Житомирский оператор Дмитро Голумбевский рассказал про жизнь, съемки и увлечения

Він мріє про "Оскар", у вісні спілкується по скапу зі Стівеном Спілбергом і звинувачує себе у марнуванні часу. В дуеті із Віктором Скуратівським пізнає ази роботи режисера кліпів.

Любить спостерігати за тим, як людина одягає маску і грає свою роль, і як вона її знімає і перевтілюється у зовсім іншу людину. Сьогодні наш гість режисер Дмитро Голумбевський.

Коли ти відчув, що хочеш бути режиссером?

Відчуття зявилось не одразу, але великим поштовхом був фільм Пітера Джексона "Володар перснів: Повернення короля". Не знаю, щось в мені тоді, чи то прокинулося, чи створилося... Той масштаб, зображений у фільмі відбився в моїй памяті і зараз дає свої плоди. Майже усюди я намагаюся створювати епіку (тобто масштаб). Усі події, які приходять в голову обов’язково мають буди величезними, навіть грандіозними!

Ти задоволений тим, що вдається?

Продивляючись свої старі роботи, і дивуюся як взагалі їх хтось може переглядати без сміху, адже там усюди щось не так (сміється)). Прогрес- це завжди рухатися величезними кроками вгору і оглядатися на ті маленькі стежинки, які колись були такі неприступні. Мені колись одна чудова людина побажала, щоб з кожним роком, оглядаючись на свої здобутки, я розумів що я досягнув чогось. І це прекрасне побажання, адже, справді, кожний новий рік - це нове досягнення.

А можеш назвати відверто свої помилки?

Мої помилки - це невміння працювати з акторами. Без вагань скажу, що можу гарно зняти, змонтувати, зробити спецефекти, але актори та сценарій дається мені найважче!
Але це не привід сумувати, це поштовх багато читати та робити акценти саме на цих аспектах.

Як ти з цим борешся?

Зі сценарного мистецтва написана купа літератури, читаю, вивчаю структуру, спілкуюся з людьми, вигадую історії, коротше кажучи усім виглядом вдаю начитану людину, а от режисера вдавати вже важче, адже ти керуєш людьми і фальшу від тебе вони не повинні відчувати. Єдиний вихід - це знімати, знімати багато! Хай то будуть не найкращі роботи, але потім ці ж роботи ти будеш аналізувати і робити висновки і це будуть твої власні висновки, або шишки набиті як кажуть.

А не боїшся, що книжки в тобі вб’ють митця?

Не вб’ють, вони покажуть як цей митець може стати на шлях майстра. Тому що їх писали майстри свого діла, люди які перечитували купи сценаріїв і навчилися виділяти серед цієї купи найкращі роботи. А потім зібрали усі свої знання та видали книгу. Тому ні. Митця може вбити лише безіяльність і думка про те, що ти вже багато зробив. Насправді кажучі: ти ніфіга ще не зробив, навіть в річку не ступив. Це я так собі постійно повторюю, щоб не зазнаватися і стимулювати себе до наступних випробувань.

Ти закінчував, якісь режисерські курси? І взагалі, чи варто вчитися на режисера?

Ні, не закінчував. Я сам собі режисер. Я вважаю, щоб стати хорошим режисером, не обов’язково закінчувати курси. Для цього потрібен талант, хист і бачення кадру.

Правда, що в тебе є зошит-шпаргалка, куди ти записуєш різні режисерські штучки-дрючки?

В мене є щоденник, в який я пишу особисті "штучкі", і там багато чого написано цікавого про людей, які мене оточують. Пишу, з надією, що колись видам його. І, звичайно є записник, де нотуються основні ідеї, або щось мимохідь згадане, або почуте. В один момент ти просто відкриваєш його і маєш майже готовий сценарій, тому що насправді, історії, які трапляються з тобою, друзями, близькими не гірші за якісь серіали, насправді, чим особистіший матеріал, тим більше він зачепить людей, тому що ти подаєш його крізь призму свого приймання, через свою душу.

А можеш назвати, хоч кількох осіб, які туди потрапили?

Ну, пані Софіє, ви там також є.

Цього я найбільше і боялася. А окрім мене, кому варто боятися і тремтіти в очікуванні бесцелера?

Усі знайомі Дмитра Голумбевського, тремтіть від жаху, бо скоро ви всі дізнаєтеся правду! От так я б піарив свої записи. Прекрасний рекламний хід! Ще б гарний постер зробити і можна продавати. Люди куплять, навіть якщо там буде пуста книга. Гарна піар компанія зробить своє діло.

Про що в основному твої роботи?

У мене виникає завжди безліч ідей на тему самотності. В сюжетах самотні хлопчики і дівчата. Не знаю навіть чому, адже у самого з цим все гаразд.

Плагіатом займаєшся? Подаєш чужі ідеї під власним соусом?

Всі у когось, щось запозичують. Спочатку так і вчаться, доки не виростуть на чужих роботах самодостатніми режисерами. З чужих фільмів можу взяти епізод чи сюжетну лінію і розкрутити по-своєму.

А власні є? Як з’являються?

Ідея – це така річ, яка може виникнути навіть тоді, коли ти в супермаркеті купуєш ковбасу. Байц… і все. Є ідея, далі – втілення.

Як тобі працюється у телевізійному проекті "Погляд з Оленою Галагузою"?

Я задоволений, що ми знайшли одне одного. Людина, яка допоможе майже в будь - якій ситуації зараз на вагу гречки. А сам проект на мою думку є дуже потужною машиною, яка невеликими кроками щось, але робить в нашому файному хуторі. Тому, що нашими основними прнципами є показати, що в місті є культура, історія, певні вікові традиції. Одне з найстарших міст україни, навіть світу, не може себе гарно репрезентувати! Сором! От і намагаємося підіймати ці питання тому, що як для мене так і для Олени вони є болючими!

З журналісткою Оленою Галагузою

А чому на вагу гречки? В Житомирі дефіцит на цю крупу?

А ви не знали?! Гречка на вагу золота! Хто купив кіло гречки - можеш тиждень ходити по ресторанах. За 3 кіло Лексуса купляюсь, мій знайомий так зробив. Так, що у нас тут все серьозно!

Ти проявляєш себе в проекті,як режисер, чи більше як оператор?

"Погляд..." я більше знімаю та монтую, але бувають ситуації, де потрібно трохи ввімкнути режисера. Наприклад, сказати співрозмовнику, в яке крісло сісти, або як тримати лікоть... Це все дуже тонка матерія! Або навіть потрібно ставати актором: співрозмовник відмовляється давати інтервью! Це ж жах! "Все пропало" як каже мій один знайомий! І тоді у мене вмикається режим "актор" і я кажу зі сльозинкою в очах: "ну будь ласкааа" молю його залишитися.

І ведуться?

Звичайно, ведуться...Куда ж ти дінешся зв’язаний у підвалі.

– Мрієш про крісло режисера з підписом «Голумбевський»?

Звісно, про справжнє. Та в мене є таке крісло, тільки рибальське. Купив його в «Каравані» і використовую як для режисера.

– Найкраща і найжахливіша твоя робота?

Досить критично ставлюсь до своїх робот, тому не можу виділити кращу й гіршу. Для мене всі вони десь по середині. Треба вчитися і вчитися, удосконалювати себе і свою майстерність.

Дякую за розмову!