Інтерв'ю заступника голови облдержадміністрації Миколи Черненка газеті "Житомирщина"

Микола Черненко: «Працювати на збереження здоров’я людей»

За своїми функціональними обов’язками заступник голови облдержадміністрації М.А.Черненко курирує й службу охорони здоров’я області. Наша бесіда з ним — про набутки, головні завдання, які стоять перед цією важливою галуззю, проблеми, які необхідно розв’язати.


— Миколо Андрійовичу, кілька років тому медицина Житомирщини за рядом показників і запроваджених новацій посідала першість в Україні. Яка ситуація нині?

— Будь-яка служба, що покликана працювати на людей, а медицина, вважаю, — тим більше, має йти в ногу з життям, застосовувати на практиці сучасні технології, наукові розробки. У цьому плані медична галузь Житомирщини намагається тримати курс на світові досягнення. Досить сказати, що протягом трьох останніх років вона працювала над упровадженням ряду проектів Євросоюзу, спрямованих на поліпшення якості та доступності медичної допомоги, а, отже, — й стану здоров’я населення.

Нам приємно, що область за рейтинговими показниками посідає першість у державі з питань запровадження сімейної медицини, профілактики туберкульозу, роботи денних стаціонарів.

У числі перших розпочалося, за підтримки облдержадміністрації, обласної ради, впорядкування й спеціалізація стаціонарної допомоги, наближення її до жителів. І лідером виступив флагман галузі — обласна клінічна лікарня імені О.Ф.Гербачевського. Саме тут з’явилися перші спеціалізовані центри. Скажімо, вже впродовж п’яти років діє центр малоінвазивної хірургії, де надається висококваліфікована хірургічна допомога. За цей час уже проведено понад сім тисяч щадящих і, водночас, ефективних для здоров’я людини операцій. Нещодавно в лікарні відкрито кардіоаритмічний центр з блоком інтенсивної терапії.

Варто відзначити також постійне прагнення до запровадження нових діагностичних технологій і в обласному медичному консультативно-діагностичному центрі. Тут, скажімо, в клініко-діагностичній лабораторії розпочато проведення досліджень найсучаснішим методом полімеразної ланцюгової реакції, що дає можливість точно діагностувати, зокрема, інфекційні недуги на рівні ДНК.

— За кілька останніх років у області відкрито чимало сільських амбулаторій сімейного лікаря. Але, як засвідчують факти, деякі з них не відповідають тим вимогам, що ставляться до таких закладів: не мають санітарного транспорту, належного обладнання, навіть лікарів. Може, краще довести до ладу ті сімейні амбулаторії, що є, ніж збільшувати їх кількість?

— Мабуть, варто все ж почати з позитиву. Справді, за п’ять останніх років кількість закладів сімейної медицини зросла вдвічі, нині їх в області функціонує 219. Вважаю важливим, насамперед, те, що в такий спосіб лікарська допомога наближується до населення. Поліпшилася й забезпеченість цих закладів кадрами. Це стало можливим завдяки тому, що на базі Житомирського інституту медсестринства діє кафедра післядипломної підготовки за спеціальністю «Загальна практика — сімейна медицина», на якій уже підготовлено понад 340 сімейних лікарів. Вживаються заходи й до забезпечення відповідним обладнанням амбулаторій сімейного лікаря та ФАПів — за рахунок державної субвенції. Підключаються до цього й місцеві бюджети різних рівнів: за виділені ними близько 890 тисяч гривень придбано медапаратуру, обладнання, меблі.

Але, справді, є й негативні моменти. Деякі заклади сімейної медицини, м’яко кажучи, не зовсім відповідають своєму призначенню. Хіба можна повною мірою вважати амбулаторією сімейного лікаря заклад, якщо немає цього сімейного лікаря, а спеціалісти приїздять туди за графіком із райлікарні? Або коли там не можна зробити належне лабораторне обстеження? І, зрештою, якщо лікарі, не маючи санітарного автотранспорту, їздять до хворих велосипедами. До речі, забезпеченість ним в області складає трохи більше 67%. Я не кажу вже про те, що чимало сімейних лікарів не мають належного житла. Звичайно, відкривати у великій кількості неповноцінні сімейні амбулаторії, можливо, й недоцільно, нехай буде їх менше, але ж вони матимуть усі необхідні, як мовиться, параметри для закладу такого типу.

Прийнято розпорядження голови обласної державної адміністрації від 27 червня 2007 року «Про подальший розвиток первинної медико-санітарної допомоги в Житомирській області на період до 2012 року». Його виконання залежить, насамперед, від органів влади. Це — створення належних матеріально-технічних та соціально-побутових умов для сімейних лікарів.

