Шахрайство з нерухомістю, або бізнес по-житомирські

Останнім часом в зв’язку з зростанням цін на нерухомість і ажіотажним зростанням попиту на житло, збільшилася й кількість аферистів – шахраїв. Як правило, діють вони не як рекетири – одинаки, я як фізичні особи-підприємці, або як офіційно зареєстровані посередницькі суб’єкти підприємницької діяльності. І діють вони цинічно, з розмахом, маючи допомогу «потрібних людей» в ріелторських та нотаріальних колах.

Шахрайство у сфері купівлі продажу нерухомості було, є і мабуть буде. Чому? Бо були є і будуть існувати на цьому світі дуже довірливі, легковажні, з точки зору правової обізнаності, люди. В той же час були є і будуть спритні маніпулятори свідомістю, нахабні, брехливі, підступні, жадаючі легкої наживи – люди. І чим більше ведеться серед населення профілактично - роз’яснювальна робота, щодо взаємовідносин з різного ґатунку шахраями – аферистами, тим більш досконалою, філігранною, винахідливою та вишуканою стає їх діяльність, витонченими стають схеми їх дій. А відсутність позитивних моральних орієнтацій та постійний тренінг дають свої «плоди».

Самі себе вони називають фармазонами. Взагалі то фармазон - це шахрай, що займається збутому фальшивих дорогоцінностей. Доречи у кримінальному світі – дуже поважна професія. Нерухомість – товар дорогоцінний, а шахраї її придбавають чи збувають використовуючи фальшиві документи, чи інші нечистоплотні засоби обману довірливих людей.

Якщо ще 10 років пому чорні ріелтори та їх «добровільні» помічники – деякі нотаріуси, діяли сміливо та шли на крайнощі, то тепер вони обережнічають і намагаються провернути аферу таким чином, щоб комар носа не підточив. Пам’ятаєте, як у пісні співається: «на дурака не нужен нож, ему с три короба совреш – и делай с ним что хошь».

Саме так діяла, скажімо умовно, пані «Х.О.В.». В наслідок злочинних, шахрайських, на мій погляд, дій, гр. Х. свідомо, з певним умислом, ввела потерпілих в оману і зуміла переконати їх в необхідності здійснити правочин: заключити попередній договір про укладання в майбутньому договору купівлі - продажу належної їй (гр. Х.О.В.) житлового будинку та земельної ділянки площею 500 кв.м., які знаходяться за адресою м. Житомир, вул. Саєнко № хох (п. 1.1. вказаного договору від 09 квітня 2012 р.), при цьому, як з’ясується пізніше, вказаний об’єкт нерухомості їй не належав.

За порадою Х.О.В. потерпіла. звернулася до Агентства нерухомості «РІО» ( м. Житомир. Вул. Довженко 47 оф.1 тел. 46-43-30). Представник Агентства ( в договорі - директор Агентства) гр. Л.Н.Л. (яка тісно пов’язана з гр. Х.О.В., в порушення всіх правових і моральних норм, нав’язала потерпілим земельну ділянку за адресою м. Житомир вул. Саєнко № ххх (раніше на цій ділянці стояв старий, дерев’яний будинок, але на момент укладення угоди з АН «РІО» цього будинку вже не було). І гр. Л.Н.Л. і гр. Х.О.В. знали, що власником цієї земельної ділянки є брати В., які тільки 07грудня 2012 року, відповідно рішенню вісімнадцятої сесії шостого скликання Житомирської міської ради № ххх отримали остаточно, як приватизовану, вказану земельну ділянку за адресою м. Житомир вул. Саєнко № ххх. Не дивлячись на це, Л.Н.Л. від імені АН «РІО» укладає з потерпілою стороною договір надання послуг (придбання) № 1 від 07 квітня 2012 р. та сплачує агентству «РІО» 450 дол. США ( по договору - 600 дол. США). Решту 150 дол. США потерпіла обіцяла сплатити по завершенню оборудки. Необхідно відмітити, що договір укладено від імені агентства «РІО», але по факту був завірений печаткою фізичної особи-підприємства «Л.Н. Л» (Ін. № 2406914268). На наш погляд, вина агентства полягає в тому, що знаючи юридичну «чистоту» запропонованого об’єкта, Л.Н.Л. притаїла від потерпілих факт не належності гр. Х.О.В. земельної ділянки за адресою м. Житомир, вул. Саєнко № ххх.

В цей же день. 07.03.2012 р. - укладається договір задатку, відповідно до якого мати потерпілої сплачує Х.О.В. 8000 дол. США.

