Школа просить про порятунок

Під загрозою зникнення опинилась одна із Житомирських шкіл.

Протягом 14 років у місті Житомирі існує унікальна україно-італійська школа «Всесвіт». Вона була заснована однодумцями з двох країн: України та Італії, які вирішили створити навчальний заклад, де б діти могли навчатися та виховуватися на християнських цінностях. Водночас, школа не підпорядкована жодній з церков і навчальні програми тут такі ж, як і в будь-якій школі. Від самого початку школа була задумана як міжконфесійна – як приклад єднання та порозуміння між християнами різних конфесій. Сьогодні в школі навчаються діти та працюють вчителі, які належать до різних течій християнства – і жодного конфлікту на релігійному ґрунті немає.

Звісно, в нашій державі така школа могла бути відкрита тільки як приватна. (Оскільки у нас в країні школи не відділені від куріння, наркоманії, злочинності, зате відділені від церкви). Але, всупереч стереотипам, вона не є «елітною» в негативному розумінні цього слова або «школою для багатіїв». Зовсім навпаки. Більшість сімей, чиї діти вчаться у школі, мають середні прибутки. Є серед них 9 багатодітних сімей, яким надаються значні пільги при оплаті.

Цього року спільно з італійськими педагогами школа розпочала унікальний соціальний проект, який має підготувати українські школи та педагогів до того, щоб діти з особливими потребами (діти-інваліди) навчались разом з іншими учнями, щодня відвідували школу, а не навчались вдома (як у більшості державних шкіл) або у спецшколах. Цей проект розпочато саме на базі школи «Всесвіт», оскільки її вчителі вже мають досвід такого навчання.

Сьогодні у школі навчаються четверо дітей з особливими потребами. Серед них – хлопчик з діагнозом ДЦП, який не може самостійно ходити.

На відміну від дорослих, діти зовсім не сприймають таких дітей відсторонено, як «не таких, як всі», вони бачать їхні особливості, знають, що в тій чи іншій ситуації потрібно допомогти, ось і все. Безперечно, це корисно як для тих дітей, які вчаться адекватно сприймати особливості інших людей, так, звичайно, і для самої дитини, яка отримує змогу спілкуватися з однолітками, постійно перебувати серед людей, не бути самотньою, не почуватися неповноцінною.

До цього часу школа існувала за рахунок коштів італійських партнерів та батьків. Від держави школа не отримувала підручники, кошти на харчування молодших школярів, інші види соціальних виплат. Через збільшення кількості учнів у школі, а також видатків на оплату оренди, комунальних витрат, постійного зростання цін - коштів іноземних партнерів виявилось недостатньо. Тому педагогічний та батьківський колектив школи вирішив звернутись до місцевої влади з проханням надання часткового фінансування з місцевого бюджету.

Можливість прийняття такого рішення засвідчує Івано-Франківський досвід, де на місцевому рівні було прийнято Програму «Підтримки та розвитку приватних шкіл» та рішення про «фінансування з місцевого бюджету Державного компоненту навчального плану (інваріантної складової) Державного стандарту освіти».

Тому наразі доля школи в руках міської влади. Втім, як і доля 25 вчителів та 120 дітей.