Ольга Сидорчук выжила в страшной аварии под Житомиром

«Нещодавно мені приснилася покійна свекруха. Я сказала, що у неї зараз так гарно, а вона мене відштовхнула від себе зі словами, що мені ще не час тут бути», - говорить Ольга Сидорчук, яка вижила у страшній аварії, що сталася 12 серпня у селі Двірець Житомирського району.


«МАШИНА КРУТИЛАСЯ, ЯК ДЗИҐА, НА НАС»

Ольга Сидорчук, 44 роки, та її чоловік 49-річний Василь того дня близько 17:00 поверталися з Житомира до рідного села Кодня, що недалеко від міста. Василь відвідав зубного лікаря, а Ольга сходила на базар. На своїх «Жигулі» погодилися підвезти до села знайому Ольгу.

-Їдемо ми вже додому. Вася за кермом, я біля нього. Повертаю я голову, аж бачу «БМВ». Машина крутилася, як дзиґа, на нас. Кажу: «Вася, подивись, що робиться. Треба зупинитися.» Ми призупинилися. В цей момент «БМВ» вдаряє «Москвич», а «Москвич» - нас і потім, здається, автобус (за інформацією обласного управління МНС, водій автомобіля «БМВ», рухаючись у напрямку Бердичева, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автобусом «СЕТРА», що перевозив пасажирів із Молдови до Росії за маршрутом «Сороки – Москва». Після цього автомобіль «БМВ» «поцілував» ще й 2 «ВАЗ 21013» та «Москвич», які рухалися у попутному з ним напрямку – ред.). «БМВ» почало знизу і зверху горіти. Я боялася, аби ми не загорілися, бо бак був повний, - згадує Ольга Сидорчук.

Спілкуємося з нею у палаті травматологічного відділення Житомирської районної лікарні. Жінка лежить з порушенням колінного суглоба, її ліва нога перемотана бинтом.

-Мабуть, мене врятувало те, що я була пристебнута. Чоловік – також, але двері вдарили у його скроню. Я не знаю, звідки у мене взялися сили, щоб відкрити свої двері. Вийшла, а в руках телефон і гаманець, одразу подзвонила синові. Купа людей позбігалися. Одні з аптечками, а інші з мобілками і фотоапаратами, щоб фотографувати горе. Я пригадую одну гарненьку жіночку, яка бігла з аптечкою. Я не своїм голосом кричала, щоб вийняли чоловіка і дівчинку. Оля бідненька плакала: «Мама, рятуй». Чоловіки сказали, що вони не боги і тут треба автоген.

«Швидка» і рятувальники приїхали за 10-15 хвилин після ДТП. «Жигулі» розрізали. Крім жінок із цього авто, допомога знадобилася 4-річному Крістіану із автобуса та одній людині із «Москвича». Загинули водії «Москвича», це 49-річний житомирянин Михайло Охрімчук, та «БМВ», 26-річний чоловік. Подейкують, власник іномарки займався у Бердичеві бізнесом.

-Лице цього водія так і стоїть переді мною: молодий, вродливий, в тенісці, волосся русяве, - примружує очі Ольга.


ВАСИЛЯ У СІМ’Ї НАЗИВАЛИ КОМБАТОМ

-Ще в дитинстві він уже попав якось в аварію. Тоді загинув його друг. А цього разу Бог змилостився наді мною. Лікарі сказали, що я народилася в сорочці, - продовжує вона.

Василь Сидорчук працював трактористом, завгоспом у Коднянській школі, а Ольга – вчителькою російської мови та зарубіжної літератури. Сидорчуки мають двох дітей. Донька 19-річна Ірина – студентка Житомирського агроколеджу, син 24-річний Максим – будівельник.

-Вася все для дітей робив. Іра називала його папуською, а ми його – комбатом, бо він наш командир в сім’ї.

Василь разом з Ольгою збудували дім у селі, облаштували чимале господарство, яким він залюбки займався. Його добре пам’ятають у селі, як грав на трубі у духовому оркестрі.

14 серпня Василя Сидорчука ховали. Зійшлося все село. Сліз не втримували навіть чоловіки. А що вже казати про дітей-напівсиріт… Обличчя покійного було вкрите хусткою. Коли труну опустили в яму, оркестр прощався з односельцем романсом: «Твоих лучей небесной силою, вся жизнь моя озарена, умру ли я, над могилою, гори, сияй моя звезда».

Мешканці Кодні відгукувалися тільки позитивно про Сидорчука. Кажуть, був простим і працьовитим чоловіком.


НІКОЛАЙЧУКУ ПОДАРУВАЛИ ВИНО, БО СТЕРІГ АВТОБУС

Цю аварію надовго запам’ятають у самому Двірці. Так, автобус «СЕТРА» залетів через огорожу на трасі аж у садок Павла Ніколайчука, 79 років. Він мешкає по вул. Петровського, 18.

-Дивлюся спокійненько телевізор в хаті. Раптом чую, наче щось вибухнуло на вулицю. Мені аж подих перехопило, коли побачив у своєму садку здоровенний автобус. Лобове скло геть вилетіло. А соляри виллялося, що я вже подумав, що точно буде вибух. Добре, що минулося, - розповідає пенсіонер.

Як було зазначено, автобус «СЕТРА» їхав із Молдови в напрямку Росії.

-Скільки трупів в аварії було, не знаю. По-моєму, пара. Якийсь чоловік під’їхав і кричав: «Вася, Вася! Не може бути!». Мабуть, родич водія «Жигулів». Точно постраждав маленький хлопчик з автобуса і більше ніхто. Його з мамою відвезли в лікарню. Інших пасажирів за кілька годин забрав молдавський автобус. А цей лишився у мене. Двоє його водіїв поїхали в Житомир давати показанія. Попросили приглянути. Коли приїхали, подарували кілька пляшок вина. Поки їх не було, молдавани передали їм їжу, - усміхається Ніколайчук. - Ночували ніч в автобусі, а наступного дня помили руки у сусідки і вже спішили додому.

На місці аварії вздовж десяти, якщо не більше, метрів, лежать потрощені деталі з машин, диски із спортивної серії, візитки, гігієнічні хусточки, засіб зі доглядом шкіри салону, ліки.

-Он бачите 27 роз лежить, - показує Павло Маркович на квіти. – Це поклав хтось в пам’ять про водія «БМВ». Он далі ще квіти. Я боюся, щоб навпроти моєї хати не було кладовища. Це ж так млосно виходити і одразу згадувати це все.

Зараз основний клопіт – встановлення причин ДТП. Цим займаються фахівці правоохоронних органів, які проводять експертизи.