Далі за справу береться приватний нотаріус Д.С.Л. (м. Житомир. Вул. Перемоги, 3 тел. 47-23-47), яка вчинила нотаріальну дію та посвідчила правочин, між гр. Х.О.В. та потерпілою Т.Є.О., відповідно ст. 635 ЦК України, стосовно попереднього договору (про укладання в майбутньому договору купівлі-продажу ) належної гр. Х.О.В. житлового будинку та земельної ділянки площею 500 кв.м., які знаходяться за адресою м. Житомир, вул. Саєнка № ххх. (п. 1.1. вказаного договору від 09 квітня 2012 р.),

В цьому пункті договору гр. Х. ввела в оману потерпілу, та її маму, а нотаріус не перевіривши, що є необов’язковим, але бажаним, документи щодо права власності Х. на даний об’єкт, засвідчила САМЕ ФАКТ НАЯВНОСТІ ВЛАСНОСТІ, однак, як стало відомо пізніше та зазначалося вище, відповідно рішенню вісімнадцятої сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 07.12.2012 р № 466 земельна ділянка за адресою Саєнка № ххх належала на правах власності В.С.В. та В.О.В.

Ствердження пані Х.О.В., що вона діяла за дорученням братів, нагла брехня. Не могли брати дати довіреність на об’єкт який знаходився у них в оренді. Та й незрозуміло формулювання тексту довіреності Д.С.Л., яка, в даному випадку мала зазначити, що пані Х. діє відповідно до довіреності за дорученням братів В.

На час укладання договору на земельній ділянці ніякого будинку не було. Відповідно, його (будинок) необхідно було звести у строк до першого липня 2012 р. так як в указаний час, відповідно до п. 1.1. Договору, сторони мали укласти та нотаріально завірити основний договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки. Доречи, в згаданому вище попередньому договорі жодного слова не було зазначено про необхідність зводити будинок. Мова йшла про те, що одна сторона (Х.О.В.) продає, а друга сторона Т.Є.О. купує житловий будинок та земельну ділянку. Щоб звести будинок. гр. Х. мала б найняти професійних будівельників, які мають ліцензію на здійснення будівельних робіт, досвід, тощо. Гр. Х. цього не зробила, натомість найняла «халтурників» (а це негативно вплинуло на якість робіт), і вирішила будувати дім за рахунок коштів покупця, за мої кошти, при цьому не поставивши мене до відома, що проект – відсутній; дозвіл на будівництво мали брати В., а не пані Х, яка не мала ні ліцензії, ні інших необхідних для заняття будівельною діяльністю документів. Крім того, з метою здешевлення вартості будівництва, замість штукатурки, з’являється гіпсокартон, замість плит перекриття між поверхами, з’являються балки, водопостачання – звелося до зведення криниці на три круги, а каналізація – практично відсутня. Саме ці обставини, та заздалегідь продумані дії відповідачки знайшли своє відображення у договорі, де у п. 1.2. було визначено суму вартості оборудки ( 440 000,00 грн. – еквівалентно 55 000 дол. США) та у п. 2.2. було зазначено, що значна частина вартості об’єкта купівлі – продажу (320 000.00 грн. – еквівалентно 40 000 дол. США) має бути сплачено ДО 01 ЛИПНЯ 2012 р.

Однак, зрозуміло, що силами будівельників - халтурників, які працювали у гр. Х., за три місяці звести будинок фізично та фактично було аж ніяк не можливо, тому 09 червня 2012 р. укладається договір про внесення змін та доповнень до попереднього договору про укладання в майбутньому договору купівлі – продажу. Цім доповненням було по суті подовжено строк укладення основного договору до 01 вересня 2012 р та розтягнуто строки внесення коштів продавцю. Крім того, відповідачка по договору – продавець визнавала необхідність перерахувати основні складові майбутнього будинку.

Знову ж такі, в заявлені строки звести будинок відповідачка, по договору продавець, не змогла. 24 жовтня 2012 р. укладається ще один «договір про внесення змін та доповнень до попереднього договору про укладання в майбутньому договору купівлі – продажу» Термін передання у власність будинку та земельної ділянки переноситься до 10 грудня 2012 р.

В той же час, маючи намір не продати будинок, гр. Х. свідомо та навмисно не підготувала необхідні для укладання договору документи, а саме проектну документацію на будівництво, та на електро –, газо -, водопостачання та водовідведення, довідку про передачу документів в ДБК на введення будинку в експлуатацію( п. 3.5. договору від 24 10. 2012 р.)

Маючи намір не продати фактично вже належний мені будинок гр. Х. з одного боку здійснює вигляд про намір продати його покупцю, то б то мені, в той же час на зустрічі у нотаріуса або не з’являється, або приходила без відповідних документів, які б підтвердили умови для укладення основного договору купівлі – продажу заявленого у попередньому договорі майна.

Таким чином:

Навмисне затягування будівництва будинку мало на меті витягнути з мене та моїх батьків кошти в сумі еквівалентній 53 100 дол. США.

Здійснення робіт, які не передбачалися договором, але здійснені – Х., також свідчить про те, що остання заздалегідь планувала продати будинок іншій особі по явно завищеній ( ніж собівартість) ціні.

