Щоб відчути…

Благодійний концерт НАЛМО «ОКСІЯ» на Житомирському військовому полігоні «каждая буква внутри меня ёкнет»

Щоб відчути вітер, не потрібно бути вітром. Щоб відчути сонце, не потрібно його бачити. Щоб відчути поетичне слово, не потрібно писати вірші. Кожен знаходить у поезії своє. Для одного – це влучна метафора, для іншого – римовані рядки. А для солдат, які перебувають на строковій службі, то є туга за домом і за коханою дівчиною, налаштування на позитив, відчуття своєї належності до навколишнього світу. І коли до солдат приїжджають артисти, поети, це стає невеличким святом для усіх.

Тож 19 серпня 2012 року НАЛМО «Оксія» завітала з благодійним концертом на Житомирський військовий полігон, і це стало не просто долученням військових до поетичного світу. Кожен виступ учасників «Оксії» був неординарним. Сергій Желінський вдало виконав пісню «Пліт» Ю. Лози та зіграв на гітарі запальний «Чардаш». Володимир Паскель прочитав мініатюри про солдатське життя - «поделились мирами не раз».

Наталія Грицик розтлумачувала військовим житейські істини про душу - «душа, похищенная с поля брани» - і розповіла про дивні мрії лавки, що знаходиться на вокзалі - «а ведь вправду, шоколадные». Ларіса та Ніна Паламарчук змусили бійців згадувати армійські операції - «я прошу об одном: помолись за меня» та достукались до струн сердечних літерами поезій – «каждая буква внутри меня ёкнет».

Віктор Петровський своїми віршами створював «ілюзію прекрасної вічності», яка намагається вижити і «слухати шум дощу». Голова «Оксії» Костянтин Куліков не тільки прочитав свої поезії - «до прыжка один шаг» - та проспівав власну пісню «Перевал»: «ещё перевал не занят», але й майстерно виконав пісні різні за тематикою й змістом – «Сестра милосердия» О.Мітяєва, «Девушка из Нагасаки» А. Северського, «Вечірня казка» Т. Шаова.
Військовослужбовці виконали декілька пісень, у яких розповіли про солдатську службу, очікування демобілізації та зустрічі з родиною.

Відбувався живий діалог між прозою та римою, буденністю та святом, солдатами та житомирськими поетами.

Кожен виступ оксіян супроводжувався бурхливими оплесками. Солдати щиро раділи відпочинку від буденної військової служби та можливості зануритись у дивний світ метафор та рим.

Ларіса Паламарчук