Проблемы Житомирских рек

П’ять малих річок утворюють водні артерії міста та живлять Тетерів.

Всі вони утворюють унікальний ландшафт Житомира. Кожна з них, окремо, могла б стати окрасою обласного центру. Та далеко не всі житомиряни цінують дароване природою. Дослідження лабораторії екологічної інспекції в Житомирській області показують вміст забруднюючих речовин у річках, що протікають містом значно перевищує норму.

Чи згадають наступні покоління назви, які з такою любов’ю вимовляли їх пращури: Крошенка, Руденка, Путятинка, Кам’янка та Лісова.

Навіть з місцевих мало хто здогадується, що на території цього підприємства бере свій початок одна з наймальовничіших річок Житомира.

Річка Путятинка вже від свого початку замурована у труби. На поверхню виходить лише на території ботанічного саду і знову ховається у бетон. У місці її впадання у Тетерів цю річечку можна сплутати з каналізаційним каналом, у який збігаються стоки з місцевих садиб. Характерний запах сірководню, старі шини, розірвані шкарбани та биті пляшки. Ось вам і водна артерія.

Якщо про існування Путятинки вже мало хто пам’ятає, то про іншу притоку Тетерева ходять легенди. Сморід - характерна риса Кам’янки. У народів її так і називають «вонючка». А колись, якихось двадцять років тому на берегах Кам’янки був розташований один з улюблених житомирянами пляжів. Тепер, кажуть, купатися у ній небезпечно для здоров’я. Дослідження води у річці показали, що норми забруднення перевищують допустимі як найменше у два рази.

Дощові зливи зі всього міста несуть стічну воду із залишками усього чим користуються і що споживають житомиряни. Господарсько-побутові скиди, що проходять через систему очищення водоканалу не несуть у собі такої загрози , як те що потрапляє у дощові зливи. Скільки помиїв, води після прання та мийки машин виливається у такі каналізації можна лише уявити.

Всього у Житомирі дев’яносто випусків дощових вод у річки, що протікають містом. Лише на одному з них, що збирає зливи з північно-західного мікрорайону працюють очисні споруди. Чотири відстійники з фільтрами. За решітками залишаються тверді відходи. Органіка осідає вже у басейнах. Наявність життя в очищеній воді вказує на її відносну чистоту.

Працівники екологічної інспекції зауважують: якби-то існував лише такий фактор забруднення, як дощові зливи. Забудовники, що облаштовують оселі на берегах річок, подекуди не лише порушують екологічний бар’єр, що складає двадцять п’ять метрів, а й відводять каналізаційні стоки прямо у річки, не обтяжуючи себе відстійниками чи вигрібними ямами. Перевірити двір на наявність порушень – завдання не з простих. Адже проникнути за таку огорожу не завжди вдається навіть з працівниками міліції.

На байдуже ставлення мешканців Житомира до природи свого краю вказують і залишки від пікніків, і численні імпровізовані звалища вздовж берега річок. Покарати несвідомих громадян теж не просто. По-перше, необхідно схопити за руку, по-друге, визначити особу, по-третє, стягнути штраф – вісімдесят п’ять гривень.

Найбільш зі всіх наших річечок пощастило Лісовій. Починається вона у Червоноармійському районі, протікає сільською місцевістю. Вода у ній прозора і, що дивно, нічим не пахне. Чиста історія закінчуються там, де вона впадає у Кам’янку.