Пам’ятник Леніну – витвір мистецтва чи свідок гниття старих поглядів?

Раніше пам’ятники Леніну стояли у кожному місті на просторах колишнього СРСР. Причому існували вони у таких двох основних варіантах: Ілліч тримається двома руками за жилетку, натхненно вивчаючи горизонт; Ілліч однією рукою тримається за жилетку, другою посилаючи світовий пролетаріат… у світле майбутнє. У центрі міста Житомир розмістився «вождь», зроблений у кращих традиціях першого варіанту. Молодіжна громадська організація «Національний Альянс» намагається добитися переносу скульптури з центральної площі міста. Влада відповідає тим, що скульптура стоятиме, бо має високу мистецьку цінність.

«Національний Альянс» обурений такими закидами, бо Ленін є ні ким іншим, як катом світового маштабу, причасного до злочинів проти людства, маштабної братовбивчої громадянської війни та геноциду народів.

Особа вождя насаджувалася всім радянським поколінням як позитивна, тому люди сприймають пам’ятник як належне, а подекуди і захищають його.

Культ особи Леніна почав розвиватися одразу після жовтневої революції (1917 рік) через надмірне обожнювання «вождя» народом і в повній мірі розгорнувся після його смерті задля підняття загального рейтингу товариша Сталіна. Переслідуваний «сліпою любов’ю» народ зносив церкви і ставив на їх місце канонізовані скульптури свого єдиного «визволителя». Створювалися численні ідоли пачками і були схожі одне на одного, як дві краплі води.

Але на цьому канонізація не зупинилася. Після смерті тіло «вождя» було відокремлено від його нутрощів і муміфіковано, а мозок, як найдорожчий елемент, направлено в Інститут мозку, де він до сьогодні зберігається. Періодично тіло дістають з Мавзолею, і воно проходить певну хімічну обробку. Кожен раз процедура обростає міфами, і Ленін з’являється безсоромно оголеним на найбільших телеканалах Росії.

«Вождем пролетаріату» Володимир Ілліч називав себе не дарма. Все своє свідоме життя він поклав на те, щоб перевернути тодішню систему самодержавства з ніг на голову. «Не меньшинство должно управлять большинством, а большинство меньшинством,» - проголошував він, перекреслюючи тим самим праці усіх відомих філософів. Прості люди, змучені рабством і першою світовою війною, довірливо слухали кожне слово людини, яка обіцяла перейти на їхню сторону. Останньою краплею стали пацифістські заклики, і народ почав піднімати численні повстання. Лідерську позицію Ленін зайняв завдяки переховуванням в Австро-Угорщині, під час якого всіх ведучих членів РСДРП репресував царський уряд.

Прийшовши до влади, Ленін дав простим робітникам сваволю і розстріляв усіх чиновників, чим завоював загальну любов.

Чому ж тоді «Національний Альянс» виступає із заявою про перенесення пам’ятника? Це є цілком обґрунтованим.

Постанова СНК РСФСР від 5 вересня 1918 «О красном терроре» оголошувала боротьбу з «класовыми врагами» методом «расстрела всех лиц, прикосновенных к белогвардейским организациям, заговорам и мятежам». Ця фраза була фатальною не тільки для білогвардійців. Почалося гоніння на всю інтелігенцію, яка була хоч якимось чином незгодна з діями «червоного уряду». Через будь-яку необережно кинуту фразу людину оголошували «ворогом народу» і на місці засуджували на смерть. Тих, хто тікав за кордон, розстрілювали прямо на митниці. Сама належність до класу «буржуазії» почала вважатися за злочин. У відповідь на обурений лист А.М.Горького «вождь» напише: «…для нас ясно, что и тут ошибки были. […] Невероятно сердитые слова говорите Вы по какому поводу?». Тобто смерті тисяч невинних людей розцінювалися як «незначна помилка». Натомість партія продовжувала показувати пальцями на інтелігенцію з окликом «Фас!», що було дивно з огляду на дворянство «вождя» як по матері, так і по батьку, а особливо з огляду на повну середню (з відзнакою) і вищу юридичну освіти самого Володимира Ілліча.

З листа В.І.Леніна від 26 червня 1918 року у відповідь на придушення масового терору в Петербурзі:

«Это невозможно! Террористы будут считать нас тряпками. Время архивоенное. Надо поощрять энергию и масовидность террора против контрреволюционеров…»

Почали створюватися так звані ВЧК (Высшая Чрезвычайная Комиссия, чекисты), що замінили суд і підписували сотні смертних вироків на день. Вони нікому особливо не підпорядковувалися, були безконтрольні й відрізнялися особливою жорстокістю. На службу ВЧК приймалися лише «надійні» та «тверді» партійці.Розстрілювали як простих людей, не згодних з політикою партії, так і відомих країні людей.

