Битва за «Смоленськ» закінчилась?

Скандал, який зупинив приватизацію

Ця історія почалась ще у 2005 році і одразу скандалом. Після тривалих чуток, які ходили навколо приватизації приміщення колишнього ресторану «Смоленськ» в центрі Житомира, нарешті з’ясувалось що його винесли на приватизацію. Двоповерхова будівля загальною площею 4275,1 кв.м була оцінена у суму майже 6 млн. гривень. Із загальної суми було вирішено вирахувати вкладення (близько 400 тис. гривень) у реконструкцію орендарями АТЗТ «Агробудкомплект», яким без конкурсу і планувалось віддати об’єкт.

Очі на умови згаданої приватизації та її збитковість, якщо враховувати ціну за таке приміщення, тоді відкрила місцева газета «Субота». У своїй публікації «Битва за «Смоленськ» посадовці області, зокрема тодішній губернатор Павло Жебрівський були звинувачені у бездіяльності та розбазарюванні майна громади. Голова ОДА, до речі, вважав, що іншого виходу як продаж об’єкту за смішні, навіть на той час, гроші – немає. Супротив без конкурсній приватизації підхопили депутати обласної ради. Попередня каденція народних обранців створила спеціальну комісію. По результатах її роботи рішення про приватизацію об’єкта шляхом викупу «Агробудкомплектом» було відмінено.


«Через четыре года здесь будет…» (с)

Що тільки не обіцяли у 2005 році обласні керівники, щоб запевнити громаду після своїх недолугих дій з майном. «Смоленськ» тоді декілька місяців був центром суспільної уваги. Тут обіцяли зробити і виставковий центр, якого в Житомирі бракує на стільки, що виставки проходять або в обласному театрі або в телецентрі, або перетворити приміщення на будинок творчості.

Були також версії створення музею чи іншого соціального об’єкту. Обіцяли тоді насправді багато, аби тільки вщухло нарешті обурення новою владою, яка чи через безпорадність, чи від того, що від попередньої не відрізнялась, не надто прагнула захищати права громади. Серед тих, хто будував із колишнього «Смоленська» замок з піску була і теперішня голова обласної ради Ірина Синявська. А потім справа одразу затихла, не віддали і не віддали, а об’єкт так і стояв не проявляючи жодних, принаймні зовнішніх, змін.


Захищати своє і чуже – різні речі

Тільки зараз з’ясувалось, що перечекавши поки стихне галас, «Агробудкомплект» подав до Господарського суду два позови. Перший – проти обласної ради про скасування рішення обласної ради № 777 від 27.10.05, яке забороняло приватизацію шляхом викупу. Другий позов – проти Житомирського відділення Фонду державного майна з тим, щоб зобов’язати Фонд здійснити передачу майна «Агробудкомплекту». Перший позов пройшов три інстанції. Вигравши у суді першої інстанції, решту два обласна рада програла.

Залишалось сподіватись лише на те, що Фонд держмайна активніше за неї відстоюватиме громадське майно. Втім, після програшу в апеляції, ФДМУ попросили не подавати касацію. Зробила це голова обласної ради Ірина Синявська, та сама, яка найбільше в області говорить про інтереси громади. Виявляється, тільки говорить?


Де поділись 15 мільйонів

В своєму листі до Фонду державного майна Ірина Синявська попросила не подавати касацію, а виконати рішення попередніх судів. Здавалося б, хто мав би бути зацікавлений в тому, щоб громада замість 5 млн. гривень отримала принаймні втричі більшу, за твердженням експертів суму. Вже навіть спосіб відчуження об’єкту викликає питання. Напевне не так вже і ретельно захищали майно в судах, оскільки громада втратила право розпоряджатись ним лише тому, що на нього поклав око орендатор. А Ірина Максимівна весь цей час громаді про справу мовчала, замість того, щоб захищати її з такою ж активністю як власне крісло, адже саме завдяки розголосу несправедливої приватизації вдалось уникнути.

Не варто навіть говорити, що можна було б зробити за «зайві» 15 мільйонів для області, скільки газифікувати сіл, придбати ліків, оздоровити дітей, побудувати шкіл… Список довгий. От і вся любов до громади. Слова, слова, слова.