П’яний житомирський підліток збив на смерть жінку

Подробиці ДТП, яке сталося 17 червня у Житомирі на перетині вулиць Звягельської та Щорса

36-річна житомирянка Зоя Борківська близько 23-00 поверталася з роботи на кондитерській фабриці Житомирські ласощі додому. Пропустила дві маршрутки і сіла на третю.

Коли перетинала дорогу на пішохідному переході на перехресті вулиць Щорса та Звягельської, несподівано «вилетіло» авто Шкода Октавіа. На шаленій швидкості машина збила жінку, яка загинула на місці.


Жодної цілої кістки не лишилося

— Вночі мені подзвонила Зоїна сестра Алла, яка живе у селі Бейзимівка Чуднівського району, і сказала, що Зоя попала у ДТП, — розповідає 70-річна Галина Борківська, свекруха Зої. — Я і син Сергій побігли на перехід, який неподалік від нашого дому. Зоєчку не хотіли показувати, доки не сказала, хто я їй. А на її обличчі просто «маска», не було нічого.

Зоя вийшла з маршрутки і щойно зробила крок на дорогу, як з повороту на швидкості 180 км/год, виїхала Шкода. Авто вдарило жінку так, що її підкинуло вище телеграфного стовпа. Від удару Шкода опинилася на зустрічній смузі і зіштовхнулася з припаркованим легковиком. Звідти кілька хвилин тому вийшли батько та син (мешканці Києва), щоб випити кави. Шкоду розвернуло і викинуло в кювет.

До потерпілої підбігли колеги з фабрики, які також поверталися додому. Вийняли з її сумочки мобільний телефон і набрали перший номер — «Алла сестра». Алла Голяк, 36 років, і Зоя Борківська — двійнята.

За кілька хвилин після пригоди з’явилися співробітники ДАІ та міліції. Їх оточили понад 100 людей і вимагали показати водія. Фактично повторювався сценарій, коли кілька тижнів тому п’яний міліціонер збив двох студентів у Житомирі на вулиці Черняхівського. Невдовзі прибула карета «швидкої допомоги».

— Коли Зою несли у «швидку», то казали, що вона була неначе мішок без кісток. Жодної живої кістки не лишилося, тіло понівечене, — плаче Галина В’ячеславівна.

Тим часом люди лютували і погрожували міліціонерам, що перекинуть авто, де вони сховали водія. Під тиском житомирян порушника показали.

— Ми думали, що то був дорослий чоловік, а водієм виявився 16-річний хлопець. Вийшов такий зляканий, — говорить брат Галини Борківської Анатолій Піонтковський, 67 років, який мешкає на сусідній від сестри вулиці.

Додає, що свідки знімали усе на відео, мобільні телефони. На поверхню випливли нові факти ДТП. Разом із підлітком в іномарці сиділи ще троє хлопців: один з Овруча, а двоє інших — із села Березівка Житомирського району. Вони начебто святкували чийсь день народження. Після того, як їх закинуло у кювет, усі лишилися живими.

— Той малий сказав, що випив три келихи пива, але з вигляду був дуже п’яним. Не впевнений, але кажуть, що в його багажнику було повно горілки.

Чоловіка обурила поведінка одного із «даішників», який хотів проїхати по вулиці, але вона була перекрита.

— Він був у цивільному, але місцеві знають його. Лаяв навіть жінок, мовляв, чого не дають проїхати. А як зауважили, що від нього тхнуло спиртним, тихенько сів в машину і подався геть.


Зоя любила солодке

Зою Борківську ховали 19 червня. Труну не відкривали. Без мами лишилися 17-річна Світлана та 16-річна Марія.

— Скоро випуск, а я попросила класного керівника віддати комусь мої слова для виступу, — говорить Світлана. Разом з Марією вони навчалися в одному класі середньої школи №16. Спілкуємося з дівчатами у їхньому будинку. Мешкають з татом Сергієм, 43 роки, який працює охоронцем у будмаркеті Олді, його мамою Галиною Вячеславівною та двоюрідним братом 17-річним Михайлом Голяк.

Напередодні смерті Борківської вили сусідські собаки.
— Думала, що то, може, на нашого сусіда Броника, бо після приступу лежав немічний. А помер він 23 числа, — долучається до розмови бабця.

Дівчата згадують, що 17 червня маму щось тримало вдома до останньої миті, доки не був час йти на роботу.
— Зранку сіла на велосипед і поїхала на дачу на Соколовський масив. Привезла два відра ягід. Одне сама перебрала, інше — зі мною. «Літала» як пташка, — каже Галина В’ячеславівна. — Така роботяжка, ніколи не сиділа на місці.

Світлана каже, що перед виходом мама вдягла світлий костюмчик і попросила її зачесати волосся.
— Ще підкрутилася і пішла наче лялька, — витирає сльози свекруха.

Зоя працювала у цукерковому цеху шість років. Обожнювала солодке.
— Мама говорила нам, що з дитинства мріяла працювати на кондитерській фабриці. Жодного дня не уявляла без цукерок.
— Нічого не шкодувала дітям. А на фабриці, як прийшли молоді робітниці, називала їх дітьми і бігла допомагати їм, — ледь усміхається жінка.

Зоя ніколи не була на морі. Доньки за кілька років хотіли заробити грошей на путівку для мами.

22 червня до Борківських приходили батьки Миколи Дзюбенка, який збив Зою. Він родом з Малина, навчається у Житомирському агроколеджі. Тато, 55-річний Микола Миколайович, — директор Малинського лісотехнічного коледжу, мати Олена Михайлівна працює в аптеці.

Дзюбенки сказали, що син взяв авто у свого старшого брата і поїхав на чийсь день народження.
— Вибачалися, плакали. Зараз він постійно повторює, що збив людину і йому загрожує тюрма. Батьки хочуть найняти йому психолога, — каже свекруха Зої.

По факту ДТП порушена кримінальна справа. Дзюбенка випустили під розписку про невиїзд, наразі він у Малині.