21 лютого 1918 року видано декрет «Социалистическое отечество в опасности!», де дозволялося розстрілювати «незгодних» на місці без жодних доказів і суду.

14 червня 1918 року розстріляно антибільшовицьку демонстрацію робітників в Єкатеринбурзі, а тих, хто вижив, добили в місцевому ЧК, ввівши в місті військове становище. У Петрограді лише за травень-червень 1918 року ЧК зареєструвало 70 випадків антибільшовицьких повстань, влаштованих робітниками. За два дні розстріляно 800 людей, визнаних організаторами заколотів. Ленін, що висказував петиції любові до свого народу, насправді виявися жорстоким вбивцею і терористом, що чинив безмір’я заради збереження своєї влади. Земля поливалася кров’ю в той час, коли влада не думала про народ і будувала заводи на кістках мільйонів, прививаючи рабство новим поколінням методом жорстоких репресій. Працювала так звана «зрівнялівка», коли всіх намагалися підбити під один рівень існування. Тих, хто намагався повернути своє майно, оголошували «хабарниками», «буржуями», «корупціонерами». На селі ж людей, що не погоджувалися з політикою колективізації (переходу земель до влади колгоспів і працю за мізерними тарифами), називали «кулаками». Ясно, що проти них застосовували репресії і смертну кару.

10 серпня 1918 року, наказ Леніна:

«Товарищи! Восстание пяти волостей кулачья должно повести к беспощадному подавлению. […] Образец надо дать.

1. Повесить (непременно повесить, дабы народ видел) не меньше 100 заведомых кулаков.
2. Опубликовать их имена.
3. Отнять у них весь хлеб.
4. Назначить заложников.

Сделать так, чтобы на сотни верст кругом народ видел, трепетал, знал, кричал: душат и задушат кровопийц кулаков.

Ваш Ленин.

Найдите людей потверже»

Із доклада каральних загонів:

«В лагеря поступает большое количество детей, начиная с самого раннего возраста, даже грудные».

Репресії прокотилися і християнською вірою: «1 мая 1919 года № 1366\2. Председателю ВЧК тов.Дзержинскому. В соответствии с решением ВЦИК и Совнаркома, необходимо как можно быстрее покончить с попами и религией. Попов надлежит арестовывать как контрреволюционеров и саботажников, расстреливать беспощадно и повсеместно. И как можно больше. Церкви подлежат закрытию. Помещения храмов опечатывать и превращать в склады. Председатель Совнаркома Ульянов (Ленин)». Разом з духовенством вимирали і величні пам’ятки церковної архітектури, золото і срібло ікон переплавляли і продавали. Воістину червоний уряд знищив більше мистецтва, аніж встиг породити.

І зараз представники влади дозволяють собі нахабно і відкрито стояти на антидержавницьких позиціях: «Думаю, никто памятник Ленину в Житомире демонтировать не станет, – заявляє Микола Кирилович Сюравчик, начальник Управління зв’язків з громадскістю Житомирської обласної державної адміністрації. – Понимаете, эта скульптура имеет высокохудожественный статус».

ХХІІ з’їзд компартії СРСР засудив дії Йосифа Сталіна, найпалкішого послідовника Леніна, але при цьому цинічно вказавши не родоначальника цих ідей, а конкретних фігур – Сталіна, Бєрію та інших. Це наразі успішно робить і наша влада, засуджуючи послідоників Леніна - Постишева, Касіора та інших, забуваючи при цьому чиї укази вони виконували.

Молодіжна націоналістична громадська організація «Національний Альянс» закликає серйозно задуматися над тим, чи повинен стояти пам’ятник народному вбивці і жорстокому терористу в центрі міста і чому, наприклад, в Німеччині не зберігся жоден пам’ятник Гітлеру, бо зрештою, помилки минулого не можна забувати, як не можна молитися на світлий образ скелета в загальній шафі нашої нації. Той, хто вважає це гранітне чудовисько витвором мистецтва, зможе помилуватися ним і в іншому місці, а бачити його перед собою кожен Божий день – це те саме, що оплакувати лежачий посеред кімнати труп улюбленої собачки, через який так і хочеться перечепитися.

Вже 17 рік триває процес очищення держави й суспільства від комуністичної спадщини. І нажаль, перепоною руху в майбутнє стає місцева державна влада, яка не виконує вимоги Указу Президента України і діє всупереч державним інтересам України.

Тому ми, свідома патріотична молодь, вимагаємо від органів державної влади, місцевого самоврядування та всого українського суспільства виховувати в собі національну свідомість шляхом об’єктивної оцінки і незалежного вивчення нашої історії, розуміння незалежності Української Держави та свободи українського!

Інформаційна референтура Житомирської обласної ораганізації «Національний Альянс»