Трагедия на Житомирщине: женщине оторвало голову

29 червня у Баранівці внаслідок вибуху бочки загинула 54-річна Лариса Остапчук. А напередодні вона хотіла, щоб цю бочку розрізали її сини…

Голову закинуло на інше подвір’я

-Бочки немає і матері немає, - каже 31-річний син Лариси Віктор Остапчук. Разом з ним на подвір’ї рідний брат Володимир, 26 років.

29 червня вдень Лариса пішла до сусідів домовлятися за бочку для літнього душу. Перед цим Віктор привіз додому бочку з нержавіючої сталі на 200 літрів. Жінка відмовилася.

-Я бачив її за 15 хвилин до того, як сталася біда. Мама пішла до Свінціцьких на подвір’я. Там мали їй віддати бочку з-під фарби. Вона попросила когось розрізати болгаркою бочку, але той чоловік відмовився. Потім пробили цвяхом бочку, щоб подивитися, чи немає газу. Мужики сказали, щоб вона не лізла до бочки, самі трохи відійшли. А мама така вперта, швидка, вона добре знала, що таке фарба, бо працювала на фарфоровому заводі. Взяла сірники і давай перевіряти, чи є газ. Підпалила перший раз – сірник потух. Другий раз – вибух, - згадує Віктор.

Володимир додає, що мати спочатку хотіла, щоб цю бочку розрізав Віктор.
-Потім підбігли сусіди і сказали, що мама померла. Її голову відірвало, - зітхає Віктор.
Сусідка Остапчуків 61-річна Антоніна Гриценко каже, що на момент вибуху згрібала сіно.

-Аж раптом бачу, що щось таке чорне летить. Летить і вертиться у повітрі. Спочатку думала, що то хтось ворон відстрілює, а це була кришка від бочки. Кришка наче рівненько відрізана. Підбігають до мене сусіди і говорять, що Лариса померла. Я подумала, що то інша Лариса, яка давно померла, а як почула, що Остапчук, то оніміла. Я не підходила туди, але розказували, що її голова залетіла аж через три хати. Там стояло три чоловіка і дві жінки.

Всі вони попадали від вибуху. На одному навіть на спині була кров Лариси. Бідненьку по частинам збирали в кульок, - плаче Антоніна Василівна.

Гриценко називає Ларису бійцем.

-Тільки вона могла не послухатися сусідських чоловіків і сама робити так, як захоче. Вона ж взагалі така славна хазяйка: цілу зиму дрова готувала в хату, сапала ділянки. А в той день зранку ще й варення встигла наварити, - веде далі Лариса.

Від вибуху постраждала молода жінка

Хата Остапчуків знаходиться неподалік від центру Баранівки на вулиці Новокомсомольська. У дворі недороблений літній душ.

-Ми досі не можемо повірити, що мами немає. А Галі Свінціцькій – це коло її хати поставили ту бочку – руки й ноги німіють, коли починають говорити про це. Навіть «швидку» викликають, так погано їй робиться. Її дочка Віта, яка приїхала в той день з Житомира, обпекла собі ноги, - розповідає Віктор.

Лариса зазвичай до сусідів ходила з онуком 2-річним Дімою, сином Віктора.
-А це якась доля, що він цього разу не пішов з мамою.

«Мама боялася холоду»

Раніше Остапчук працювала бухгалтером на Баранівському фарфоровому заводі. Донедавна була касиром у Будинку культури. У її чоловіка Сергія Тихоновича серйозні проблеми із здоров’ям.

-Молодь її дуже любила. Мама була товариською, завжди все орга-нізовувала. Дбала, щоб порядок був у дворі, вдома. Всім дзвонить, цікавиться, як справи, - говорить Віктор.
-Мама мріяла, щоб у сім’ї з’явилася дівчинка, бо, в основному, всі хлопці. Вісім місяців тому у мене народилася донька Вероніка. Мама була щасливою, - схилив голову Володимир.
У день трагедії рідні Остапчуків відчували якусь небезпеку.

-Наш двоюрідний брат на рейсі в Польщі почав писати есемески, що сталося. Писав не один раз, доки ми не відповіли. Він же не знав! Так само мамина сестра з Вінниці не могла додзвонитися, бо хвилювалася, - каже Віктор.

Запитую, чого їхня мама боялася найдужче.

-Холоду. Вона навіть просила, щоб на її похорон вкрити покривалом. Голову акуратно підв’язали хусточкою і так ховали її 30 червня. Труну не закривали. А покривалом, до речі, вкрили її, - відповів Віктор.

Злощасну бочку Володимир та Віктор вивезли за два дні після прощання з матір’ю.
P.S. Родина Остапчуків висловлює вдячність усім, хто допоміг під час похорон Лариси Флорівни.