У День сміху ми часто спостерігаємо за виступами гравців-новачків, які вперше виходять на КВНівську сцену. А також згадуємо давно визнані та улюблені всіма команди. Хоча їхній шлях до успіху теж починався з цієї ж маленької сцени. Таміла Бутко, гравець команди «Дівчата із Житомира», розповідає про всі закулісні секрети команди.
– Розкажіть, будь ласка, детальніше про команду КВН «Дівчата із Житомира»?– Керівником, ідейним натхненником та продюсером команди КВН «Дівчата із Житомира» є Марина Поплавська. Вона навчалась у ЖДУ ім. І. Франка (тоді ще у педагогічному інституті). Тому, можна сказати, що команда «Дівчата із Житомира» частково вийшла зі стін ЖДУ ім. І. Франка. Майже весь склад команди – це колишні студентки цього університету.
Якщо говорити про телевізійну команду КВН «Дівчата із Житомира», то такою вона стала на початку 1997 року. Вперше ми поїхали на фестиваль до Сочі. Це такий відбірковий фестиваль, на який сьогодні приїздять вже сотні команд, де визначається їхня подальша доля: хтось іде грати до вищої ліги, хтось – до першої, хтось – до відкритої української ліги, а дехто готується на наступний рік. Приїхавши вперше до Сочі, ми викликали справжній фурор, тому що це була перша жіноча команда, і до того ж з інтелектуальними жартами. Одразу до вищої ліги нас не запросили, а доручили грати у відкритій українській лізі, де ми стали чемпіонами.
В тому ж 1997 році в нас була ще одна перемога – на фестивалі в Юрмалі «Голосящий Кивин». Там ми також були новачками, але виступали нарівні з відомими на той час командами. На цьому фестивалі ми посіли третє місце і отримали «Ківіна в темному».
Взагалі команді «Дівчата із Житомира» вже дуже багато років, адже спочатку це була команда «Віртуози Житомира», потім вона реорганізувалась у команду «Джем», а потім вже стала командою «Дівчата із Житомира». Якщо об’єднати ці три команди в одну, то вона була двічі чемпіонкою Асоціації команд України.
– Чи виникали у вас у процесі творчої діяльності якісь непорозуміння чи конфлікти зі своїми колегами?– Творчі люди завжди емоційні, і, я думаю, що в будь-якому колективі, особливо на початку його становлення, є певні тертя. Але велику роль відігравала мета, яку ми перед собою ставили. Ми хотіли перемагати, йти вперед, стати улюбленою командою наших глядачів, тому всі проблеми зникали самі по собі.
Тож можна сказати, що конфліктів у нас не виникало, а творчі непорозуміння є в будь-якому колективі. Але за роки існування команди вже як «Дівчата із Житомира» (11 років) ми вивчили одне одного дуже добре, і, як у будь-якій сім’ї, намагаємось не наступати на «улюблені мозолі».
– Чи не було у вас думки про те, щоб поповнити склад команди представниками чоловічої статі?– У нас були чоловіки – авторський склад команди. Інша справа, що вони не виходили на сцену, тільки на конкурс «Розминка». Але зараз ми перестали грати у великий КВН, і кожен пішов своїм шляхом – жіночий склад окремо від чоловічого.
– Як сталося, що ви зараз працюєте радіоведучою?
– На жаль, КВН не для всіх – робота. У кращому випадку – це хобі, а для когось лише спогади. Зараз у нас це хобі. Ми займаємося КВН у вільний час, задля власної насолоди. У кожного – своя робота, але ми знаходимо можливість, щоб поїхати кудись на виступ і поспілкуватися.
– Які плани на майбутнє?
– Ще років 30 як мінімум виступати!