Житомирский изобретатель Александр Гущенко знал как производить электроэнергию из бытовых стоков

У той час, коли у владних кабінетах продовжуються переважно віртуальні балаканини про альтернативні види енергії, пилом припадає геніальний проект нині покійного житомирського винахідника Олександра Семеновича Гущенка, який знав, як виробляти електричну енергію, органічне добриво і навіть біологічний газ з каналізаційних стоків, а якщо точніше – спорожнень людини.

Коли вперше побував під залізничним мостом через р. Тетерів із Житомира на Козятин, одразу згадав отруєну смертоносним атомом Хіросіму та Чорнобильську зону. Що ж стосується нашого  обласного центру, то його труять фекаліями, котрі  гігантським обсягом у 75 тисяч кубічних метрів щодоби безконтрольно скидаються  у районі залізничного моста в головну артерію Житомира - річку Тетерів. І не подумайте, що  сказане - плід хворобливої журналістської фантазії. Їдкий сморід біля водойми як літом, так і зимою, навіть  мутація риби( в річці з’явилися дивні рибоподібні творіння, яких раніше не бачили мешканці набережної), незвична водяна рослинність, - усе це схиляє до думки про екологічну небезпечність каналізаційних стоків.

Але це тільки одна сторона проблеми. Інша - нульова ефективність використання фекалій, хоча у високотехнологічних країнах світу людські випорожнення успішно застосовуються! Адже мова йде про багату на органічні елементи та потенційні можливості енерготворення фекальну масу, котру, як з’ясувалося, можна  перетворювати в електричну енергію, органічне добриво та біологічний газ. Власне, у цьому і полягає ексклюзивний проект Олександра Гущенка, який за життя дав мені інтерв’ю про свої, на жаль, не реалізовані напрацювання.

- Олександре Семеновичу, цікаво як це  людські випорожнення  можна перетворити в електричну енергію!?

 - Наскільки відомо, все геніальне - дуже просто. На шляху викиду рідини встановлюється турбіна малої ГЕС, і будь ласка, електрична енергія. Я придумав навіть спосіб як підняти рідкі  стоки на потрібну висоту - 5-7 метрів, не будуючи греблі, що обов’язковим елементом гідроелектростанції. Для цього було винайдено  спеціальний гідропривід, який діє за принципом  вакуумного підйомника, відомого ще за часів Архімеда. Ось      і вся петрушка. Якщо ж говорити про економічний ефект, то він очевидний. При вартості малої ГЕС близько 1 млн. грн., річний прибуток може скласти понад 10 млн. грн.

- А біологічний газ також з фекалій?

- Ну це ж давно відомо, що людські спорожнення насичені газом, який утворюється природним бродінням. Завдання тільки у тому, як його виділити з фекальної маси, так би мовити, збагатити, зібрати в спеціальні резервуари, а потім – застосування де завгодно.

Характерно, що біогаз зовсім не поступається звичайному блакитному паливу, до того ж, його якість можна підвищити шляхом добавки у фекалії курячого посліду.

Якщо ви запитаєте: «Чим керуюсь я?»,- відповідь автоматична: в  усьому світі біологічний газ стає все популярнішим  енергоносієм, що є об’єктивною вимогою часу. Наприклад, китайці перевели 60% автобусного парку саме на біологічний газ, а муніципалітет шведської столиці ще в кінці 1980-х років прийняв політичне рішення щодо промислового виробництва цього виду пального.

- Я так  зрозумів, що густа фракція також може знайти своє застосування – переробка її в органічне добриво?

 -  Ви мислите в правильному напрямку: густа фекальна фракція - це вже фактично готова органічна маса, котру можна застосовувати для удобрення ґрунтів, і отримувати з цього без особливих капіталовкладень 45 млн. грн. прибутку щорічно. До речі, по рідкій фракції річний прибуток може скласти в межах 50 млн. грн.

Автор ексклюзивного проекту  бачив досить широке  коло споживачів «каналізаційних» товарів. На перших порах це, звісно, підприємства житлово - комунального господарства, аграрний комплекс області та власники присадибних ділянок. З часом  названа продукція могла знайти своє застосування в інших галузях господарства. Та не судилося, щоб задумане збулося.

Пам’ятаю, як «горіли» очі в Олександра Семеновича, коли після помаранчевої революції він, простий  житомирський винахідник,  виступав на представницькому бізнес - форумі в облмуздрамтеатрі і тлумачив посадовцям та підприємцям про перспективність свого проекту. Доводив, що «прогоріти» стовідсотково не можливо. Зал дружно рукоплескав винахіднику, чиновники обіцяли підтримку, але на цьому, на жаль, все так і скінчилось...