— Уже впродовж багатьох років будується приміщення поліклініки обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського, нині його завершення йде форсованими темпами. Але ж навіть у медичному середовищі подейкують, що в цьому величезному приміщенні не буде що розміщати. Ваше бачення цієї проблеми?

— Існуюча поліклініка обласної клінічної лікарні ім. О.Ф.Гербачевського потужністю 500 відвідувань на зміну, побудована 40 років тому, давно уже вичерпала свій ресурс і не забезпечує умов, необхідних для надання населенню області спеціалізованої консультативної медичної допомоги на сучасному рівні. Справді, спорудження нової поліклініки триває з 1992 року. Для завершення будівництва у І півріччі нинішнього року необхідно 6,3 мільйона гривень. Крім того, для придбання медичної апаратури та обладнання для закладу потрібно ще 8,1 мільйона, устаткування меблями — 2 мільйони. Як бачите, кошти не малі.

Але зазначу, що введення в дію нової поліклініки дасть змогу створити належні умови для пацієнтів щодо проходження медичного обстеження і отримання кваліфікованої спеціалізованої консультативної допомоги, забезпечити плідну роботу медичного персоналу та ефективне використання високовартісного медичного обладнання. На базі нової поліклініки планується організувати диспансер медичного захисту населення, яке постраждало від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; обласний ендокринологічний диспансер; розмістити обласну кардіологічну службу. Крім того, там передбачено облаштувати відділення щелепно-лицевої хірургії та гастроентерології. З’явиться можливість поліпшити умови для роботи обласного центру медико-соціальної експертизи, який заплановано розташувати на першому поверсі. Отже, як бачите, такі площі необхідні й пусткою стояти вони аж ніяк не будуть.

— Існує чимало національних програм (боротьба зі СНІДом, «Цукровий діабет», «Туберкульоз» та ін.), а також обласна — щодо розвитку галузі, які треба виконувати. Чи вистачає на них коштів? Адже, як свідчить статистика, кількість захворювань зростає.

— Якщо, приміром, питання щодо профілактики ВІЛ/СНІДу знаходяться на постійному контролі в облдержадміністрації та управлінні охорони здоров’я, то тут маємо певні позитивні результати. І фінансування більш-менш задовільне.

А ось що стосується фінансування комплексної програми «Цукровий діабет», то на її виконання надійшло коштів за загальним фондом лише 37,5%. Тим часом, захворюваність на цю небезпечну недугу збільшується. Особливо турбує виділення коштів на придбання інсулінів для лікування таких пацієнтів та препаратів для хворих на нецукровий діабет. Цього року з Державного бюджету виділено 55% від запланованих коштів. На жаль, Міністерство фінансів України не передбачає фінансування на забезпечення хворих таблетованими цукрознижуючими препаратами та засобами контролю.

У зв’язку з тим, що на державному рівні не внесено змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти», не можливо нині провести процедуру тендерних закупівель лікарських засобів, у тому числі інсулінів.

— Крім благодійних внесків, які офіційно беруться з хворих в окремих закладах, існують (і це ні для кого не секрет), «внески» неофіційні — до кишені лікарів. Якось раніше про це хоча б згадували, а тепер — мовчання. І людина, скажімо, лягаючи на операцію, крім усіх медикаментів і матеріалів, має приготувати не одну сотню гривень завуальованого хабара. Як оцінюєте цю проблему?

— Запитання — не з простих. Як відомо, фінансування галузі торік збільшилося майже на 30%. Але структура видатків — така: на заробітну плату з нарахуваннями — 71%, придбання медикаментів — 5,9%, що дало змогу закупити лише деззасоби, реактиви, рентген-плівку, ліки та перев’язувальний матеріал для надання невідкладної медичної допомоги; на продукти харчування витрачено 3%, оплату енергоносіїв — 6,9%. Справді, як видно з наведених цифр, люди часто мають самі купувати медикаменти, лягаючи в стаціонар, на операцію. Правда, дещо виручає своїх членів «Лікарняна каса». До того ж, під її патронатом перебувають майже 1000 дітей-сиріт. За рахунок ЛК триває лікування інвалідів Великої Вітчизняної війни.

Тепер — щодо такої делікатної теми, як «подарунки» лікарям. Чого приховувати: це явище існує. До кожного лікаря, як мовиться, міліціонера чи прокурора не поставиш. Мають діяти моральні принципи. Ну й, звичайно, повинно бути краще матеріальне забезпечення спеціалістів, аби вони не мали потреби в цих принизливих подачках. А ще, звичайно, має проводитися в колективах належна робота керівників управління та лікувальних закладів.

Насамкінець ще раз зазначу, що медична служба — дуже необхідна людям. Адже вони із надією довіряють її спеціалістам своє здоров’я та життя. І всіляко допомагати галузі повинні владні структури всіх рівнів.


Газета "Житомирщина", № 22 від 26.02.08