Николай Крук: Житомиру не хватает бассейнов

В останні роки в Житомирі почало активно розиватись плавання, а житомирські спортсмени починають все частіше здобувати перемоги на всеукраїнських змаганнях. В басейні запрацювала своя автономна котельня, що дозволило тренуватись там не оише в опалювальний сезон.

Тож зовсім не дивно, що саме на наш регіон звернув увагу і срібний призер олімпійських ігор Денис Силантьєв. Все це стало можливим завдяки плідній роботі федерації плавання Житомирщини і її голови Миколи Крука.

Микола Крук, окрім того, що вже два роки очолює федерацію, завідувач кафедри фізичного виховання Житомирського університету імені Івана Франка, кандидат педагогічних наук, доцент.

- Микола Зенонович, як давно ви почали займатись плаванням?

- В плавання прийшов в сім років. Це не дивно, в мене був гарний приклад — моя сестра. Фактично, вона стала моїм першим тренером. Спочтаку займався для себе, для оздоровлення. Але з часом мене настільки захопив басейн і плавання, що заняття спортом вирішили моє подальше життя.

- Почали серйозно тренуватись?

- Досі пам’ятаю свій графік. Це підйом в 5.45. В 6.30 розпочинається перше тренування. У 8.15 воно закінчувалось, а вже на 9.30 я біг до школи. Після уроків — легкий обід і далі друге тренування, яке розпочиналось о 16.30. В 19.15 воно закінчувалось. О 20.00 я приходив додому і вже максимум о 22.00 лягав спати, бо потрібно було рано вставати. В такому режимі прожив три роки, з восьмого по десятий клас. На своє перше побачення я пішов лише в 10 класі.

- А як же навчання, встигали?

- Просто ні на що інше, окрім навчання і тренування, не виистачало часу. Бо ж школу потрібно було не лише закінчити, але й закінчити з високими оцінками. Мені вдавалось поєднувати і тренування і навчання. Завдяки позиції батьків. Бо коли я отримував погану оцінку, мене не пускали на тренування і для мене це було найбільшим покаранням. Мабуть, має бути певний фанатизм в тій сфері, яка тобі подобається, щоб досягнути успіху. Я був якраз таким фанатиком спорту.

- Планували стати професійним спортсменом?

- Я ще з сьомго чи восьмого класу планував бути або тренером або вчителем. Закінчив факультет фізичного виховання Чернігівського педінституту. І в 17 років я, фактично, професійно вмів займатись лише спортом. Навіть якихось інших планів не було. І вважаю, що не помилився з вибором. Я людина щаслива, адже займаюсь своєю улюбленою справою і отримую за це ще й зарплату.

- Чому вирішили очолити федерацію?

- Федерацію я очолив два роки тому на пропозицію нинішнього старшого тренера федерації, заслуженого тренера України Констянтина Щеглова. Йому вдавалось успішно керувати федерацію протягом багатьох років, але він вирішив зайнятись виключно тренерською роботою. Знаючи моє відношення до улюбленого виду спорту, що мені не всеодно, було зроблено таку пропозицію. Мені було болісно дивитись, як житомирське плавання здає позиції. Я із задоволенням погодився, бо весь тренерський колектив я знав ще з дитинства і вони мене знають не менше.

- Які зараз існують проблеми у федерації?

- Свою діяльність на посаді голови федерації я не починав з нуля. Було дуже багато позитивного і до мого приходу. Вдалось консолідувати колдектив під досягнення однієї мети. Ми працюємо за бригадним методом і нема цього пересмикування, хто є кращим. Кожен відповідає за свою ділянку роботи. Зараз в нас почали з’являтись абсолютні рекорди області. Вже є перший за останні п’ять років майстер спорту — Денис Барабаш. Щоправда аби не втрачати свій потенціал, Денис вимушений був переїхати до Дніпропетровська, де він навчається зараз. Там більше можливостей і база для тренувань. Ваідчувається суттєвий прогрес у результатах у всіх вікових категоріях наших дітей. У нас, фактично, за минулий рік відродилось ветеранське плавання. Це немало.

- Але в нас не так вже й багато басейнів в області...

- Це серйозна проблема. Є ще Бердичів, де існують хоча б мінімальні умови для занять плаванням. І в Житомирі, фактично, один басейн, де працює три федерації — плавання, триатлону і п’ятиборства. Спортсменів багато, а води, як то кажуть, бракує. Тому, в першу чергу, необхідний грамотний розклад перебування спортсменів на ванні басейну. Оскільки часто виходить так, що на одній доріжці займається по вісім чоловік. Про якісну підготовку вже мова не йде. Завдання — аби ці спортсмени не погіршували свій результат. В наших силах ситуацію покращити.

Звісно, в місті є ще два басейни, крім Авангарду. Це ФОК і Королівська бочка. Але завдання у цих двох закладах трохи інша, комерційна, а не соціальна. В них нема завднання підготовки спортсменів. Але ми якось справляємось з тим, що є.

- А влада вам якось допомагає?

- Так, доказом цього можуть бути навіть останні змагання на кубок міського голови. Але гроші на спорт виділяють лише тоді, коли "щось там лишиться”. З таким підходом основні кошти ми починаєм вкладати в пігулки, замість того, щоб вкладати кошти в профілактику. І якщо влада не хоче будувати тюрми, вона має будувати стадіони і басейни. Іншого виходу просто немає і влада має це зрозуміти. Свого часу я не мав часу на різні дурниці, бо був зайнятий постійно то навчанням то спортом. Багатьох моїх друзів, які не мали таких захоплень, починала виховувати вулиця. А вона виховує не завжди якісно. Влада повинна відійти від остаткового принципу фінансування галузі спорту взагалі.

- Багато хто вважає, що спорт заважає навчанню.

- Це хибна думка. Спорт часто допомагає навчанню. Він дисциплінує, розвиває дитину. Адже, щоб реалізувати всі здобуті знання, потрібно мати міцне здоров’я. А для цього потрібно займатись спортом. Дитина має бути гармонійно розвинута. Плавання в цьому плані надзвичайно корисне. Так що запрошую дітей в басейн.

- Які найближчі плани федерації?

- Участь в змаганнях і організація якісних тренувальних зборів. Цього року нам вперше вдалось провести збір в Болгарії. Ми порахували, як це не парадоксально, що нам вигідніше провести збір в сусідній країні, аніж в Євпаторії. Тому ми будемо й надалі розширювати географію зборів, бо мусимо, що окрім плаваємо в своєму 25-метровому басейні, вивозити дітей на "велику воду”. Адже більшість змагань проводиться в 50-метровому басейні, де потрібна зовсім інша підготовка. Роботи ще чимало.