Житомирщина за часів Хмельниччини

Можливо, мало хто знає про моє рідне містечко Брусилів, що на Житомирщині, а його так сильно люблю. Ось і розповідаю дещо з його історії.

Із добою Хмельниччини нас розділяє майже чотири століття. А це зовсім небагато, порівняно з тисячами років, протягом яких творилася наша історія. Чому ж тоді події визвольної війни проти польської шляхти здаються нам такими далекими? Чи не тому, часом, що ми все менше про них чуємо, дедалі рідше згадуємо? Адже кількох шкільних уроків історії замало, аби чітко уявити жахливу картину тих кривавих подій, що безпосередньо торкаються і нашого краю, рідної Житомирщини.

То з чого ж усе починалося? Одразу після підписання 1569 року Люблінської унії Житомир, як і переважна більшість українських земель, опинився під владою католицької Польщі. Страшні знущання, які чинили польські магнати над українським населенням, неможливо було терпіти. 5-6 днів панщини на тиждень, страшні покарання за найменшу провину, зруйновані господарства, голод, постійний страх... Змучені люди готові були йти виборювати свободу голими руками, але виникало питання: за ким іти? Чи знайдеться людина, що підніме народ до боротьби? І така людина знайшлася. Саме з ім'ям Богдана Хмельницького пов'язують початок національно-визвольної війни проти польсько-шляхетського поневолення.

З самого початку війни повстання охопило більшу частину східної Волині. Одними з перших повстали селяни Паволочі та Котельні, незабаром повстання охопило Кодню, Коростишів та нашу Брусилівщину. Відбулися також виступи в околицях Бердичева і Радомишля. У складі армії Богдана Хмельницького на той час було чотири полки, до складу яких входили переважно уродженці Волині. Полки мали назви населених пунктів краю: Житомирський, Овруцький, Паволоцький та Звягельський. У визвольній війні також активну участь брала й Брусилівська сотня. Найбільше в ній прославився сотник Бречка.

Дуже тяжко і з великими втратами давалися нашим героям перші перемоги, але вже влітку 1648 року житомиряни разом з полками Максима Кривоноса громили війська польської шляхти під стінами Житомирського замку. Війська Кривоноса штурмом оволоділи Житомирською та Бердичівською фортецями.

Як зазначають історики, після переможної кампанії 1648 року Богдан Хмельницький став на зиму табором у селі Паволоч. За активної допомоги житомирян його загони та загони Івана Богуна у 1651 році завдали поразки сімнадцятитисячному шляхетському війську князя Четвертинського в околицях Житомира. Саме тоді в місті побував Богдан Хмельницький.

Жахає те, що польська шляхта обрала Житомир місцем судової розправи з повстанцями. Так, у селі Кодня, біля Житомира, було страчено біля трьох тисяч учасників повстання. На одному із курганів, де поховані загиблі, установлений пам'ятний знак. Після цих трагічних подій з'явилося "побажання" найлютішим ворогам, яке, на жаль, доводиться інколи чути: "А щоб тебе свята Кодня не проминула..."

Дуже багато зберегла історія фактів, що говорять про важливу роль нашого краю у визвольній війні. Можливо, нам зараз важко усвідомити, що наші прадіди ходили пліч-о-пліч із самим Богданом Хмельницьким, слухали його настанови, боролися за волю і честь свого народу, бо усі ті події й постаті давно відійшли у вічність, але знати про це мусить кожен, бо не знати свого минулого означає не мати майбутнього. Тож, вибір за нами – мати майбутнє чи ні.