Ствердження, у договорі від 24 жовтня 2012 р., що право власності на будинок та земельну ділянку є у власності гр. Х. ( а це було не так) вселяло в мені впевненість про те, що я отримаю у власність зведений за кошти які я сплачувала продавцю, будинок. Але, цинізм гр. Х. дійшов до того, що вона розпорядилась нерухомим майном спочатку спробувала обміняти, а коли не вийшло – продала домоволодіння на користь іншої особи. Фактично я та мої рідні сплатили кошти (97.13% від вартості) гр. Х., яка ними користувалася на протязі довго часу, а потім нагло їх вкрала, не дав нічого взамін, більш того, шарлатанка - гр. Х. відмовилася повернути сплачені їй кошти і в такий спосіб позбавила мене та моїх дітей житла.

Я стверджую, що аферистка - гр. Х.О.В. шляхом шахрайства, обману, зловживання довірою заподіяла моїй сім’ї майнової та моральної шкоди. При цьому майнова шкода завдана в особливо великих розмірах: це кошти в сумі – 48500 дол. США, які були сплачені гр. Х. відповідно до умов попереднього договору, крім того за безготівкові кошти моїх батьків було придбано матеріальні цінності на суму 37276,20 грн. (еквівалент у доларах – 4600 дол. США). За готівку в сумі 3137,45 грн. придбавались деякі матеріальні цінності у магазинах, а також оплачувалися монтажні сантехнічні роботи.

До інших витрат пов’язаних з виконанням попереднього договору моя родина відносить оплату послуг агентства нерухомості «РІО» (3680,00 грн.), послуги нотаріуса, (750,00 грн.), транспортні послуги (560,00 грн.) та відсотки по кредиту і пеню. Кредит був взятий для розрахунків з гр. Х. О.В. Станом на 01.08.2014 р. відсотки та сума пені дійшла до 100000 грн. Обставини у взаємовідносинах між сторонами примусили мене затратити кошти, на проведення експертного будівельно-технічного дослідження (2000,00 грн.)

Право на майно - це набута в результаті дій потерпілого можливість шахрая чи вимагача користуватися, володіти і розпоряджатися чужим майном. Щодо об'єктів власності, що можуть відчужуватися тільки в установленому нормативно-правовими актами порядку, така можливість шахраєві чи вимагачу може бути надана лише шляхом оформлення відповідних документів. Під ними слід розуміти документи, які мають правове значення, тобто встановлюють право на майно або ж звільняють від обов'язків майнового характеру (договір дарування речі, доручення на право користування нею). Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад у заповітах, страхових полісах, довіреностях, цінних паперах.

Безсердечність, цинізм, дій Х.О.В. проявився і у тому, що я виношувала та народжувала дитину перебуваючи в стресовому стані. В результаті дитина, яка народилася (25.03.2013 р.) – змушена перебувати і перебуває під постійним наглядом лікарів. Не маючи власного даху над головою, проживаючи у дуже несприятливих умовах, витрачаючи великі кошти на лікування, я постійно відчуваю фізичний біль та страждання. В довершення, так би мовити, щоб добити мене та мою родину Х.О.В. йде підлість, знімаючи з будинку вже встановлений опалювальний котел, батареї на 2 поверсі. Зникають броньовані двері, насосна станція інші матеріальні цінності. Крім того, я та моя родина душевно страждали і продовжують страждати від поширення Х.О.В. недостовірної інформації про мене та членів моєї сім’ї і близьких родичів, погроз, які періодично робляться нею.

На погляд моєї родини були всі підстави ставити питання про притягнення гр. Х.О.В. до кримінальної відповідальності за статтями 190 шахрайство, та 192 заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою. Відповідно, моєю родиною було подано заяву до Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, згідно якої було відкрито кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013060020000127 від 11 жовтня 2013 року.

Адже не законне використання грошових коштів і самовільне, всупереч укладеній угоді, розпорядження нерухомістю в своїх інтересах чи інтересах третіх осіб, неправомірна відмова від повернення грошових коштів є кваліфікуючою обставиною вказаного злочинного діяння. Про це вказує ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ в Постанові від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»: зокрема в прямо зазначено, що «Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи цінності нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство…»

Нажаль, ні Житомирський МВ УМВС України в Житомирській області, ні прокуратура м. Житомир не «побачили» в діях Х.О.В. складу злочину і кримінальне провадження було закрито. Оцінювати дії (чи бездіяльність) правоохоронних органів буде суд, до якого я маю намір звернутися.

В завершення хочу наголосити, що можливість здійснювати шахрайські дії породжує не тільки наявність нечистих на руку ділків, а й наше недосконале законодавство. До сьогоднішнього часу відсутній Закон України «Про ріелторську діяльність», бажає бути більш досконалим закон про нотаріат та нотаріальну діяльність, про боротьбу з корупцією. Адже Х.О.В. неофіційно заявляла, про свою «кришу», відповідно, що я і моя родина нічого не доб’ємося . Невже несправедливість не буде усунена, а шахрайські дії не будуть покарані? Невже наше суспільство повинно «замовчувати» та закривати очі на діяльність так званих «чесних» ріелторів, нотаріусів, правоохоронців?