоун, напевно єдиний професіонал. Відпрацював з кільцями на ура, по жонглював, гарно поскакав, провів конкурси між діток, якщо чесно 10 гривень відпрацював. Після нього вийшов хлопчина «йог», відпрацював ще 5 грн.

І на кінець, як сказав ведучий: «Ще один сюрприз!». Виходить дівчина, гарненька, притухає світло, в руках в неї на палиці вогонь, і з рота починає, як вогнемет, викидати величезні клубки вогню, але це тільки початок, дітки потрошку почали сходитись до сцени, дівчина поводивши по частинам тіла вогонь, вдало погасила його рукою. Демонстративно показує скляну пляшку, дітей біля сцени просто тьма, заглядають, цікаво, на заздалегідь простелену ряднину б’ється пляшка молотком на дрібні шматки, проходить ногами та з посмішкою, факір, лягає на скло спиною. Батьки забились в кріслах, як риба в сітці. Лежить дівчина, і аж раптом з‘являється Дід Мороз з тесаками по сантиметрів 40, також, поважно, повільно, по одному, смакуючи всім цим, кидає їх в живіт лежачому на склі факіру…

Питання! Скільки дітей повторили вдома останній номер?

Головне, таку виставу ніхто не за критикував з тих хто здавав приміщення під її.

Дивна сила грошей, напевно, запаморочила мозок і все було гаразд.

Дякую Вам! До побачення!